28. Охаракт правові основи соц захисту дитинства.

Соціальний захист дошкільнят здійснюється у взаємодії з медициною, педагогікою, виробництвом. Органи соціального захисту населення сприяють оздоровленню і лікуванню дошкільнят, для чого надаються пільгові умови для перебування дошкільнят у санаторіях, на літніх дачах.

Різні заходи передбачено для дітей, що мають проблеми зі здоров'ям і відхилення в розвитку. Існують спеціалізовані дитячі сади, мета яких - підготовка до навчання у звичайній школі. Проте деяка частина дошкільників з серйозними проблемами зі здоров'ям отримує підготовку для навчання в спеціальній школі.

Система соціального захисту школярів органічно включає різноманітні заходи, що проводяться в школі, у позашкільних установах, роботу з сім'єю та громадськістю. Основним результатом цієї діяльності є формування соціальної захищеності школярів як стійкого психічного стану, а також ефективна соціалізація.

Соціальна захищеність школярів формується, наприклад, шляхом диференціації індивідуальних планів розвитку особистості, навчальних завдань, освіти. У результаті диференціації освіти школярі здобувають знання, достатні для реалізації їх професійних намірів, пізнавальних інтересів. [6,96]

Особливості соціального захисту вихованців дитячих будинків.

Стрижнем соціального захисту вихованців дитячих будинків є виховання у них почуття дружби і любові, а на їх основі готовності до взаємодопомоги. Не можна випускати з уваги, що взаємодопомога в групах дитячого будинку поєднується з конкуренцією. Вихователям слід комплектувати групи з урахуванням можливості спілкування, лідерства. Соціальна робота покликана надати цьому природному змагання цивілізовані форми. Підготовка дітей і підлітків до сімейного життя протікає на складному моральному тлі, оскільки вони ревнують до дітей, мають батьків, родичів, а також до дітей, яких вибирають на усиновлення.

Життєдіяльність вихованців дитячих будинків організована так, що вони осягають функції членів сім'ї, - хлопчики виконують доступні їм столярні, слюсарні роботи в спальнях, їдальнях, ігрових кімнатах, підтримують чистоту і порядок у дворі; дівчинки сервірують стіл, роблять дрібний ремонт одягу, беруть участь у створенні затишного інтер'єру. Вихованцям прищеплюється почуття доброзичливості до членів групи і «чужим» дітям.

Соціальний захист дітей-інвалідів

Важливою є проблема прав дітей-інвалідів. Зокрема, це стосується їхнього права на освіту у звичайних загальноосвітніх школах.

Конвенція про права дитини набула чинності в 1990 році. Стаття 23 Конвенції проголошує право дитини-інваліда «на повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства». Однак багато її положень на практиці не виконуються.

29. Дати характер принципам соц-пед д-сті.

Принцип — керівна ідея, вихідне положення, вимога до діяльності та поведінки, що випливає із встановлених закономірностей процесу і враховує внутрішні та зовнішні зв'язки між компонентами.

Провідну роль в організації та управлінні навчально-виховним процесом відіграють принципи виховання, які розглядаються в сукупності з принципами освіти і навчання.

1. Принцип гуманістичної цілеспрямованості виховання. Педагогічний процес має бути спрямований на створення умов для всебічного і гармонійного розвитку особистості, на досягнення спільної мети усіх його учасників, на творчий характер діяльності і високогуманні, демократичні відносини між його учасниками.

2. Принцип всебічних зв'язків школи з життям. Педагогічний процес школи має бути організованим так, щоб випускник був психологічно і професійно готовим до самостійного життя і продуктивної праці в умовах регіону та соціально-економічного його розвитку, тобто міг адаптуватися до умов реального життя.

3. Принцип гуманістичних колективістських відносин між суб'єктами педагогічного процесу. У ході педагогічного процесу має бути єдність дій між вчителями, батьками, членами трудового колективу, які беруть участь у підготовці підростаючого покоління в умовах високогуманних та високоморальних відносин.

4. Принцип наступності, системності і послідовності у вихованні. Урахування цих заходів сприятиме уникненню відхилень, що можуть виникнути в ході педагогічного процесу за допомогою постійного аналізу явищ і процесів, коригуючої діяльності з боку вчителів і учнів.

5. Принцип виховання свідомого ставлення до всіх видів діяльності та людських відносин на основі самодіяльності і творчої активності вихованців. Свідоме ставлення вихованців до природи, людей, видів діяльності враховує їх оцінку на підставі набутого досвіду, емоційно-ціннісних орієнтацій, художньо-естетичних поглядів, ідеалів, переконань.

6. Принцип єдності наукової освіти і культури із сучасним світським вихованням (гуманістичної спрямованості). Цей принцип орієнтує на формування цілісної наукової картини світу і місце людини в вій, на оволодіння сучасною культурою перетворення довкілля, враховуючи закономірності його розвитку.

7. Принцип відповідності вибору системи засобів виховання індивідуальним особливостям особистості. Цей принцип передбачає поєднання змісту, форм, методів виховання з природними і технічними засобами, які сприяють досягненню поставлених завдань у формуванні особистості.

8. Принцип єдності особистісно-діяльнісного (індивідуалізованого) та суспільно-державного підходів до виховання і навчання. Педагогічний процес має гармонійно поєднувати, з одного боку, загальнодержавний підхід до виховання і навчання, а з іншого — індивідуалізований підхід з урахуванням інтересів, нахилів, здібностей, переконань, стану здоров'я, культури діяльності, гуманних відносин у розвитку кожного вихованця.