Тема №5

Проведення іхтіопатологічного дослідження ріібн

Мета і умови проведення заняття: Навчитись проводити неповний патологічний розтин риб. Заняття проводиться в навчальній аудиторії. Студенти керуються методичним посібником та вказівками і порадами викладача.

Матеріальне забезпечення заняття: дерев'яна дощечка, великий емальований лоток, ножиці, скальпель, препарувальні голки, пінцет, чашки Нетрі, предметні скельця, фізіологічний розчин натрію хлориду, мікроскоп біологічний, досліджувана риба.

Завдання: Керуючись посібником освоїти послідовність огляду та проведення патологічного розтину риб. Провести патологічний розтин декількох видів риб (оселедці, коропи, товстолобики). При виявленні паразитів провести їх ідентифікацію. Дати відповіді на контрольні запитання.

Послідовність проведення іхтіопато.юі ічного дослідження

Розтин риби проводять у великій емальованій кюветі, або на широкій дерев’яній чи пластмасовій дошці. При розтині риби рекомендують дотримувались відповідної послідовності:

11. Оглянути зовнішні покриви, плавці га луску риб. Поверхня повинна бути зволожена покрита невеликою кількістю слизу. Луска повинна шільно кріпитися і прилягати до тіла риби. Серед патологічних станів можна відмітити відсутність луски. її настовбурченії я. наявність виразок, крововиливів, а також різних нашарувань. Крім того при зовнішньому огляді можна виявити водянку черевної порожнини або набряк тканин.

12. Оглянути очні яблука риби. В нормі очні яблука розмішені відповідно до анатомічних особливостей кожного виду риби, без пошкоджень, зіниці прозорі. Можна відмітити виплачування або западання очей, крововиливи в очне яблуко, зіниця може бути мутною або з наявністю паразитів.

13. Оглянути зябра риби. В нормі вони будуть червоного чи блідо-рожевого кольору. Серел иатолої ічних станів можна відмітити крововиливи, некроз, новоугворення, блідість зябер.

14. Спочатку роблять перший короткий поперечини розріз попереду від анального отвору. Другий розріз роблять по білій лінії черевия до кута нижньої шелепи ввівши тупий кінець ножиць в отвір першого розрізу. Третій розріз роблять віл анального отвору по реберній лузі до заднього краю зяберної кришки. Четвертим розрізом по задньому краю зяберної кришки відрізають черевну стінку. Після цього черевну стінку знімають і ретельно оглядають порожнину тіла.

Далі обережно виймають усі внутрішні органи, які піддають дослідженню з використанням коми ресорі ю. Видалені внутрішні органи в тому числі і гонади розрізають на невеликі шматочки, розмір яких залежить від розмірукомпресорію і роздавлюють між його скельцями, з послідуючим переглядом на світло або на проекційному трихінелоскопі ГІТ-80 І У РБ 990-24952.001-97. Порожнину тіла протирають марлевою серветкою, одночасно зіскрібаючи парентеральну очеревину.

2. Після дослідження черевної порожнини та внутрішніх органів досліджують м'язову тканину. З цігю метою з тушки знімають луску та шкіру, а саму тушку повністю розрізають у навскісному напрямі на пластинки завтовшки не більше 3-5 мм і проглядають кожен шматочок на сонячному світлі чи нри штучному яскравому освітленні.

3. Кишечник розрізають на шматки завдовжки 15-20 см. Потім маленькими ножицями розрізають вздовж притискуючи ножиці до кишкової стінки зсередини, щоб не пошкодити можливих паразитів.

4. Будь-які виявленні підозрілі включення, паразити і т.д. переносять за допомогою пінцета та препарувальних голок в чашки Нетрі з фізіологічним розчином хлориду нагрію, промивають, переносять на предметні скельця і оглядають під малим збільшенням мікроскопа.

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УКРАЇНИ

Н А К А З

м. Київ №

Про затвердження Інструкції з ветеринарно-санітарної оцінки риби, гідробіонтів та продуктів їх переробки при анізакідозі

Відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину“ Положенням про Державний комітет ветеринарної медицини України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 року № 1075.

НАКАЗУЮ:

1 .Затвердити Інструкцію з ветеринарно-санітарної оцінки риби, гідробіонтів та продуктів їх переробки при анізакідозі. (далі Інструкція).шо долається.

15. Управлінню забезпечення иротиепізоотичної роботи подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

16. Головним державним інспекторам ветеринарної медицини Автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополі довести цю інструкцію до відома територіальних органів управління ветеринарної медицини України та забезпечити контроль за її виконанням.

4 Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Державного комітету ветеринарної медицини України Всржиховського О М.

17. Голова Г.Б. Іванов

Інструкція

і вегсріиіарно-саііііаріїої оцінки риоп, гідробіонтів іа продуктів їх переробки при

анізакілозі

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2. Інструкція встановлює порядок ветеринарно-санітарної оцінки безпечності риби, гідробіонтів та продуктів їх переробки.

3. Дана інструкція с обов'язковою для виконання всіма субєктами господарювання незалежно від їх форми власності і підпорядкування та фізичними особами, які здійснюють діяльність у сфері обіїу морської риби, та інших і ідробіонтів.

4. Анізакілоз це гельмінтози, морських ссавців, рибоїдних птахів, хижих риб та людей, які викликаються личинками представників нематод родини Anisakidae (Anisakis simplex. Pseudoterranova decipiens. Coniracaecum osculatum тощо), зараження відбувається при поїданні термічно незнезараженої риби та інших гідробіонтів.

5. Личинки анізакід локалізуються в порожнині тіла, на поверхні та товщі внутрішніх органів, м'язах.

Личинки мають форму спіралі, широкого кільця або витягнуті, у напівпрозорих капсулах, цистах чи без них. Розмір цист у поперечнику - 3.5-5 мм товщина -1,5 мм. (А. simplex).}\об\уп із цист личинки досягают ь у довжину до 40 мм при товщині тіла 0.4 - 0.9 мм. Розмір личинок нематоди P. decipiens від 15 до 60 мм у довжину.

2. Личинки родин Anisakis та C oniracaecum мають білуватий чи жовтуватий колір, а родини Pseudoterranova - червонувато-коричневий. Основною диференційною ознакою представників анізакід г наявність чи відсутність у них шлункового та кишкового відростків. У родини Anisakis вони відсутні. > родини Pseudoterranova наявний лише кишковий, а для родини Coniracaecum характерна наявність обох відростків. Розташування екскреторної пори також має діагностичне значення.