- •1))Періодизація і система рп
- •2))Предмет та структура
- •3))Форми правотворення
- •8))Римська правосвідомість .Природне право.
- •9)) Дегести Юстиніана
- •10))Громадяни риму. Набуття і втрата громадянства
- •11Поняття і особливості юрид. Особи
- •12))Юр особа публічного права:
- •13 Державець, монарх
- •14)) Цар (рекс)
- •15))Система органів врядування в стародавньому римі. Види народних зборів
- •16Сенат
- •18.Організація війська та статус воїнів
- •19 Магістратура
- •20.Принципат
- •22Адміністративно територіальний поділ риму на дві імперії
- •23 Злочин за рп. Поняття і зміст
- •24Особливості Кваліфікація злочину.Склад злочину
- •25 Передумови і принципи карної відповідальності.
- •27Мета і види покарань
- •28 Органи карної юстиції
- •29. Розмежування ролі суддів і адвокатів
- •31 Порядок судового розгляду справи.
- •32.Інквізаційний процес та коло доказів
- •33. Особа(суб*єкт права)права.Види
- •34. Опіка і піклування рп
- •35. Юридичні особи як суб*єкти права
- •36 Об*єкти права в рп
- •38. Досудові засоби захисту прав
- •39.Легіксаційний.Формулярний.Екстраорд
- •40 Судове рішення
- •45. Спільна власність
- •53 Зобов'язання ніби з договорів
- •54 Деліктні зобов'язання
- •55 Юридичний склад деліктної відповід:
- •66Правове стан гл сім*ї Відносматер і дітей
- •67Усиновлення і Узаконення
- •68Поняття спадкового права етапи розвитку
- •69 Спадкування за законом.Виморочене майно
- •70 Спдк за заповітом. Обов*язкова частка
- •71Прийняття спадщиниТрансмісія і представництво
- •80.Поняття, види і форми рецепції рп
- •81Рецепції римського права у Візантійській імперії
- •82 Систематизація Юстиніана
- •83 Континентальний та англосаксонський типи
- •86Початок Рецепції рп в Україні.
- •87Римське право в рос. Імперії
- •88 Рецепція римського права в срср
- •89 Римське право в незалежній Україні
- •90 Школа рецепції римського права в Україні
32.Інквізаційний процес та коло доказів
Розвивається інквізиційний процес. Справу від її порушення до винесення вироку цілком проводила одна особа — суддя. Все ширше застосовуються катування, причому навіть щодо свідків. Катуванням піддаються не тільки раби, а й вільні громадяни. Перевагу надають письмовим доказам. Свідчення однієї особи не вважаються достатнім доказом, свідчення жінок мають обмежене значення. У судах присягати повинні вже не лише сторони і свідки, а також і судді. Судова процедура стає платною і дорогою. Це помітно гальмує розгляд справ. При визначенні кола доказів, що могли використовуватись у карному процесі, виходили з того, що найголовнішим доказом є інформація свідків. Свідками, зазвичай, могли бути тільки повноправні римські громадяни. Однак у разі державних злочинів допускалося свідчення жінок, дітей, осіб чужого громадянства, навіть рабів. Не допускалося у класичному праві свідчення одне проти одного родичів, що перебували у прямому спорідненні; лібертинів проти своїх колишніх хазяїв; свідчення клієнтів проти їхнього патрона. Свідчення мало бути особисто зробленим у судовому засіданні. Допускалося примушування до свідчення.
Достатніми для обвинувачення визнавалися також докази, добуті під час обшуку будинку підозрюваного (але при цьому обшук мав проходити за точно встановленою законом процедурою, для того щоб виключити можливість підкидання доказів), і ті, що містилися у документах. Значення письмових доказів мали у карному процесі тільки документи офіційного характеру. Папери мали бути представлені в оригіналах безпосередньо суду.
33. Особа(суб*єкт права)права.Види
Той, хто здатний мати суб'єктивні права, бути носієм права, визнавався суб'єктом права, особою. Цивільна правоздатність — це здатність вільної людини мати права та обов'язки у галузі приватних відносин. Вона виникала з моменту народження. Правоздатність припинялася смертю людини. Римське право прирівнювало до смерті продаж у рабство, полон, Зміст цивільної правоздатності римського громадянина охоплював два основних елементи: 1) jusconubii — право брати законний римський шлюб, 2) juscommerзa — право бути учасником цивільного обігу, Фізичний стан особи незначною мірою впливав на її дієздатність. Наприклад, глухонімий не міг укладати такі договори, як стипуляція, чи порушувати позов в легісакційному процесі. На здатність здійснювати юридичні дії значно більше впливав психічний стан особи. Недоумкуваті та душевнохворі визнавалися абсолютно недієздатними і не могли самостійно вчиняти цивільні правочини. Істотно обмежувалися у дієздатності марнотратники — особи, не здатні розумно розпоряджатися своїм майном. Марнотратникам призначався піклувальник, який зобов'язаний був піклуватися про їхній майновий стан. Жінка поступалася у правовому становищі чоловікові. У період республіки вона перебувала під постійною опікою свого чоловіка, батька або інших родичів, істотно обмежувалася в правоздатності та дієздатності. В період принципату відбуваються зміни у правовому становищі заміжньої жінки, пов'язані з тим, що шлюб cummanu, де дружина переходила під владу чоловіка, поступово був витіснений шлюбом sinemanu, при якому дружина залишалась для свого чоловіка юридично чужою, зберігаючи за собою статус, майнові права, які мала до укладення шлюбу.