8))Римська правосвідомість .Природне право.

Рим. Правосвідом. Визначається як 1-н із чинників вормув. Р.п. римська правосвідомість значною мірою визначалась такими рисами рим ха-ру як раціоналізм,неспроможність до абстрактного мислення , використання чужих філософських здабутків. Рим моральність формувалась під впливом культу родини. Відображалося на релігії та як наслідок фундаментували право. На форування рим правосвідомості впливала система освіти та виховань. На цьому грунтували справи держави,вимагали від громадянина поваги до держави, звіту у суспільній ді-сті . джерелом всього р. п визначалось- природне право- це сукупність уявлень норм які стосуються моральних етичний та правових понять і категорій(добро,зло..) тому природне право визначалось як ідейна загальна основа та джерело всього р. п. як для природного так і для цив міжнародного р.п. не є визначальною ознакою предмет правового регулювання .особливістюр.п. було те що за своїм ха-ром воно становило систему позовів. Застос юс гентіум до приватно правових відносин дозволяло зокрема давати такі вади приватного права як дія до обмеженого кола осіб .

9)) Дегести Юстиніана

Дигести, або Пандекти, являють собою зібрання уривків з 2000 творів 39 найбільш видатних римських юристів, в основному тих, які мали право офіціального тлумачення законів: 9200 уривків – фрагментів. 

Дигести діляться на 50 книг, книги - на титули. Основним змістом Дигест є фрагменти, пов'язані з приватного права. Одночасно комісія здійснила переробку ІнтуціюГая, які були опубліковані одночасно з Дигест 30 грудня 533 р. під назвою Інституції Юстиніана. Вони були підготовлені як навчальний посібник для початківців юристів. 

Інституції Юстиніана складалися з 4 книг, 98 ти Тулов; титули відповідно - з фрагментів, а великі фрагменти - з параграфів. Імператорські конституції, прийняті після роботи комісії, увійшли в четверту частину кодифікації Юстиніана і отримали назву Новелл. Відомо, що було 168 новел, але повністю вони до нас не дійшли. Кодифікація Юстиніана, що складається з 4 вказаних вище частин, в XII ст.отримала назву Зводу цивільного права .

10))Громадяни риму. Набуття і втрата громадянства

Громадянин(цівісроманус)- суб’єкт публічних відносин і публічного права у римі. Публічна правоздатність наставала із 17 років. А після 60 віку громадянин міг бути звільнений від особистих повинностей. Права рим громадянина:право участі в зборах,у голосуванні на зборах держ значення відповідно до свого майнового цензу,право оскарження рішень магістратів,право обіймати посади магістратів. Обов’язки: підлягати майновому цензу,малітарної служби,сплати мита при вчиненні певних юр дій,реалізовувати право зібрань. Права у галузі приватних відносин: право юс конібіі-шдюбу,патріапотестас,право юс комерції,право на легіт актіонес відповідно до юс цівілє. Набуття рим громадянства на підставі приписів природного права:шляхом народження від батьків які перебували у римському законному шлюбі,шляхом усиновлення,внаслідок звільнення від рабства. На підставі безпосередніх приписів публічного права:

За особисті заслуги(шляхом індивідуального присвоєння статусу ),шляхом надання даного статусу жителям певного міста,у результаті вислуги 20 р і більше і рм армії. Втрата : у випадку карних покарань,політичного переслідування –як додаткова санкція до деяких видів покарання. Обмеження прав рим громадянства могло наставати як особливий юр наслідок у разі зменшення честі через ганьбу(інфаміа). Ганьба могла бути наслідком загального морального осуду громадою способу життя особи.,у результаті вчинення тих чи ін. негідних вчинків. Такі види інфаміа:інфаміаюрісіммедіата- ганьба на підставі безпосереднього конкретних приписів за-ну, інфаміаюрісмедіата-на підставі виголошення норми права за допомогою спец акта.( у результаті вироку суду)