4.2.3. Біогеоценоз як елементарна екосистема біосфери

Елементарними екосистемами, з яких складається біосфера, є біогеоценози – замкнені екосистеми, здатні до саморегуляції.

Біогеоценозом називають однорідну ділянку земної поверхні з певним складом живих (бактерій, рослин, тварин, грибів) та неживих (абіотичних) компонентів, які динамічно взаємодіють між собою в процесі обміну речовинами та енергією і утворюють єдину природну систему. Складовими компонентами біогеоценозу (рис.4.2) є біотоп – однорідний за абіотичними факторами середовища простір – і біоценоз – сукупність усіх представлених у межах даного біотопу організмів.

Межі біогеоценозу визначаються межами фітоценозу, тобто контурами однорідної рослинності, оскільки саме рослини-продуценти є першою ланкою трофічних ланцюгів біогеоценозу. Біогеоценози водойм називають також біогідроценозами.

Як правило, виразних, різких меж між біогеоценозами не існує, а один поступово переходить в інший. Будь-який біогеоценоз являє собою систему елементів, що взаємодіють, – популяцій живих організмів.

Рис. 4.2. Схема будови біогеоценозу (за В.М. Сукачовим)

4.2.4. Класифікація екосистем

За масштабами екосистеми поділяються на мікроекосистеми, мезоекосистеми і глобальні екосистеми.

У мікроекосистемах невеличкі, тимчасові біоценози, що називаються синузіями, перебувають у обмеженому просторі. До таких екосистем належать трухляві пеньки, мертві стовбури дерев, мурашники тощо.

Найбільш поширеними серед екосистем є мезоекосистеми або біогеоценози, в яких біоценози займають однотипні ділянки земної поверхні з однаковими фізико–географічними умовами і межі яких, як правило, збігаються з межами відповідних фітоценозів.

Макроекосистеми охоплюють величезні території чи акваторії, що визначаються характерним для них макрокліматом і відповідають цілим природним зонам. Біоценози таких екосистем називаються біомами. До макроекосистем належать екосистеми тундри, тайги, степу, пустелі, саван, листяних і мішаних лісів помірного поясу, субтропічного і тропічного лісів, а також морські екосистеми. Прикладом глобальної екосистеми є біосфера нашої планети.

За ступенем трансформації людською діяльністю екосистеми поділяються на природні, антропогенні та антропогенно–природні.

У промислово розвинутих країнах екосистем на захоплених людською діяльністю територіях майже не залишилося, хіба що в заповідниках. Лісові насадження, луки, ниви – все це антропогенно–природні екосистеми, які хоча й складаються майже виключно з природних компонентів, але створені й регулюються людьми.

4.2.5. Антропогенні екосистеми

До антропогенних екосистем належать екосистеми, в яких переважають штучно створені антропогенні об'єкти і в яких, крім людей, можуть існувати лише окремі види організмів, що пристосувалися до цих специфічних умов. Прикладом таких антропогенних екосистем є міста, промислові вузли, села (в межах забудови), кораблі тощо.

Антропогенні екосистеми представляють єдиний, цілісний природно-антропогенний комплекс, утворений людиною і середовищем її існування, в якому живі і неживі компоненти поєднані причинно-наслідковими зв'язками, обміном речовин і розподілом потоку енергії.

В антропогенних системах існує рівновага при умові постійного втручання людини.

Залежно від роду діяльності людини, антропогенні екосистеми поділяють на:

• промислові екосистеми (екосистеми металургійного заводу, харчового виробництва, тощо),

• сільськогосподарські екосистеми (агроценози, сади, птахофабрики, тваринницькі ферми, тощо),

• міські екосистеми (екосистеми комунального господарства, житлового будинку і ін.).

Крім того, доцільно виділяти антропогенні екосистеми гетеротрофного (міста, промислові зони, тощо) і автотрофного (агроекосистеми) типу. Це залежить від переважання авто- або гетеротрофного компоненту у таких угрупованнях.

Агроценози – це ценози, що утворюються і підтримуються людиною завдяки розробленій нею системою агротехнічних та агрохімічних заходів. Вони характеризуються видовою бідністю і одноманітністю.

У відповідності з законом грунтостомлення: поступове зниження природної родючості грунтів відбувається через тривале їх використання й порушення природних процесів грунтоутворення, а також внаслідок тривалого вирощування монокультур (в результаті накопичення токсичних речовин, що виділяються рослинами, залишками пестицидів і мінеральних добрив).

В агроценозах здійснюється антропогенний обмін речовин, який є незамкненим і екологічно недосконалим.

Агроценози не можуть довго існувати і в них не відновлюється внутрішня рівновага після будь-якого природного або антропогенного впливу без втручання людини.