1. Розкрити предмет та завдання соціальної педагогіки.

Соціальна педагогіка-це галузь педагогіки,яка вивчає особливості організації соц. Виховання, вплив на розвиток особистості різних факторів.Термін «с.п.» ввів в19 ст. німець Адольф Дістервег.

Джерелами соціальної педагогіки є результати досліджень багатьох наук, які вивчають розвиток особистості: філософія, психологія, соціологія, етика, етнографія, історія і інші. Важливим питанням у розвитку соціальної педагогіки виступає питання співвідношення між соціальною педагогікою і соціальною роботою.

У сучасній педагогічній науці розрізняють наступні підходи до відповіді на це питання:

соціальна педагогіка розглядається як складова частина соціальної роботи. Так, у США і ряді країн Європи не існує професії "соціальний педагог". Тут соціальна робота розглядається як професійна діяльність з надання індивідам, групам допомоги з метою посилення або повернення їм здатності нормального соціального функціонування;

соціальна педагогіка виступає більш загальною і містить соціальну роботу як складову. Наприклад у Німеччині в багатьох землях існує професія "соціальний педагог", яка передбачає надання освітньої та виховної допомоги;

соціальна педагогіка і соціальна робота співіснують як дві самостійні але суміжні дисципліни.

З наукової точки зору соціальна педагогіка – це наука яка вивчає процес соціального виховання усіх вікових та соціальних груп населення, інтегрує наукові досягнення суміжних наук і реалізує їх в практику соціального виховання.

Основоположники соціальної педагогіки Ноль і Боймер вважали, що соціальна педагогіка являє собою соціальну допомогу знедоленим дітям і профілактику правопорушень серед неповнолітніх. На думку німецького дослідника П. Наторпа соціальна педагогіка вирішує проблеми інтеграції усіх виховних сил суспільства з метою підвищення культурного рівня населення В Україні провідними теоретиками і практиками соціальної педагогіки традиційно вважалися А. С. Макаренко та В. О. Сухомлинський.

Соціальна педагогіка виконує такі функці:

1) Теоретично-пізнавальна. Аналіз соц. пед. Процесів, пояснення причин різноманітних проблем, розробка різноманітних технологій та методик, ефективності виховання на різних стадіях.

2) Прикладна. Розробка способів покращення впливу на особистість, створення найоптимальніших умов для реалізації їх соціалізації, мінімізація негативного впливу.

Обєктом с.п є конкретна особа або група, яка має соц. або особисті проблеми чи потреби, які потребують вирішення.

Предметом соц.. пед. є процес соц. виховання дітей та молоді в умовах соц.. середовища.

Завдання соц. пед.:

- Вивчення особливостей таких соц. пед. процесів, як соціалізація, профілактика, реабілітація, превиховання.

- Виявлення та доцільність використання тих соц. факторів які впливають на людину на різних етапах її життя.

- Вивчення виховних процесів можливостей різних соц. інститутів(дитсадок, школа,вузи, засоби масової нформації).

- Створення педагогічних технологій попередження негативного впливу різних факторів середовища.

Соціальна педагогіка – має теоретичні і прикладні розробки в галузі позашкільного виховання й освіти дітей і дорослих. Останнім часом все ширше вживається поняття "другої освіти", яку дають багатопрофільні освітньо-виховні заклади. У клубах, будинках народної творчості, музичних і театральних студіях, на станціях юних техніків, спортивних базах діти і молодь знаходять можливість задовольняти свої творчі потреби, залучаються до корисних форм відпочинку, отримують і професійні знання.

Зв'язок педагогіки з іншими науками. Оскільки проблему виховання особистості вивчають різноманітні науки, педагогіка з ними тісно пов'язана.

Міжпредметні зв'язки педагогіки — зв'язки педагогіки з іншими науками, що дають змогу глибше пізнати педагогічні факти, явища і процеси.

Педагогіка пов'язана із соціологією, етикою, естетикою, психологією, анатомією, фізіологією, гігієною людини тощо. Зв'язок її з іншими науками має такі аспекти:

— спільність понятійно-категоріального апарату (понять, закономірностей, концепцій, предметів, процесів, критеріїв, методів);

— міжпредметна взаємодія (взаємовплив, взаємопроникнення, інтеграція).

— запозичення ідей інших наук (наприклад, ідею, згідно з якою “людина формується у діяльності” — з філософії), використання їх методів дослідження (зокрема, анкетування — із соціології), творче опрацювання результатів досліджень інших наук (насамперед психології), участь у спільних дослідженнях; замовлення іншим наукам на вивчення певних явищ.

Соціологія, етика, естетика допомагають педагогіці визначити мету виховання, правильно враховувати закономірності людського буття і мислення, надають оперативну інформацію про зміни в науці та суспільстві, коригуючи спрямованість виховання.

Психологія вивчає закономірності розвитку психіки людини, а педагогіка — ефективність виховних впливів, які спричиняють зміни в її внутрішньому світі й поведінці. Тому кожен розділ педагогіки спирається на певний розділ психології.

Анатомія і фізіологія людини дають змогу зрозуміти перебіг основних фізіологічних процесів людського організму та особливості людини як біологічної істоти. Інформація про функціонування вищої нервової діяльності, першої та другої сигнальних систем, розвиток і функціонування органів чуття, опорно-рухового апарату, серцево-судинної та дихальної систем обов'язково враховується у навчально-виховному процесі. Знання вимог до гігієни дітей та підлітків оптимізує зміст заходів щодо зміцнення здоров'я, фізичного розвитку школярів, організації їх трудової діяльності, є важливим чинником організації роботи навчальних та дитячих закладів різних типів.

Зв'язок педагогіки з медициною є умовою розвитку корекційної педагогіки, що розробляє засоби, які дають змогу досягти терапевтичного ефекту й полегшити процеси соціалізації дітей із вродженими чи набутими відхиленнями в розвитку, компенсувати наявні дефекти.