61. Методи соціальної психології осіб з вадами слуху.

До головних методів соціально- психологічного дослідження належать :

- метод спостереження – його значення і цінність зумовлена черпанням матеріалу безпосередньо з життя при спостереженні за психічною діяльністю індивідів у взаємодії з іншими,яка виявляється в їхніх рухах, діях, вчинках, висловлювання, оцінках.

- метод опитування – використовується для зясування,чи розуміють досліджуванні конкретні завдання, життєві ситуації,а також з метою отримати інформацію про інтереси, погляди, почуття, мотиви діяльності та поведінку особистості.

- метод тестування – встановлення психологічні якості людини, наявність чи відсутність певних здібностей (дидактичних,комунікативних, організаційних), навичок, умінь.

- метод групової оцінки особистості – побудований він на феномені групових уявлень про кожного учасника групи в результаті пізнання людей у процесі їх спільної діяльності та спілкування. Передбачає одержання характеристики людини під час взаємних оцінювань з використанням прийомів безпосереднього оцінювання за n-бальною шкалою, ранжирування (послідовне розміщення) якостей, попарного їх порівняння.

- метод експерименту – його перевага полягає в тому,що дослідник сам ініціює явища,які його цікавлять,а не чекає їх появи.

- метод вивчення документів – призначені для передавання та збереження інформації.

- метод соціометрії – спрямований на опитування кожного учасника малої групи з метою встановлення можливості його участі (неучасті) в певному виді діяльності або ситуації.

62. Загальна характеристика основних принципів психокорекційних програм:

1. Принцип єдності діагностики і корекції відображає цілісність процесу надання психологічної допомоги як особливого виду практичної діяльності психолога

2. Принцип нормативності розвитку. Нормативність розвитку слід розуміти як послідовність змінюють один одного віку, вікових стадій онтогенетичного розвитку.

3. Принцип корекції "зверху вниз". Даний принцип, висунутий Л.С. Виготським, розкриває спрямованість корекційної роботи. У центрі уваги психолога коштує завтрашній день розвитку, а основним змістом корекційної діяльності є створення "зони найближчого розвитку" для клієнта (у К.С. Виготського такими клієнтами виступали діти).

4. Принцип корекції "знизу вгору". Цей принцип реалізується в основному прихильниками поведінкового підходу. У їх розумінні корекція поведінки повинна будуватися як підкріплення (позитивне чи негативне) вже наявних шаблонів поведінки з метою закріплення соціально-бажаного поведінки і гальмування соціально-небажаної поведінки.

5. Принцип системності розвитку психологічної діяльності. Цей принцип задає необхідність врахування у корекційній роботі профілактичних і розвиваючих завдань. Системність цих завдань відображає взаємопов'язаність різних сторін особистості і гетерохронность (тобто нерівномірність) їхнього розвитку.

6. Діяльнісний принцип корекції. Даний принцип визначає сам предмет додатки корекційних зусиль, вибір засобів і способів досягнення мети, тактику проведення корекційної роботи, шляхи та способи реалізації поставлених цілей.

Суть його полягає в тому, що генеральним способом корекційно-розвивального впливу є організація активної діяльності клієнта, в ході реалізації якої створюються умови для орієнтування у важких, конфліктних ситуаціях, організовується необхідна основа для позитивних зрушень у розвитку особистості.

Діяльнісний принцип корекції: по-перше, визначає сам предмет додатки корекційних зусиль, а по-друге, задає способи корекційної роботи через організацію відповідних видів діяльності шляхом формування узагальнених способів орієнтування.