170

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Затверджую

Ректор ______________ С.В. Іванов

(підпис)

«___» _______________ 20___ р.

ОСНОВИ ЕКОЛОГІЇ

курс ЛЕКЦІЙ

для студентів усіх напрямів підготовки бакалаврів

денної та заочної форми навчання

Всі цитати, цифровий та фактичний матеріал, бібліографічні відомості перевірені. Написання одиниць відповідає стандартам		СХВАЛЕНО на засіданні кафедри біохімії та екологічного контролю Протокол № 14 від «18» квітня 2013 р.
Підписи авторів _________________________ «18» квітня 2013 р.

Реестраційний номер

електронного курсу лекцій у НМВ

57.06 – 29.05.2013

Київ нухт 2013

А.І. Салюк, А.В. Котинський, Л.І. Танащук, Л.Ф. Степанець Курс лекцій для студентів усіх напрямів підготовки бакалаврів денної та заочної форми навчання – К.: НУХТ, 2013. – 168 с.

Рецензент: О.В. Ничик, канд. техн. наук, доц.

Укладачі: А.І. Салюк, канд. техн. наук, проф.

А.В. Котинський, канд. техн. наук, доц.

Л.І. Танащук , канд. техн. наук, доц.

Л.Ф. Степанець, канд. техн. наук, доц.

Відповідальний за випуск: Л.В. Левандовський, д-р техн. наук, проф.

Розділ і. Прикладні аспекти екології як науки

1.1. Визначення та основні напрями екології

Екологія – наука, що вивчає закономірності взаємовідносин і взаємозв’язків між організмами та їх угрупуванями із середовищем їх існування.

Термін екологія вперше запропонував у 1866 році німецький вчений Е. Геккель. Він походить від грецьких слів oikos, що означає дім, помешкання, місце перебування та logos – наука. Так Геккель назвав науку, що вивчає організацію та функціонування надорганізмових систем різних рівнів: видів, популяцій, біоценозів (спільнот), екосистем (біогеоценозів) та біосфери.

Спочатку цей термін застосовувався тоді, коли йшлося про вивчення взаємозв'язків між рослинними та живими спільнотами, що входять до складу стійких та організованих систем, котрі склалися в процесі еволюції органічного світу та навколишнім середовищем. Сучасна екологія інтенсивно вивчає також взаємодію людини та біосфери, суспільного виробництва з навколишнім середовищем та інші проблеми.

Американський еколог Юджін Одум дав найбільш коротке і найменш спеціальне визначення екології – це біологія навколишнього середовища.

Екологія, як і будь-яка інша наука, має теоретичний і прикладний аспекти:

• теоретичний аспект – встановлення закономірностей у взаємовідносинах між живими організмами і навколишнім середовищем;

• прикладний аспект – застосування встановлених закономірностей для вирішення проблем, пов’язаних з навколишнім середовищем.

Розглядаючи структуру сучасної екологічної науки, можна виділити три основні напрями екології:

1. Загальна екологія, або біоекологія, – вивчає взаємовідносини живих систем різних рангів (організмів, популяцій, екосистем) з середовищем і між собою. Цю частину екології у свою чергу підрозділяють на наступні розділи:

– аутекологія – вивчає закономірності взаємовідносин організмів окремого виду з середовищем існування (головним чином, аутекологія вивчає межі стійкості виду до різних екологічних факторів, досліджує вплив середовища на морфологію, фізіологію і поведінку організмів, розкриває загальні закономірності дії факторів середовища на живі організми);

– демекологія або екологію популяцій – вивчає структуру (біологічну, статеву, вікову) і динаміку чисельності популяції окремих видів (демекологія пов’язана з вирішенням таких проблем, як механізми регуляції чисельності організмів, оптимальна щільність і допустимі норми їх відбору з популяцій видів, що використовуються, наприклад для промислового лову, знищення або ослаблення популяцій в випадку боротьби з шкідниками сільського господарства);

– синекологія або біоценологія (екологію співтовариств) – аналізує взаємовідносини між особинами, що належать до різних видів даного угруповання організмів, а також між ними і середовищем існування (біоценологія вивчає загальні характеристики біоценозів: їх видовий склад, структуру, зв’язки між видами як главний механізм об’єднання їх у співтовариства, динамічність та стійкість);

– біосферна екологія – досліджує глобальні процеси, що протікають в біосфері (колообіги води, вуглецю, елементів мінерального живлення і ін., забруднення атмосфери і океану, зміни клімату, динаміку озонового шару і так далі), та глобальні зміни, що відбуваються на нашій планеті в результаті дії господарської діяльності людини на природні явища.

2. Геоекологія – вивчає геосфери, їх динаміку і взаємодії, геофизичні умови життя, фактори (тобто ресурси і умови) неживого довкілля, діючого на організми.

3. Прикладна екологія – вивчає аспекти інженерної, соціальної, економічної охорони середовища існування людини, проблем взаємин природи і суспільства, екологічних принципів охорони природи.

Об’єктами дослідження екології є природні, природно-антропогенні, антропогенні екосистеми та біосфера в цілому, тобто зміна їх властивостей (рослинного і тваринного світу, ландшафту, клімату, геохімічних процесів) під впливом антропогенної діяльності.

Для цього вивчають техногенні забруднення трьох середовищ – атмосфери, гідросфери і літосфери внаслідок антропогенної діяльності людського суспільства, зокрема вплив забруднювачів на навколишнє природне середовище та на живу природу. І на основі встановлених закономірностей розробляють заходи, необхідні для збереження екологічної рівноваги біосфери та раціонального використання природних ресурсів.

В поле зору екології потрапляють закономірності взаємовідносин і взаємозв’язків окремих особин і їх популяцій між собою і з умовами неорганічного середовища. Екологія розглядає в основному ту сторону взаємодії організмів з середовищем, котра обумовлює розвиток, розмноження та виживання особин, структуру і динаміку чисельності популяцій і співтовариств та їх роль в біоценозах. Наприклад, фізіолог вивчає залежність від температури процесів, які відбуваються в організмі, еколог же вивчає, як впливають зміни температури на інтенсивність розмноження і плодовитість організмів, тривалість їх онтогенезу, на характер харчових зв’язків, швидкість і напрямок біологічних процесів, що беруть участь у колообігу речовин в екосистемах.

Отже, центральне місце в екології посідає проблема динаміки та чисельності популяції та механізм її регуляції.

Серед основних завдань екології можна виділити такі:

• дослідження особливостей організації життя, в тому числі в зв'язку з антропогенним впливом на природні системи;

• створення наукової основи раціональної експлуатації природних ресурсів;

• прогнозування змін природи під впливом діяльності людини;

• збереження середовища існування людини.