Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Романюк 61-66.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
63.49 Кб
Скачать

64. Історичні аспекти розвитку психології.

В історії психології, психологічній науці, яка займається дослідженням процесу становлення психологічних знань і уявлень, можна знайти три основних підходи до визначення рамок та етапів розвитку психології:

Відповідно до першого підходу, психологія має довгу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX століття (Г. Еббінгауз).

Представники другого підходу (М. С. Роговін та ін.) вважають, що розвиток психологічної думки має бути розподілений на три етапи:

1-й етап - донаукової (міфологічної) психології - коли панували анімістичні уявлення про душу;

2-й етап - філософської психології - коли психологія становила собою частину філософії, об'єднана з нею спільним методом (цей період протягся від античності до XIX ст.);

3-й етап - власне наукової психології. Цей період звичайно датують другою половиною XIX ст. (тобто саме тим часом, коли, за Еббінгаузом, починалась вся історія психології) і пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого в природничих наук, який дозволив їй відділитися від філософії. Цей підхід на сьогодні є найбільш поширеним. Його недоліком є те, що наукова психологія протиставляється усій попередній.

65. Характеристика психології як науки.

Психологія це:

1.  Наука, що вивчає факти, закономірності і механізми психіки;

2.Наука, що вивчає свідоме психічне відображення людиною дійсності в формі відчуттів, сприймань, мислення,  почуттів та  інших  процесів  і  явищ  психіки;

3. Наука про закономірності і функціювання психіки як особливої  форми  життєдіяльності  тварин та  людини.

У системі  наук психологія займає особливе місце, бо:

-         по-перше, це наука про найскладніше, що відоме людству;

-         по-друге, в ній зливаються об'єкт і суб’єкт пізнання, що відображене, наприклад,

в самосвідомості людини;

-         по-третє, певні сторони об’єкта дослідження в психології принципово невидимі.

Людина користується психологічними знаннями з давніх часів, але як наука психологія зформувалась тільки в кінці 19 століття (в1879р., з часу утворення в    Лейпцигу В.Вундтом першої в світі лабораторії експериментальної психології)

66. Функції, форми та види спілкування осіб з вадами слуху.

Спілкування – це соціальне явище,яке виникає у процесі суспільно-трудової діяльності як потреба людей сказати щось одне одному.

Функції спілкування за Ломовим:

1. інформаційно-комунікативна (обмін інформації). Здійснюється за декількома рівнями: 1- вирівнювання розбіжностей,щодо інформованості людей,які вступають у психологічний контакт. 2- передавання інформації,прийняття рішень. 3- прагнення людини зрозуміти інших.

2. регуляційно-комунікативна (регуляція поведінки діяльності у процесі взаємодії)

3. адекватно-комунікативна – це регуляція емоційної сфери людини.

За Карпенко:

  1. контактна – встановлення контакту як стану готовності до передачі та прийняття інформації і підтримання взаємозв'язку у формі постійної взаємоорієнтованості;

  2. інформаційна – обмін інформацією, думками, рішеннями;

  3. спонукальна – стимулювання партнера по спілкуванню;

  4. координаційна – взаємна орієнтація і погодження дій при організації взаємодіяльності;

  5. розуміння – не лише адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлення, але й розуміння партнерами один одного (намірів, емоційних станів тощо);

  6. амотивна – збудження у партнера необхідних емоційних станів ("обмін емоціями") чи зміна своїх під впливом партнера;

  7. встановлення відносин – фіксація свого місця в системі рольових, статусних, ділових зв'язків соціуму, в якому необхідно діяти індивіду;

  8. здійснення впливу – зміна стану, поведінки, особистісно-образних формувань (намірів, установок, рішень, потреб, дії тощо).

Форма спілкування:

  • - безпосередня – спілкування при якому сторони взаємодіють обличчям до обличчя.

  • - опосередкована – в акт комунікації включаються проміжні ланки (3-тя особа)

Види спілкування:

- особистісно орієнтоване – базується на психологічних аспектах взаємодії, встановлює емоційні стосунки з іншими людьми, розвязує внутрішню або зовнішню конфлікту.

- ділове – має функціональні навантаження в межах якоїсь діяльності.