1.3. Зв’язок екології з іншими науками

Тематика екології часто перетинається з тематикою інших галузей біології: фізіології, генетики, біофізики, теорії еволюції і ін. Це визначає формування багатьох проміжних і синтетичних напрямів, таких як цитоекологія, екологічна фізіологія, продукційно-енергетична екологія, еволюційна екологія і ін.

Екологія тісно переплітається із небіологічними науками – фізикою, хімією, геологією, географією і ін. Екологічний підхід до вирішення географічних і фізико-географічних проблем наглядно проявляється в гідробіології: вивчення сукупності організмів, які населяють товщу води і дно, здійснюється разом з дослідженнями різних факторів води, припливно-відливних явищ, циркуляції водних течій і ін.

На стику з геологією і палеонтологією виникла палеоекологія, яка відновлює екологічні зв’язки вимерлих видів рослин і тварин на основі будови викопних форм та умов їх захоронення.

В результаті поєднання екологічного підходу з принципами ландшафтознавства з’явилась екологія ландшафту – напрямок, який тісно пов’язаний з проблемами раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Впровадження в екологію принципів термодинаміки породило продукційно-енергетичну екологію, яка досліджує закономірності розсіювання потоку енергії в харчових ланцюгах.

Залучення даних про вплив живих організмів на кору вивітрювання привело до створення сучасного ґрунтознавства. На базі ґрунтознавства в синтезі з іншими науками виникли такі екологічні науки, як грунтознавча мікробіологія, грунтознавча зоологія і ін.

1.4. Прикладна екологія

Прикладна екологія – дисципліна, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною, способи запобігання цим процесам та розробляє принципи раціонального використання природних ресурсів без деградації життєвого середовища.

Центральним аспектом прикладної екології є забезпечення техногенної безпеки біосфери та раціональне використання природних ресурсів у процесі антропогенної діяльності і вплив її на життєдіяльність природних і штучних екосистем. Метою вирішення цього аспекту є забезпечення стабільності цих екосистем, зокрема біосфери як глобальної екосистеми.

Екологічна безпека – це такий стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується збалансований вплив різних факторів (в випадку техногенної безпеки – техногенних факторів), що не погіршує функціонування екосистем, здатність біосфери до саморегулювання та не сприяє виникненню небезпеки для здоров’я людей.

Якщо загальна екологія вивчає закономірності природних екосистем, то прикладна екологія вивчає природно-антропогенні та антропогенні екосистеми (екосистеми міста, виробничого підприємства, сільськогосподарських угідь, тваринницької ферми тощо):

• принципи їх створення та функціонування,

• вплив на розвиток природних екосистем,

• зменшення антропогенного тиску на біосферу,

• розміщення продуктивних сил,

• раціональне використання сировини і енергії тощо.

Основне завдання прикладної екології: пізнання законів і закономірностей взаємодії людського суспільства з біосферою з метою запобігання порушення екологічної рівноваги внаслідок антропогенної дії на навколишнє природне середовище і, на основі цього, розробка заходів для забезпечення екологічної та техногенної безпеки біосфери.

Сучасна прикладна екологія включає два основні аспекти – охорону навколишнього природного середовища та раціональне природокористування, які забезпечують стабільне функціонування як окремих екосистем, так і біосфери в цілому.

Основною метою раціонального природокористування є забезпечення споживання природних ресурсів людським суспільством в таких межах, аби сприяти екологічній безпеці як окремих екосистем, так і біосфери, не порушуючи при цьому динамічної рівноваги у природі.

Охорона навколишнього середовища – комплекс міжнародних, державних, регіональних, локальних заходів, спрямованих на:

• забезпечення раціонального природокористування,

• відновлення, охорону та примноження природних ресурсів для блага людського суспільства,

• підтримання біологічної та екологічної рівноваги біосфери.

Охорона навколишнього середовища традиційно базуються на введенні заборон та регламентацій, а не на загальній раціоналізації природокористування. Різноманітні способи та методи очищення повітря та стічних вод, утилізація відходів та інші технологічні способи охорони та покращання середовища відносяться до сучасної науки про навколишнє середовище, що оточує людину.

Окрім цих двох підрозділів, прикладна екологія включає:

• соціоекологію, тобто науки про соціально-економічні фактори впливу на довкілля: екологічна освіта, екологічне право, екологія народонаселення, урбоекологія, екологічний менеджмент, екологічний аудит, міжнародна та національна екополітика тощо,

• техногенну екологію, тобто науки про техногенні фактори забруднення навколишнього середовища: екологія промисловості, енергетики, агроекологія, екологія транспорту, військово-промислового комплексу, екологія космосу, екологія рекреаційної справи тощо.