38.Проаналізувати українські та зарубіжні теорії взаємин батьків і дітей.

українські теоріїї взаємин батьків і дітей

Проблема батьків і дітей існувала споконвіку. З цього приводу дуже багато говорилося і писалося раніше, дуже багато пишеться і говориться сьогодні. На мій погляд, ця тема набагато актуальнішими сьогодні, ніж раніше. Це пов'язано з соціальними, політичними, економічними змінами в суспільстві в якому ми живемо. Проблеми виховання дітей виникають не тільки в неблагополучних сім'ях, а й у цілком нормальних. Виникає багато різних ситуацій, в результаті яких з'являються труднощі у відносинах між батьками та дітьми. Часто самі батьки не можуть впоратися з цими труднощами. Дуже добре, якщо в школі є свій психолог. Він може допомогти і знайти разом вихід з ситуації, що створилася. Але якщо його немає, тоді саме вчитель початкових класів приходить на допомогу. Він повинен бути готовий до різного роду ускладнень, труднощам які виникають між батьками та дітьми. «Виховання - це перш за все людинознавство. Без знання дитини - його розумового розвитку, мислення, інтересів, захоплень, здібностей, задатків, нахилів - ні виховання. Н.К. Крупська- Правильно роблять ті батьки, які з самого початку дають дитині зрозуміти що по всій важливості уроки знаходяться на одному рівні з самимисерйозними справами, якими зайняті дорослі. 1. Дитина ще до школи повинен бути привчений до того, що коли батькизайняті, їм не можна заважати. Нерідко доводиться бачити сім'ї, де дитина невміє себе зайняти, безперервно потребує уваги дорослих, чим би вони не булизайняті, не даючи їм ні хвилини спокою. 2. Створіть у сім'ї атмосферу поваги до розумової праці як такому. « Привчіть же дитину робити не тільки те, що його займає, а й те, що не займає. Ви готує для дитини до життя, а в житті не всі обов'язки цікаві ». К. Д. Ушинський- Труднощі в спілкуванні. Навіть в сім'ї складається з батьків і дітей, спілкування« по вертикалі »-- складна проблема. Навчитися спілкуватися з власними дітьми не на рівнінаказів, а на інших, демократичних засадах, зовсім не просто. І від того,наскільки рано батьки визнають у малюка розвивається особистість, залежитьяк швидко й успішно буде розвиватися ця особистість. Вірно знайдений увідносинах з власними дітьми тон дозволяє поглибити і одночаснорозширити внутрішньосімейне суспільство. Дитина, якщо не противиться йому,допомагає батькам по новому поглянути на світ, відчути радість йоговідкритгя. Відповіді на його сто тисяч «Чому?» Можуть стати поштовхом дорозширення власного кругозору і тим самим збагатити спілкування.

зарубіжні теорії взаємин батьків і дітей

Твоя сім 'я — це твоя доля. Щастя дітей починається зі щастя батьків. Тут його причина й підмурок. Сімейне виховання ґрунтується на трьох засадах: увага, повага й вимогливість.Виховання в сім'ї — це правильно організоване спілкування, грунтоване не на підпорядкуванні й примусі, а на взаємовпливі, взаємодопомозі, взаємозалежності. На цій загальнолюдській нормі спілкування і будується етикет сімейних взаємин. Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері за найвище благо людей вважав спілкування. Як ми вміємо спілкуватися з близькими? Декому таке питання може здатися дивним: що тут уміти? З приводу такої позиції висловився Франсуа де Ларошфуко: "Найчастіше обтяжують людей ті, хто вважає, що вони нікому не можуть заважати", юдинолюбство, гуманізм, почуття колективізму. "Усе живе — не одне, Усе живе багато в чому" (Гете). Людина завжди відчуває потребу в колективному спілкуванні. Батько (мати) навчає дитину зважати на колектив, шанувати його думку, адже людина може виявити себе, затвердити, самоутвердитися тільки в колективі. У колективі, у соціальному середовищі формується правильне розуміння особистих і суспільних інтересів. Ще великий давньогрецький філософ Арістотель писав:"... любимо ми тих, із ким приємно проводити час, а такі люди ввічливі, не схильні викривати помилки інших і сваритися; подобаються нам ті, хто вміє пожартувати і зрозуміти жарт, бо й те й інше приносять задоволення ближньому. Користуються любов'ю ті, хто не має звички дорікати нас благодіяннями. Любимо ми людей незлопам'ятних, котрі не пам'ятають образ і легко йдуть на примирення. Вселяють довіру ті, хто не лихословить й звертає увагу не так на дурні риси, як на чесноти друзів. "Злодія можна зрозуміти й простити, убивцю не можна простити, але можна зрозуміти. А підступну людину не можна ані зрозуміти, ані простити... Байдужість, — за словами Льва Толстого, — це і є душевна підлість". Гарні манери, — пише англійська письменниця Барбара Картленд, — починаються в гарному будинку з простих, чемних слів. Перед приходом учительки в домівку мати говорить синові (доньці): "Вдягни чисту сорочку, прибери зі столу". Ази спілкування зі старшими, друзями, однолітками не зникають без сліду. У добрій, інтелігентній сім ї не вибачають брутальності, неуважності, зневажливого ставлення до людей (і молодших, і старших).