54. Страхова діяльність: поняття, суб'єкти, умови здійснення, відповідальність, правова основа.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Суб’єкти: Страховики (фінансові установи, які створені у формі АТ, ПТ, КТ або ТДВ). Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України.

Умови здійснення: 1) Отримання ліцензії на кожен вид страхування; 2) Учасників страховика повинно бути не менше трьох; 3) Мінімальний статутний капітал – 1 млн. євро, а для страхування життя – 1.5 млн. євро. При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи; 4) Формування гарантійного фонду (додатковий + резервний капітал + сума нерозподіленого прибутку). Діяльність регулюється ЗУ „Про страхування”. Уповноважений орган має право призначити проведення примусової санації страховика у разі: невиконання ним зобов'язань перед страхувальниками протягом трьох місяців; недосягнення ним визначеного законом розміру статутного фонду; настання інших випадків, визначених чинним законодавством України.

55. Аудиторська діяльність: поняття, суб'єкти, умови здійснення, відповідальність, правова основа.

Аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. НПА: ГК, ЗУ „Про аудиторську діяльність”, Положення про ліцензування аудту, Положення про сертифікацію аудиту, прийняті Аудиторською палатою України. Суб’єкти: Аудитори, аудиторські фірми. Умови здійснення. Для аудитора: 1) громадянство України; наявність кваліфікаційного сертифікату про право на заняття аудиторською діяльністю на території України. Право на отримання сертифікату мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста. Наявність певних знань з питань аудиту визначається шляхом проведення відповідного іспиту. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини; 2) державна реєстрація як СПД; 3) отримання ліцензії; 4) аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Для аудиторської фірми: 1) державна реєстрація як СПД; 2) отримання ліцензії; 3) Загальний розмір частки засновників (учасників, акціонерів) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статутному фонді не може перевищувати 30 відсотків; 4) Аудиторській фірмі дозволяється здійснювати аудиторську діяльність лише за умови, якщо у ній працює хоча б один аудитор. Діяльність регулюється ЗУ „Про аудиторську діяльність”. Відповідальність: підстава – - санкція – - орган, що накладає: Неналежне виконання професійних обов`язків – - Попередження, зупинення дії сертифікату та ліензії на строк до 1 року, анулювання сертифікату та ліцензії – - Аудиторська палата України.