6. Урок – основна форма організації навчання. Типи і структура уроків.

У сучасній школі використовують класно-урочну систему навчання. Система забезпечує керівну роль учителя, зміну видів занять, можливість застосування різних видів навчання, активізує роботу учнів, сприяє раціональному використанню часу, послідовному, систематичному вивченню матеріалу. Однак вона розрахована на середнього учня, ніхто з учнів не може «поспішати» відповідно до своїх можливостей. Ця система обмежує можливості індивідуального підходу до учнів, тому ті, хто не засвоїв певних предметів, змушені залишатися на повторний курс. Основною організаційною формою навчання є урок. Він має такі особливості: а) є частиною навчального процесу, під час якого розв’язуються певні навчально-виховні завдання; б) забезпечує засвоєння учнями знань, умінь і навичок; в) спільна діяльність учителя і учнів; сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості (активності, самостійності, інтересу до знань), а також розумовому розвитку учнів. За способами проведення виділяють уроки-лекції, уроки-бесіди, уроки-диспути, уроки – самостійної роботи учнів. Уроки розрізняють за такими типами: 1) урок засвоєння нових знань; 2) урок формування вмінь і навичок; 3) урок застосування знань, вмінь і навичок; 4) урок узагальнення і систематизації знань; 5) урок перевірки оцінювання та корекції знань, вмінь і навичок; 6) комбінований урок. Кожен тип уроку має свою структуру. Майже в усіх типах уроків наявні такі структурні елементи: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання, закінчення уроку. Вступна частина забезпечує нормальну зовнішню обстановку для роботи та психологічний настрій учнів. Перевірка домашнього завдання складається з перевірки письмового завдання і усної перевірки знань. Вивчення нового матеріалу дає змогу учням набувати різноманітних умінь та навичок; найважливіший засіб – вправи (цілеспрямовані, систематичні, різноманітні). Закріплення нового матеріалу встановлює міцний зв'язок між щойно набутими знаннями і засвоєними раніше. Повідомлення д/з не можна давати наспіх. Вчитель повинен продумати його зміст, щоб воно було конкретним. Закінчення уроку відбувається за вказівкою вчителя.

7.Проблема мети виховання в педагогіці. Мета національного виховання.

Метою виховання в педагогіці прийнято вважати кінцевий результат

формування особистості. Разом з тим, таке означення досить умовне, бо "кінцевого" результату формування особистості не існує. Мета виховання має об’єктивний характер і виражає ідеал людини в узагальненій формі. Вона відображає вимоги конкретного суспільства, що визначаються рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Поняття “національного виховання” охоплює всі зазначені особливості. Головна мета національного виховання на сучасному етапі – передання молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, Ідеал – уявлення про взірець людської поведінки і стосунків між людьми, що виходять із розуміння мети життя. Г.Ващенка. В основі ідеалу національного виховання, на думку автора, є загальнолюдські та національні цінності, що є духовним надбанням народу. Ващенко вважав, що ідеал не може бути постійним, він має вдосконалюватися.

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання комплексу ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина, трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша. Підготовка до ролі громадянина передбачає формування людини з активною громадянською позицією, почуттям обов’язку й відповідальності перед суспільством. Роль трудівника охоплює вміння і бажання активно працювати, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Виконання ролі громадського діяча означає активну участь особистості в громадському житті. Кожен учень як товариш повинен уміти розуміти іншу людину, співчувати, жаліти, поступитися, поділитися.

9. Самоврядування. Види самоврядування в загальноосвітній школі, їх структура.

1. Загальні положення.

1.1. Учнівське самоврядування в загальноосвітньому та позашкільному навчальних закладах, як процес організації учнями життєдіяльності свого колективу, керується Конституцією України, Законами України "Про загальну середню освіту", "Про позашкільну освіту".

Учнівське самоврядування має варіативний характер: у залежності від контингенту і типу закладу самоврядування здійснюється на рівні як навчального закладу, так і класу, групи, гуртка та інших творчих об'єднань учнів.

1.2. Учнівське самоврядування базується на демократичних засадах у

поєднанні з національними та загальнолюдськими принципами і спрямоване на:

- формування і розвиток соціально-активної особистості, виховання патріота суверенної України з глибоко усвідомленою громадською позицією, почуттям національної самосвідомості;

- забезпечення і захист прав інтересів учнів, підвищення у них інтересу до знань;

- розвиток здібностей обдарованих учнів відповідно до їх нахилів;

- пропаганду здорового способу життя;

- запобігання негативним проявам в учнівському середовищі;

- організацію дозвільно-розважальної діяльності;

- створення творчих дитячих та молодіжних об'єднань за інтересами.

1.4. Учасниками учнівського самоврядування можуть бути всі учні

2. Структура і організація роботи учнівського самоврядування

2.1. Початковий ступінь учнівського самоврядування загальноосвітнього та позашкільного навчального закладу здійснюється на рівні класу, гуртка, групи та інших творчих об'єднань, вищий - на рівні навчального закладу.

2.2. Вищим органом учнівського самоврядування є загальні збори

(конференція), куди обираються представники від кожного класу (гуртка, групи, творчого об'єднання), де затверджується Положення про учнівське самоврядування навчального закладу, обирається виконавчий орган, визначається його структура і термін повноважень, заслуховується звіт. Загальні збори (конференція) проводяться не рідше одного разу на рік.

2.3. Виконавчий орган учнівського самоврядування загальноосвітньому та позашкільному навчальних закладів обирається терміном на один рік шляхом голосування на загальних зборах або конференції учнів.

2.4. Кількісний склад виконавчого органу учнівського самоврядування визначається пропорційно від кожного класу, гуртка, групи та іншого творчого

об'єднання учнів в залежності від кількості класів та учнів у загальноосвітньому навчальному закладі.

2.5. Виконавчий орган учнівського самоврядування обирає голову,

заступників, секретаря та створює підрозділи: навчальний, культурно-масовий, інформаційний, правовий, туризму і спорту, трудовий, господарський, екологічний, прес-центр тощо та планує свою діяльність.

2.6. Кількість підрозділів (комісій, секторів та інших структур), їх назви, коло обов'язків та завдання визначає орган учнівського самоврядування за погодженням з адміністрацією навчального закладу. Кожен підрозділ на першому організаційному засіданні обирає голову і заступника, планує свою роботу. Засідання підрозділів проводяться не рідше одного разу на місяць.

2.7. Перелік питань ,що належить до компетенції виконавчого органу

учнівського самоврядування та план роботи узгоджується з адміністрацією закладу.

2.8. Голова виконавчого органу учнівського самоврядування координує роботу підрозділів, проводить засідання активу, здійснює контроль за виконавчою дисципліною, є членом педагогічної ради навчального закладу

2.9. Заступник голови виконавчого органу учнівського самоврядування організовує діяльність підрозділів, ведення документації

2.10. Секретар виконавчого органу учнівського самоврядування веде протокол засідань.

2.11. Члени органів учнівського самоврядування зобов'язанні бездоганно виконувати вимоги до учасника навчально-виховного процесу, які передбачені Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, бути учасниками у всіх добродійних справах, захищати честь свого закладу та інтереси його учнів.

2.12. Позбавлення членства в органах учнівського самоврядування допускається у випадках, якщо член виконавчого орану учнівського самоврядування:

- порушує правила внутрішнього розпорядку;

- не систематично виконує свої обов'язки;

- вибуває з навчального закладу.

2.13. У разі кількісної зміни в органах учнівського самоврядування учні повинні протягом десяти днів обрати іншого члена з того ж первинного осередку.

5. Права і обов'язки членів органів учнівського самоврядування

5.1. Члени органів учнівського самоврядування мають права та обов'язки, якими наділені учні загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів, згідно з законодавством України та Статусом навчального закладу.

5.2. Члени учнівського самоврядування мають право:

- обирати і бути обраним до будь якого органу учнівського самоврядування;

- звертатися до будь якого органу самоврядування і отримувати відповідь по суті питань.

10. Методична робота з педагогами. Атестація вчителів.Методична робота в школі — спеціально організована діяльність педагогічного колективу, що створює умови для підвищення майстерності педагога. Індивідуальна форма методичної роботи. Змістом її є систематичне вивчення психолого-педагогічної, наукової літератури Колективні й групові форми методичної роботи. Методична рада., очолює її найчастіше директор або завуч. Методична рада обговорює і обирає варіанти змісту освіти (, форми і методи навчально-виховного процесу та способи їх реалізації. В її компетенції — організація роботи з підвищення кваліфікації та майстерності педагогічних кадрів, Методичні об'єднання (комісії) вчителів. Взаємовідвідування уроків. Єдиний методичний день. Методичні семінари-практикуми. Школа передового досвіду. Школа молодого вчителя. Проблемні (інноваційні) групи. Науково-педагогічна конференція. Творчі звіти вчителів. освіти. Нетрадиційні форми методичної роботи. До них належать: педагогічні ігри (дидактичні, виховні, ділові, рольові); моделювання педагогічних ситуацій; олімпіади методичних інноваційних розробок уроків, виховних заходів, методичні “мости”, літературні ярмарки педагогічних підручників, методичних рекомендацій, аукціон методичних розробок; конкурсні виставки методичних розробок (уроків, виховних заходів). Вони сприяють залученню педагогів до пошукової методичної роботи; розвитку уміння спілкуватися з колегами, учнями,

батьками сприяють попередженню конфліктів у педагогічних колективах. Підвищення кваліфікації та атестація педагогічних працівників Підвищення кваліфікації, методичної майстерності педагогів відбуваються завдяки внутрішкільній системі методичної роботи та навчанню з відривом від основного місця роботи. Кожний педагог, незалежно від закладу, в якому працює, повинен один раз на 4—5 років проходити підвищення кваліфікації в закладах післядипломної освіти, на відповідних факультетах педагогічних інститутів, курсах, на факультетах підвищення кваліфікації на базі педагогічних університетів. Атестація педагогів — комплексна перевірка, що здійснюється спеціальною атестаційною комісією з метою визначення рівня кваліфікації педагога, що дає їм змогу претендувати на присвоєння більш високого кваліфікаційного рівня..

Атестація проводиться відповідно до Закону України “Про освіту”. Система атестаційних комісій має таку ієрархічну структуру: головна, створена органом управління освітою на рівні країни, краю, області, автономії; районна (окружна, міська), яка створюється відповідним органом управління освітою; атестаційна комісія освітнього закладу, яка створюється педагогічною радою закладу. Кожна з комісій розглядає коло питань у межах своєї компетенції, тобто присвоює відповідні кваліфікаційні категорії: вищу (головна атестаційна комісія); першу (районна (окружна, міська) комісія); другу (атестаційна комісія освітнього закладу).

Відповідно встановлено кваліфікаційні категорії: спеціаліст, спеціаліст другої категорії, спеціаліст першої категорії, спеціаліст вищої категорії, а також педагогічні звання: старший учитель, старший викладач, учитель (вихователь)-методист, педагог-організатор-методист, майстер виробничого навчання першої (другої категорії) та інші.