Показники вичерпності мінеральних ресурсів

Мінеральні ресурси належать до невідновлюваних і характеризуються “рудним резервом” – обсяг мінерального матеріалу, придатного для розробки в даний час.

Показником виснаження ресурсів є видобуток на душу населення, – це відношення загальної кількості видобутих ресурсів до чисельністі населення країни або світу.

Світові витрати ресурсів розподілені нерівномірно і їх характеризують індексом використання ресурсів (ІВР) – коефіцієнт витрат резервів за рік. Використання більшості металів становить 0,4 – 6%. Якщо ІВР якогось металу становить 5%, то його запаси будуть виснажені протягом 100 : 5 = 20 років.

3.6. Грунти

Грунти належать до біокосного компонента біосфери, які утворюють педосферу. Під грунтами розуміють органо-мінеральний продукт багаторічої спільної діяльності живих організмів, води, повітря, сонячного тепла та світла, що утворився iз гірських порід.

Грунт складається з твердих мінеральних і органічних частинок. Він має специфічні генетико-морфологічні властивості, які створюють відповідні умови для росту та розвитку рослин і родючості.

Грунти виникли разом з живою речовиною і розвивалися під впливом діяльності рослин, тварин і мікроорганізмів, поки не стали цінним для людини родючим субстратом.

Залежно від кліматичних, геологічних та географічних умов грунти мають товщину від 15–25 см до 2–3 м. Основна маса організмів і мікроорганізмів літосфери зосереджена в грунтах на глибині не більше кількох метрів.

Грунт забезпечує рослини поживними речовинами та водою. Він трансформує кліматичні фактори, відіграючи велику роль у колообігу речовин, води і вуглекислого газу. Грунт може підсилювати дію окремих абіотичних факторів (наприклад, знижувати вплив атмосферної посухи за рахунок водоутримуючої здатності гумусу, руйнувати біологічно шкідливі токсичні речовини тощо).

Процес переробки опаду рослин і залишків тіл тварин називають гуміфікацією. У процесі гуміфікації мертва органічна речовина використовується в їжу детритофагами (редуцентами) – комахами, бактеріями і грибами.

Одночасно з гуміфікацією відбувається процес мінералізації органічної речовини. В результаті з органічних речовин виділяються йони фосфору, азоту, калію і інших мінеральних елементів, які складають джерело поживних біогенних речовин для рослин.

Гумус визначає родючість грунтів. Залежно від його вмісту розрізняють чорноземи з вмістом 7–10% гумусу та підзолисті грунти з 2-3% гумусу.

Гумус запобігає вимиванню поживних речовин, покращує структуру грунту і забезпечує утримання вологи в своїй товщі.

Грунтові пори заповнені водою і повітрям. Вода необхідна для кореневих систем рослин та грунтовим тваринам. Повітря є джерелом кисню для дихання. Склад грунтового повітря відрізняється від атмосферного підвищеним вмістом (до 26%) вуглекислого газу, який виділяється під час дихання організмів, що знаходяться в грунті. Поступово вуглекислий газ виділяється з грунту (до 25кг/га СО₂ за годину). Чим вища температура грунту, тим активніше він “дихає”. Виділений активний вуглекислий газ споживається зеленими рослинами, особливо низькорослими.

3.7. Клімат

Кліматичні ресурси – це фізичні характеристики (фактори) природного середовища, які впливають на життєдіяльність людей: температура та вологість повітря, наявність певних природних об’єктів (водойм, річок, гір, лісів), щорічна кількість сонячних днів тощо.

Люди живуть практично в усіх кліматичних зонах – від тропіків до полярних широт. Але в екстремальних умовах людина змушена втрачати багато сил і ресурсів для забезпечення свого життя.

Клімат планети зазнає періодичних змін, які мають тенденцію до ритмічності й циклічності. Крім того, діяльність людини вносить в природні кліматичні цикли корективи, причому здебільшого небажані.

Наприклад, спалювання великої кількості мінерального палива зумовлює потепління клімату, а це може мати для людства негативні наслідки. Ще й досі існує небезпека катастрофічних глобальних змін клімату внаслідок ядерної війни, які можуть призвести до загибелі не лише людства, а й біосфери в цілому. Викиди в атмосферу хлоровмісних сполук спричиняють зменшення кількості озону в стратосфері і збільшення надходження до Землі потоку жорсткого ультрафіолетового випромінювання, а це призводить до загибелі і деградації живих організмів в біосфері. А викиди в атмосферу оксидів сірки та азоту змінюють якість опадів – вони замість життєдайної вологи несуть згубну кислоту.