Передзабiйне утримання тварин і птиці

Підготовка тварин до забою має важливе значення, тому що від передзабійного стану тварин залежить якість отримуваного м’яса. Тварини, що надходять на забій, повинні бути здорові, не виснажені i не ослаблені, а також не перевтомлені від транспортування. Виснаження, перевтома або ослаблення тварин призводить до прижиттєвого обсіменіння тканин мікроорганізмами, які проникають з кишечнику. У зв’язку з цим, слід усім тваринам після тривалого транспортування або перегону надати відпочинок, створивши нормальні умови годівлі i водопою.

Тварин, прийнятих на забійні чи м’ясопереробні підприємства, сортують i

розташовують в окремі загони гуртами. Дорослу велику рогату худобу розташовують окремо від молодняку, бугаїв прив’язують, кнурів відокремлюють від свиней. Свиней сортують за масою: понад 100 кг, 100—60 кг i нижче 60 кг. Овець i кіз, як правило, не сортують.

Тварин, що мають ознаки втоми, ставлять на відпочинок тривалістю 24—48 год. при напуванні та годівлі, відповідно до фізіологічних норм, а надалі проводять передзабійну голодну витримку і направляють на забій. Необхідно зазначити, що загони прибирають не рідше, ніж один раз на добу. Після звільнення від тварин їх ретельно очищають. Годівниці необхідно чистити перед кожною годівлею тварин. Годують тварин 2 рази на добу.

Перед забоєм тварин необхідно витримати голодними: велику рогату і дрібну рогату худобу, оленів, верблюдів, коней, ослів та мулів — не менше 24 годин; свиней — 12 годин; телят і поросят направляють на забій через 6 годин після їх надходження; кролів — 14—18 годин, не обмежуючи водопій. Воду дають у достатній кількості, щоб уникнути зневоднення тканин організму. Якщо обмежити постачання води тварині, то тканини можуть втратити до 5—6 % води, що погіршує якість м’яса й ускладнює знімання шкури. За 2—3 години до подавання тварин на забій напування припиняють. Худоба, прийнята на забій, має постійно перебувати під наглядом лікаря ветеринарної медицини.

Відповідно до затверджених вимог, передзабійну голодну витримку великої рогатої худоби з господарств, благополучних щодо інфекційних хвороб, які розташовані на ідстані не більше, ніж 100 км, можна проводити безпосередньо угосподарстві. Для цього тварин витримують у господарстві у загонах або стійлах (там, де вони утримувались) без корму. Велику і дрібну рогату худобу, верблюдів і оленів — не менше 15 годин, свиней — 5—10 годин, кролів та нутрій — 12 годин, сухопутну птицю — 6—8 годин, водоплавну — 4—6 годин, водопій не обмежують. Такі тварини можуть бути направлені на забій не пізніше 5 годин після надходження на забійне підприємство.

Проведення передзабійної голодної витримки великої рогатої худоби безпо середньо у господарстві сприяє зниженню травматизму у 2 рази, зменшенню за чистки і вибракування м’язової тканини на дві третини, збільшенню забійного виходу м’яса на 1,1—1,6 %, підвищенню його якості та сортності. Передзабійне витримування тварин також обумовлюється необхідністю виключити витрати корму. Встановлено, що корм, який надійшов у передшлунки великої рогатої худоби засвоюється організмом лише через 48 годин. Тому припинення годівлі з необмеженим водопоєм очищує шлунково-кишковий

тракт від вмісту, що має санітарно-гігієнічне і технологічне значення (полегшує нутрування). Крім того, напування вволю сприяє більш повному знекровленню туш, впливає на їх стійкість при зберіганні та полегшує знімання шкури.

У день забою усі тварини (птиця) підлягають огляду лікарем (фельдшером) ветеринарної медицини. При цьому проводять поголовну термометрію великої рогатої худоби i коней. У овець, кіз, свиней та інших тварин термометрію проводять вибірково, залежно від загального стану тварин.Результати передзабійного ветеринарного огляду i термометрії тваринобов’язково реєструють у журналі відповідної форми. До забою на м’ясо допускаються лише здорові тварини (птиця).

У разі виявлення хворих тварин, тварин з підвищеною або зниженою температурою у журналі обов’язково записують установлений (або передбачуваний) діагноз i температуру тіла, а тварин ізолюють i не допускають до забою до встановлення діагнозу та лікування.

4. Підготувати штучну вагіну.

Будова:

-циліндр

-гумова камера

-спермоприймач:

1-двохсторонні (з іншого боку тепла вода)

2-односторонні (в теплу пору)

Одноразові або багаторазові.

Додаткові частини:

-кільця для фіксації

-тримачі спермоприймача

-краники для асептичного взяття сперми (очистка статевого члена)

-пробки

Вагіни для бугая: зразка 1942р (52 см). зразка 1960р – проф. Родіна (з ампулоподібним розширенням). Європейська. Вкорочена зразка 1942р (30 см)

Для барана: зразка 1942р з ебонітовим корпусом.

Для жеребця: зразка 1952р з алюмінію або оцинкованого заліза.

Для кнура: конструкції Милованова (ВІТ). Термокружка. Металева конструкція Квасницького або Полтавського НДІ свинарства (водонагрівна, електронагрівна).

Складання штучної вагіни:

-приєднання гумової камери до циліндра

-закріплення камери гумовими кільцями

-Приєднання краника

Підготовка штучної вагіни до взяття сперми:

1. Очищення і миття (2-3% р-н соди)

2. Очищення і миття спермоприймача.

3. Дезінфекція штучної вагіни (спирт, кип’яток).

4. Знезараження спермоприймача.

5. Заповнення штучної вагіни гарячою водою (на момент взяття сперми 40-42 градуси)

6. Змащування вазеліном (на 2\3 довжини)

7. Приєднання спермоприймача.

8. Нагнітаємо повітря (40 мм рт ст).

9. Приєднання клапану.

10. Вимір температури.

5. Дослідити рубець.

Методи: огляд, пальпація, перкусія, аускультація, румінографія, лабораторні дослідження вмісту.

Оглядом визначають: об’єм, форма, ступінь наповнення. При тимпанії – округлої форми.

Пальпація – визначають частоту скорочення, силу й ритм скорочень, ступінь наповнення, характер та консистенцію вмісту, чутливість і напруженість стінок. Частота скорочень рубця у ВРХ – 8-12 поштовхів за 5 хв або 3-5 за 2хв. Кози 2-4 за 2хв. Вівці – 3-6 за 2 хв (визначається шляхом надавлювання кулаком в ділянці лівої голодної ямки).

Аускультація: тріскучі звуки, які періодично виникають, поступово підсилюються і досягають найбільшої інтенсивності в період скорочення рубця.

Перкусія: тимпанічний звук. Призаповненні кормовими масами притуплений або тупий. При газовій тимпанії – тимпанічний з металевим відтінком.

Румінографія – графічний запис скорочень рубця.

Дослідження вмісту: колір – від світло-, темнозеленого, молочного з сірим відтінком до коричневого. Запах: ароматичний, кислуватий. Ацитоз – кислий, алкалоз – аміачний, гнильний.