1))Періодизація і система рп

Тисячолітню історію Стародавнього Риму поділяють на етапи:

1. Царський

2. Республіканський

3. Імперії (принципат, домінант)

Класичне Римське право сформувалося в епоху найбільшого розквіту Стародавньої Римської держави, історичний розвиток якої та римського права охоплював тисячоліття. Рим був заснований приблизно у 800 р. до н.е. Західна Римська імперія проіснувала до приблизно 500 р. н.е. Надалі протягом тисячі років вдосконалювала римське право Візантія. Римське суспільство приділяло праву виключну роль у справі розбудови держави і підтримання моральних устоїв. Римське право грунтується на окремих правових явищах повсякденного життя, є результатом титанічної творчості інтелектуальної еліти. Римське право класичної доби, принаймні зовнішньо, декларувало й утверджувало рівність усіх вільних громадян перед законом. Було проголошено положення, що всі люді або вільні, або раби.

З плином часу римське законодавство ставало досконалішим. Рецепція (запозичення) римського права в нових історичних умовах відроджувала саме цей забутий принцип рівності серед громадян. Розвиток права залежав від розвитку продуктивних сил та виробничих відносин у Римській державі.

Система:

Римське цивільне право у сукупності складалося із трьох систем: цивільного права, права народів, преторського права.

У Стародавньому Римі цивільне право регулює правові відносини, що виникають з приводу створення, набуття, використання, передачі і відчуження різноманітного майна у відносинах між приватними особами - перегрінами, а також між самими іноземцями. Тоді використовуються паралельно терміни "цивільне право" \ "приватне право" (та їх похідні). В основу поділу покладається принцип поділу населення на громадян та негромадян — латинів, перегрінів, а також рабів. Поняття "приватне право" ширше — воно охоплює особисті майнові і немайнові відносини між усіма фізичними особами: громадянами, латинами, перегрінами і (у певних випадках) навіть рабами.

У Стародавньому Римі приватне право включає у себе право власності, інститут володіння, інші, більш обмежені, права на речі (сервітути, емфітевзис і суперфіцій, заставне право), договори та інші зобов'язання, сімейні відносини, спадкове право.

2))Предмет та структура

Терміном "римське право" позначається право Античного Риму. Предметом навчання римського цивільного права є найважливіші інститути майнового права, а також сімейного періоду принципату та абсолютної монархії. Слід зазначити, що сучасне розуміння, поняття цивільного права не співпадає із розумінням, яке існувало в Давньому Римі. Терміном "право цивільне" позначалося національне давньоримське право, що розпоширювалось виключно на римських громадян. В цьому сенсі юс цивільне протиставляється право народів, дія якого розпоширювалась на все римське населення, включаючи так званих перегинів, оскільки jncgentine регулювала майнові відносини, що виникали і між квіртами, між перегинами і між тими і іншими, воно являло собою різновид римського цивільного права jusnaturele. В інших випадках юс цивільне протиставляється тій системі права, яка склалася в практиці преторів juspractoriw. У цьому протиставленні juscevile означає норми, що виходили з народного зібрання, сенату. Т.Ч в сучасному розумінні в Римі більш чи менш відповідала сукупність всіх 3-х систем. В якості єдиного терміну доцільне використовувати термін juspricatum, яке являло собою сукупність норм стародавнього Риму, що врегульовували відносини між приватними особами.

1. Сукупність особистих прав, правове становище суб'єктів у майнових відносинах, можливість суб'єктів угоди майнового характеру.

2. Питання захисту приватних прав.

3. Шлюбно – сімейні відносини.

4. Відносини, пов'язані з власністю та іншими правами на речі.

З найдавніших часів люди в процесі своєї життєдіяльності вступають між собою в певні суспільні віїносини, більшість яких регулюється нормами права, і тому відповідно називаються правовими відносинами. Значна частина правових відносин виникає з приводу створення, набуття, відчуження, використання, передачі різноманітного майна тощо. Це майнові відносини, які за змістом неоднорідні, і тому регулюються за сучасних умов різними галузями права.