4.1.2. Екологічні фактори та їх вплив на життєдіяльність організмів

Вплив середовища на організми зазвичай оцінюють через окремі фактори. Організм як елементарна частинка живого світу в середовищі свого існування знаходиться під одночасним впливом різних факторів, які разом називаються екологічними. Під екологічними факторами розуміють будь-який елемент або умову середовища, які здатні справляти прямий чи опосередкований вплив на живі організми, хоча б протягом однієї фази їх розвитку, і на які організми реагують реакціями пристосування, або адаптаціями. За межами реакцій пристосування лежать летальні (згубні для організмів) значення факторів.

Екологічні фактори можуть бути об'єднані за природою їх походження або залежно від їх динаміки та дії на організм. За характером походження розрізняють:

I. Абіотичні фактори – це фактори неживої природи, які прямо або опосередковано впливають на організм. Вони підрозділяються на чотири підгрупи:

а) кліматичні фактори – це усе фактори, які формують клімат і здатні впливати на життя організмів (світло, температура, вологість, атмосферний тиск, швидкість вітру і так далі);

б) едафічні, або грунтові, фактори – це властивості грунту, які справляють вплив на життя організмів. Вони у свою чергу поділяються на фізичні (механічний склад, грудкуватість, капілярність, шпаруватість, повітря- і вологопроникність, повітря- і вологоємкість, щільність, колір і так далі) і хімічні (кислотність, мінеральний склад, вміст гумусу) властивості грунту;

в) орографічні фактори, або фактори рельєфу, – це вплив характеру та специфіки рельєфу на життя організмів (висота місцевості над рівнем моря, широта місцевості по відношенню до екватора, крутизна місцевості – це кут нахилу місцевості до горизонту, експозиція місцевості – це положення місцевості по відношенню до сторін світу);

г) гідрофізичні фактори – це вплив води в усіх станах (рідке, тверде, газоподібне) і фізичних факторів середовища (шум, вібрація, гравітація, магнітне, електро-магнітне і іонізуюче випромінювання) на життя організмів.

II. Біотичні фактори – це фактори живої природи, вплив живих організмів один на одного. Вони носять найрізноманітніший характер і діють не лише безпосередньо, але й опосередковано через навколишню неорганічну природу.

Залежно від виду організму, що впливає, їх розділяють на дві групи:

а) внутрівидові фактори – це вплив особин цього ж виду на організм (зайця на зайця, сосни на сосну і так далі);

б) міжвидові фактори – це вплив особин інших видів на організм (вовка на зайця, сосни на березу і так далі).

Залежно від приналежності до певного царства біотичні фактори підрозділяють на чотири основне групи:

а) фітогенні фактори – це вплив рослин на організм;

б) зоогенні фактори – це вплив тварин на організм;

в) мікробогенні фактори – це вплив мікроорганізмів (віруси, бактерії, найпростіші, рикетсії) на організм;

г) мікогенні фактори – це вплив грибів на організм.

Основною формою біотичного впливу в більшості випадків є харчові зв'язки, на базі яких формуються складні ланцюги і ланки харчування. Крім харчових зв'язків, в угрупованнях рослинних і тваринних організмів виникають просторові зв'язки. Все це є підставою для формування біотичних комплексів.

Виділяють різні форми біотичних відносин, які можуть бути найрізноманітнішими – від дуже сприятливих до різко негативних.

Між представниками різних видів організмів, що населяють екосистему, крім нейтральних (дві популяції не впливають одна на одну – нейтралізм), можуть існувати такі види зв'язків:

• конкуренція – боротьба між представниками різних видів за їжу, повітря, воду, світло, життєвий простір; боротьба тим жорстокіша, чим більш споріднені й близькі за вимогами до умов середовища види організмів, що конкурують;

• мутуалізм – представники двох видів організмів своєю життєдіяльністю сприяють один одному, наприклад комахи, збираючи нектар, запилюють квіти; мурашки, опікаючи попелиць, живляться їх солодкими виділеннями;

• коменсалізм – коли від співжиття представників двох видів виграє один вид, не завдаючи шкоди іншому, наприклад, рибка-прилипайко знаходить захист і живиться біля акул (мутуалізм і коменсалізм називають ще симбіозом);

• аменсалізм, якщо одна популяція (аменсал) зазнає пригнічення росту і розмноження, а друга (інгібітор) ні. Аменсалізм відомий тільки у бактерій, грибів і рослин.

• паразитизм – одні істоти живляться за рахунок споживання живої тканини господарів, наприклад, кліщі, блощиці, воші, глисти, омела, деякі гриби тощо;

• хижацтво – така взаємодія між популяціями, при якій одна з них, несприятливо впливаючи на іншу, отримує вигоду від цієї взаємодії. Жертва вбивається хижаком і з'їдається повністю або частково;

• алелопатія – одні організми виділяють речовини, шкідливі для інших, наприклад, фітонциди, що виділяються деякими вищими рослинами, пригнічують життєдіяльність мікроорганізмів; токсини, що виділяються під час "цвітіння" води у водоймищах, отруйні для риби та інших тварин.

III. Антропогенні фактори – це сукупність впливів людини на життя організмів. Залежно від характеру впливу вони діляться на дві групи:

а) фактори прямого впливу – це безпосередня дія людини на організм (скошування трави, вирубка ліси, відстріл тварин, вилов риби і так далі);

б) фактори непрямого впливу – це вплив людини фактом свого існування (щорічно в процесі дихання людей в атмосферу поступає 1,1^∙10¹² кг вуглекислого газу, з довкілля у вигляді їжі вилучається 2,7∙10¹⁵ ккал енергії) і через господарську діяльність (сільське господарство, промисловість, транспорт, побутова діяльність і так далі).

Залежно від наслідків впливу обидві ці групи антропогенних факторів у свою чергу ще підрозділяються на позитивні фактори (посадка і підгодівля рослин, розведення і охорона тварин, охорона довкілля і так далі), які покращують життя організмів або збільшують їх чисельність, і негативні фактори (вирубування дерев, забруднення довкілля, руйнування місць проживанняя, прокладення доріг і інших комунікацій), які погіршують життя організмів або знижують їх чисельність.