1)Чому США вступили до 1 СВ лише в 1917 році? В січні 1917 р. Німеччина оголосила необмежену підводну війну і пригрозила, що в разі порушення нейтралітету США вона піде на союз з Мексикою і допоможе їй повернути захоплені Штатами території. Цей ультиматум і звістка про Лютневу революцію в Росії та встановлення там демократичної республіки, а також той факт, що Англія тоді перебувала на межі фінансової кризи і тепер Штатам можна було б вступити у війну в ролі доброчесного покровителя західного союзника, остаточно переконали Вільсона про необхідність США вступати у війну на боці Антанти, про що і було оголошено 2 квітня 1917 р. на засіданні американського Конгресу.
2)Якими були наслідки 1СВ для воюючих держав і всього світу? Німеччина
Зростаючий бюджетний дефіцит, обумовлений різким збільшенням воєнних видатків призводить до нарощування грошової емісії, що супроводжується падінням купівельної спроможності марки та зростанням цін. До того ж за роки війни надзвичайно зростає державний борг країни. країні панував економічний хаос, матеріальні ресурси були майже вичерпані, різко впала продуктивність праці. Порівняно з 1913 р. обсяг промислового виробництва зменшився на 43%. Була підірвана й фінансова система.
Англія.
Втрачено близько третини національного багатства. За роки війни зовнішьоторговельний оборот скоротився більше ніж удвічі, припинився розмін банкнот на золото, фунт стерлінгів знецінився. Англія з кредитора перетворилася на боржника американських банків, і вслід за втратою промислової монополії починає втрачати й свою фінансову перевагу. поступаючись США.
Франція.
На території Франції протягом війни велися бойові дії. десять департаментів, найбільш промислово розвинутих, були спустошені війною. інанси Франції були підірвані, з країни-кредитора вона перетворилася на країну -боржника, державний борг Франції у 1 920 р. становив 300 млрд фр. Обсяг сільськогосподарського виробництва зменшився на третину через масову мобілізацію селян, конфіскацію коней на потреби війни. Більшу частину продукції сільського господарства відправляли у діючу армію. Обсяг експорту скоротився майже наполовину.
США.
Що ж до Сполучених Штатів Америки, то Перша світова війна стимулювала їх економічний розвиток. На відміну від європейських країн, воєнні дії не велися на території США, вони майже не брали участі у воєнних діях, зберігаючи нейтралітет до квітня 1917 р. Сполучені Штати Америки були головним постачальником воєнних матеріалів, продовольства та сировини для воюючих держав, вартість американського експорту за роки війни збільшилася більше, ніж утричі. Змінюється і фінансовий статус США: вони перетворюються на основного кредитора європейських держав, а Нью-Йорк стає світовим фінансовим центром. До кінця війни в США зосереджується половина світового золотого запасу.
3) Чи згодні ви з тим, що Верса́льсько-Вашингто́нська систе́ма — світовий порядок, встановлений державами-переможцями, головним чином, Великобританією, Францією, США і Японією, після Першої світової війни. Була розрахована на закріплення післявоєнного переділу світу і спрямована не тільки проти переможених держав, але і проти національно-визвольного руху в колоніях і залежних країнах.
Європейська частина цієї системи (інакше Версальська) в значній мірі була створена під впливом політичних та військово-стратегічних міркувань країн-переможниць. Ігнорувались інтересів як держав, що зазнали поразку, так і новоутворених країн (9 тільки в Європі). Це робило цю структуру вразливою внаслідок вимог до її перетворення і вдосконалення і не сприяло довготерміновій стабільності.
Відмова США від участі в функціонуванні Версальської системи, ізоляція Росії і анти германська спрямованість перетворювали її в незбалансовану та не універсальну, що збільшувало потенціал майбутнього світового конфлікту.
Вашингтонська система, яка розповсюджувалась на АТР, спочатку відрізнялась дещо більшою рівновагою. Але її нестабільність обумовлювали невизначеність політичного розвитку Китаю, мілітариський зовнішньополітичний курс Японії та ізоляціонізм США.
Завершення Першої Світової війни призвело до трансформації змісту системи міжнародних відносин і зумовила післявоєнний перегляд основ її функціонування , в результаті чого і виникла Версальсько-Вашингтонська система.
4) Новий курс Рузвельта (англ. New Deal, дослівно - «Нова угода») — заходи із запровадження централізованого планування і стимулювання економіки США, які здійснювались адміністрацією президента США Франкліна Делано Рузвельта задля подолання Великої депресії в період між 1933 і 1940 рр. Програма Ф. Д. Рузвелта, яка отримала гучну назву - «Новий курс», передбачала вжиття заходів, покликаних оздоровити економіку завдяки її докорінному реформуванню. Її наріжним каменем стало державне регулювання фінансових (насамперед торгівлі й кредиту - галузей, які стали живильним середовищем для кризи перевиробництва), економічних та соціальних відносин у країні. Це вимагало від уряду сміливих дій.
Президент покладався на «принцип пилососа» - усі наявні в країні ресурси були кинуті на те, щоб не лише допомогти великому бізнесу, як це завжди робилося раніше, а насамперед відновити купівельну спроможність рядових американців. Вони, у свою чергу, повинні були «розсмоктати» надлишок товарів. «Новий курс» став своєрідною революцією.
5)Чому для Німеччини стало можливим ліквідація демократичної Веймарської республіки? Зародження фашистського руху. Фашистський рух у Німеччині виник одразу після Першої світової війни.
Причинами його виникнення були реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальсько-го миру, соціальна незахищеність більшої частини населення в результаті зростаючої післявоєнної розрухи, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції. Економічна криза і криза Веймарської республіки. Прихід фашистів до влади. Криза економічна стала і кризою Веймарської республіки. Велике безробіття, масове розорення селян і ремісників вимагали від влади екстремальних заходів для полегшення становища народу. Однак уряди, що змінювались, виявились у полоні застарілих схем, вони проводили політику економії, урізаючи й без того незначні соціальні витрати. Були підвищені податки на предмети першої необхідності, зменшені розміри пенсій, позбавлено допомоги безробітних, молодших 21 року. Така політика не могла не викликати розчарування й давала привід для критики не тільки тих, хто стояв при владі, а й демократії взагалі. На падінні авторитету Веймарської республіки позначилась й широко розповсюджена думка, що її створенню сприяла ганебна Версальська угода. Так чи інакше в роки кризи почали набирати силу партії, що виступали проти демократії, і серед них, в першу чергу, нацисти, які обіцяли встановити тверду владу і вивести країну з кризи. Вплив партій, що виступали у підтримку Веймарської республіки, швидко падав і в 1932 р. вони вже репрезентували меншість громадян. Нацисти стали найбільшою політичною партією Німеччини.
Масовою базою фашистського руху стали націоналістично налаштовані ремісники, селяни, ветерани війни, безробітні. Підтримку нацистам надали впливові кола великого капіталу Німеччини.
6) Народний фронт — коаліція лівих політичних партій і рухів, у тому числі Французької комуністичної партії (ФКП), Французької секції Робітничого Інтернаціоналу (СФІО) та Партії республіканців, радикалів і радикал-соціалістів, що перебувала при владі у Франції з 1936 по 1937 рік. Вона виграла парламентські вибори у травні 1936 року, та сформувала перший уряд, який очолив представник СФІО Леон Блюм у складі виключно членів СФІО і радикал-соціалістів. Створенню Народного фронту сприяла нова стратегія Комінтерну про народний фронт. Після створення Комуністичного інтернаціоналу у 20-х роках XX століття, коли здавалися великими революційні можливості, їм була вироблена стратегія єдиного фронту робітників, профспілок і різних організацій робітничого класу — анархістських, соціалістичних та комуністичних, для згуртування революційних сил. Створення народного фронту проходило на тлі зростання страйкового руху у Франції. Так 12 лютого 1934 року відбувся загальний страйк, перший успішний загальний страйк в історії Франції. Перемога на виборах Народного фронту зупинила прихід до влади фашистських організацій. Уряд народного фронту провів ряд значущих соціальних реформ. Проте серед партій, що входили до Народного фронту були значні протиріччя в їхньому баченні політики. Промислові кола були занепокоєнні зростанням впливу комуністів та сприяли відтоку капіталу із Франції та знеціненню національної валюти, що звело нанівець багато соціальних програм уряду. Також, ультраправі партії, спекулюючи на антисемітизмі, піддавали критиці Блюма через його єврейське походження.
7) Чому Італія стала батьківщиною фашизму?Італія — батьківщина фашизму. Італія стала батьківщиною фашизму. Великі підприємці, численні дрібні власники, селяни були вкрай стурбовані розвитком лівого руху, який прагнув насамперед переглянути ставлення до власності. Уряди Італії не змогли знайти ефективних засобів для захисту інтересів приватних власників. Тому люди, які володіли власністю, капіталами і заощадженнями, звертали свої погляди на фашистський рух, що зароджувався. В основі першої програми фашистського руху лежали три головні ідеї:
— співробітництво всіх соціальних груп;
— сильна державна влада, що забезпечувала б це співробітництво;
— націоналізм («нація понад усе!»).
Фашисти висунули в цій програмі і демократичні вимоги, запозичені у Народної партії й у соціалістів: скликання Установчих зборів, проголошення республіки, загальне виборче право, гарантії громадянських свобод.
8) Нова́ економі́чна полі́тика (неп) — економічна політика, яка проводилася в Радянських республіках починаючи з 1921 року. Була прийнята весною 1921 року X з'їздом РКП(б), змінивши політику «воєнного комунізму», що проводилася в ході Громадянської війни. Нова економічна політика мала на меті відновлення народного господарства і подальший перехід до соціалізму. Головний зміст НЕП — заміна продрозкладки продподатком в селі, використання ринку і різних форм власності, залучення іноземного капіталу у формі концесій, проведення грошової реформи (1922—1924), в результаті якої рубль став конвертованою валютою.
НЕП дозволив швидко відновити господарство, зруйноване Першою світовою і Громадянською війнами.
З другої половини 1920-х років почалися перші спроби згортання НЕПу. Ліквідовувалися синдикати в промисловості, з якої адміністративно витіснявся приватний капітал, створювалася жорстка централізована система управління економікою (господарські наркомати). Сталін і його оточення узяли курс на примусове вилучення хліба і насильницьку колективізацію села. Проводилися репресії проти управлінських кадрів (Шахтинська справа, процес Промпартії тощо). На початок 1930-х років НЕП був фактично згорнутий.
9) Воєнний комунізм — назва внутрішньої політики більшовиків в 1918—1921 роках під час Громадянської війни. Основною ціллю більшовиків було утримання власної влади в країні та забезпечення Червоної гвардії та Червоної Армії продовольством та іншими необхідними ресурсами — в умовах війни, відсутності легітимної політичної влади та бездії звичайних економічних механізмів керування економікою та народним господарством.Рішення про припинення військового комунізму та перехід до НЕПу було прийнято 21 березня 1921 року на X з'їзді РКП (б). Політика воєнного комунізму зламала господарство, саме її наслідком стало різке скорочення виробництва зерна. Водночас із загостренням дефіциту продуктів харчування великі райони Південної Росії та України охопила посуха, наслідком чого став голод 1921—1922 років, що забрав життя мільйонів людей в Україні та у Поволжі. Але — на відміну від своєї майбутньої поведінки — радянський уряд не приховував наявності голоду й організував у країні та за кордоном масову кампанію допомоги голодуючим.Катастрофічне становище в економіці призвело до різкого зростання невдоволення більшовиками, що вилилося у військові заколоти, великі робітничі страйки та селянські повстання
10) Індустріаліза́ція в СРСР — це комплекс заходів з прискореного розвитку промисловості, вжитих ВКП(б) у період другої половини 20-х до кінця 30-х років[Всього в СРСР споруджено 35 індустріальних гігантів, третину з яких — в Україні. Серед них слід назвати Запоріжсталь, Азовсталь, Краммашбуд, Криворіжбуд, Дніпробуд, Дніпалюмінбуд, Харківський тракторний, Київський верстатобудівний та ін. Основними цілями індустріалізації в СРСР проголошувалися:
забезпечення економічної самостійності і незалежності СРСР;
ліквідація техніко-економічної відсталості країни, модернізація промисловості;
створення технічної бази для модернізації сільського господарства;
розвиток нових галузей промисловості;
зміцнення обороноздатності країни, створення військово-промислового комплексу;
стимулювання неухильного зростання продуктивності праці і на цій основі підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих.
11) ? Чи можливо було уникнути цього світового побоїща – другої світової війни? Напевно, що ні. Її початок був закладений в жовтні 1917 року. Друга світова війна - рубіжна й найжорстокіша подія в історії сучасного світу. В неї було втягнуто 67 держав, 80 % населення земної кулі і тривала довгих б років. Вогняний смерч пронісся над величезними територіями Європи, Азії й Африки, охопив простори всіх океанів. У цій війні загинуло близько 60 млн осіб, не говорячи вже про поранених і тих, хто безвісти пропав. Лихо й страждання, які пережили люди, незмірні.
12) Період Проспериті «процвітання.». У середині 20-х рр. у країнах Заходу стабілізувалася економічна й політична ситуація. Промислове виробництво стало зростати, інфляція була припинена. Рівень життя людей почав підвищуватися. Найбільш високі темпи зростання спостерігалися в США. Ця країна не постраждала під час Першої світової війни і навіть отримала безпосередню вигоду від торгівлі з державами, що воювали, і надання їм позик. До кінця 20-х рр. частка США становила вже 48% у промисловому виробництві країн Заходу. Швидко розвивалися галузі західної економіки, пов’язані з новітніми науковими й технічними досягненнями, зокрема автомобілебудуванням. Економічне піднесення сприяло збільшенню зайнятості. Поліпшувалося життя широких верств трудящих: робочий день скорочувався, а заробітна плата збільшувалася. Змінилися настрої робітників: вони стали більш поміркованими у своїх вимогах. Це, у свою чергу, сприяло ослабленню соціальної напруженості, спаду страйкового руху. Установилася внутрішня політична стабільність
13) .Пакт Молотова Рібентропа
1)Сторони брали забовязання не нападати одна на одну протягом 10 років.
2) У випадку війну однієї з сторін інша дотримувалась нейтралітету.
До цього пакту прикладався таємний протокол(договір). В ньому Європа поділилась на сфери впливу між німеччиною і СРСР. До сфери впливу СРСР входили:Фнляндія, Єстонія ,Латвія ,Част.Польші (ЗУ. і Зх.Білорусія) Частина румунії Бассарабія. розрахована на 10 років міждержавна угода, підписана в перші години 24 серпня 1939 року (у документі зазначена дата 23 серпня) у Москві міністром закордонних справ Німеччини Йоахимом фон Ріббентропом та Головою Ради народних комісарів, народним комісаром закордонних справ СРСР В'ячеславом Молотовим у присутності посла Німеччини Вернера фон дер Шуленбурга та члена Політбюро ЦК ВКП(б), секретаря ЦК ВКП(б), члена Виконавчого комітету Комінтерну Йосипа Сталіна.
Угода спиралась на Берлінську угоду 1926 року, а з ним, і на Рапалльську угоду 1922 року.
Пакт гарантував нейтралітет Радянського Союзу в конфлікті Третього Рейху з Польщею та країнами Заходу, та давав можливість повернення Радянським Союзом втрачених Росією у Першій світовій війні територій.
14) Нацистський "новий порядок" в Європі Окупація фашистськими державами значних територій в Європі, Азії та Африці супроводжувалася встановленням "нового порядку". Основним його змістом стало забезпечення панування загарбників. Цей порядок базувався на терорі та насильстві.
Окуповані країни Європи та Азії зазнали значних територіальних змін. Австрія, Чехословаччина, Польща, Югославія, Люксембург та Греція були ліквідовані. У Данії, Норвегії, Бельгії, Голландії та Франції до влади прийшли профашистські (колабораціоністські) уряди.
Окуповані радянські землі ( план ОСТ) було розділено на три частини; тилові райони німецьких груп армій передано під управління воєнного командування, а інші підпорядковано "східному міністерству" на чолі з Розенбергом і поділено на два рейхскомісаріати—"Остланд" (Прибалтика і більша частина Білорусі) та "Україна". Західноукраїнські землі було приєднано до польського "генерал-губернаторства".
Нацисти прагнули створити на завойованих ними територіях "життєвий простір для німецької нації". Місцеве населення планувалося перетворити у рабів, інтелігенцію ліквідувати. На окуповані території мали намір переселити близько 10 млн німців, а місцевих жителів передбачалося залишити близько 14 млн чол.
З окупованих територій до Німеччини вивозилися продовольство, сировина та інші матеріальні цінності. Важливим елементом насадження "нового порядку" стали концентраційні табори, до яких відправляли усіх незадоволених і расово неповноцінних. В Європі налічувалося близько 30 концтаборів. На цих "фабриках смерті" було знищено мільйони людей з різних країн.
Окупаційна політика Японії за формою була дещо іншою, але по суті такою самою. Агресивні прагнення прикривались гаслами "створення процвітаючої Азії", "звільнення Азії від білих колонізаторів".
Після запровадження "нових порядків" поневолені народи Європи та Азії почали боротися з окупантами.
15) Наслідки 2 світової війни
Основний підсумок Другої світової війни — розгром фашизму. Зріс авторитет і вплив СРСР. У результаті війни загинуло 57 млн. чол., в тому числі 27 млн. радянських людей, 6 млн. по ляків, 6 млн. євреїв, 5 млн. німців, 600 тис. французів, 375 тис. британців, 300 тис. американців. Війна «коштувала» 4 трлн до ларів. Народи світу були звільнені від жорстокої німецької окупації, а деякі від повного знищення. Змінилося співвідношення сил серед західних країн — значно посилилась роль США. Почалася Холодна війна — один з наслідків Другої світової війни, в якій соціалістичний табір зазнав поразки. На територіях, звільнених від фашистського панування за допомогою Червоної Армії, був створений пояс країн-сателітів СРСР, таких як Польща, НДР, Чехословаччина, Угорщина, Болгарія. Ці країни були «санітарним кордоном» проти Заходу. Пізніше всі ці країни увійшли до Організації Варшавського Договору.У свою чергу, Франція, Велика Британія (втратили міжнародну вагу після Другої світової війни), а також США сформували військовий блок НАТО, до якого пізніше приєднався ряд інших держав. Таким чином, після закінчення Другої світової війни були закладені основи біполярності світу. Світ розділився на два табори — комуністичний (переважно, сателіти СРСР), а також ті держави, що підтримували капіталізм і ліберально-демократичний шлях розвитку (найчастіше сателіти країн НАТО). Відповідно, Радянський Союз і США стали наддержавами. Ці країни не могли вести відкрите військове протистояння, тому здійснювали це у вигляді втручання в локальні конфлікти. Навіть ООН, створене після закінчення Другої світової війни і покликане вирішувати всі конфлікти мирним шляхом, ніяк не могло розрядити міжнародну напруженість.
16) Причини успіхів Німеччини у війні з СРСР Причинами поразок Червоної Армії стало:
Репресії командного складу досвідчених воєноначальників в 30-х роках;
Обстановка страху в країні вбивала ініціативу;Переважання сил Німців на основних напрямах ударів; Раптовість удару , заборона приводити війська в прикордонних районах до бойової готовності; Тоталітарний характер влади;Рівень підготовки та техніки Червоної Армії не відповідав сучасним вимогам , не вистачало засобів зв'язку. 18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав директиву № 21 — план «Барбаросса», відповідно до якого війна на сході мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя і закінчитися до настання зимових холодів, тобто протягом травня—листопада 1941 р. У ході швидкоплинної кампанії у прикордонних боях мали бути знищені основні сили Червоної Армії, а залишкова держава Росія могла існувати лише за лінією Волга—Архангельськ, щоб німецька авіація мала можливість паралізувати її останній промисловий район на Уралі. Ключовим пунктом плану був блискавичний вихід ударних сил до Москви, у результаті оточення і знищення основного угруповання радянських військ у Білорусії, що мало означати з усіх поглядів «вирішальний успіх». До 15 травня 1941 р. мали бути завершені всі приготування для здійснення операції «Барбаросса».
22 червня 1941 року рано вранці Німеччина за підтримки своїх союзників — Італії, Угорщини, Румунії, та Словаччини — раптово[29][30] і без попередження[31] напала на СРСР. Почалася Німецько-радянська війна, яку у радянській та сучасній російській[32] історіографії називають Великою Вітчизняною Війною.
Німецькі війська завдали потужного раптового удару по всьому західному радянському кордону трьома групами армій: «Північ», «Центр» та «Південь». Першого ж дня знищено або захоплено значну частину радянських боєприпасів, пального і військової техніки; знищено близько 1200 літаків. 23 — 25 червня радянські фронти намагаються завдати контрудари, проте зазнають невдачі.
17) Причини.Прояви Холодної війни.
Холодна війна –це протистояння між двома крайнами США та СРСР , їхніми союзниками , військово-політичними блоками(НАТО та ОВД)
Тривала с середину 40 до середини 80-х.
Причини.
СРСР та США по різному дивилися на повоєнне облаштування світу;Хотіли стати світовим лідером;Боротьба за сфери впливу між СРСР та США в різних регіонах;Поширення комуністичної тоталітарної системи в країнах східної Європи;
Взаємна не довіра обох країн;Пошук зовнішнього ворога для згуртування суспільства.
Прояви війни
Гонка озброєнь,мілітаризація економіки;Боротьба розвідувальних служб; Пропогандиська війна;
Заснування військових баз по всьому світу,участь у військових конфліктах; Економічна війна;
Протистояння воєнно-політичних блоків;
НАТО- північно-атлантичний альянс , воєнно-політичний блок, створений з ініціативи США у 1949р(28 країн в ньому).
ОВД-організація Варшавського договору,воєнно політичний блок, створений з ініціативи СРСР(1955-1991р.р існування).
Наслідки
Поразка СРСР у «холодній війні», розпад СРСР і соціалістичної системи; Припинення глобального ракетно-ядерного протистояння між наддержавами, завершення балансування на грані війни. Скорочення ядерних потенціалів; Становлення єдності світу; Становлення єдиного світового ринку, заснованого на функціонуванні ринкових економік, приватній власності і конкуренції; Об`єднання Німеччини. Виведення радянських (російських) військ з Східної Європи;
Поява нових держав у Східній Європі після розпаду СРСР, Югославії і Чехословаччини;
Приборкання конфліктів породжених “холодною війною” (Нікарагуа, Камбоджа, Ангола, Афганістан тощо); Зміна системи міжнародних відносин; Започаткування процесу ліквідації тоталітарних і авторитарних, становлення ліберально-демократичних режимів; Поява проблеми розповсюдження зброї масового знищення;
18) . Політика . 1979–1983 Маргарет Тетчер.
За роки перебування на посту очільниці уряду Великої Британії Маргарет Тетчер завоювала репутацію «залізної леді» Наприкінці свого «правління» Тетчер поширила свою тверду політику на соціальну сферу — вона заохочувала приватну освіту, введення платної медицини.
Критики політики кабінету Тетчер вказують на те, що внаслідок політики, яку вона провадила, посилився вплив центральної бюрократії. Особливість місії проявилася в тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчерізму.
Політика
Скорочення держ.апарату і витрат га соціальні програми.Це зменшило інфляцію; Підтримка приватних підприємств; Приватизація нафтової,
Авіаційної промисловості;
В наслідок цього почалося зростання економіки , зменшилося безробіття , інфляція.
20) Період Застою(1964-1985)З жовтня 1964 р. перший ( Генеральний) секретар ЦК КПРС, з 1977р. голова Президії Верховної Ради СРСР. Правління Брежнєва супроводжувалося безмірним звеличуванням його особи, створенням нового культу. З приходом до влади Брежнєва в політичному курсі радянського керівництва утверджувалися консервативні тенденції, нарощувалися негативні процеси в економіці, соціальній та духовній сферах життя суспільства, що призвело на початку 80-х років до передкризової ситуації. Період правління Брежнєва отримав в історії назву "застою". В зовнішній політиціі брежнєвсь-ка адміністрація прагнула нормалізувати відносини з Заходом, але водночас реалізувала політику втручання в справи інших країн. Поступово розпочався відступ від курсу десталінізації Значно жорсткішою робилася цензура, обмежувався доступ до наукової інформації. Був підготовлений проект часткової та повної реабілітації Сталіна і лише протести лідерів низки комуністичних партій Європи призупинили реалізацію плану. Тим часом нехай і нерішучі, проте відверті дії з реабілітації Сталіна, реставрації сталінізму серйозно занепокоїли інакодумців і значно посилили опозиційні настрої в суспільстві. Посилення ідеологічного тиску після періоду "відлиги" викликало широкий рух дисидентства. Воно не було організаційно оформленим, проте мало чіткі принципи й авторитетних лідерів (Рой Медведєв, О.І. Солженіцин, А.Д. Сахаров). Основу дисидентства становила правозахисна і миротворча діяльність, спрямована спочатку на вдосконалення наявної системи, пізніше - на відмову від неї. Найбільш відомі форми протесту дисидентських кіл на адресу політичного керівництва СРСР, судових і карних інстанцій - заяви, звернення, відкриті листи, демонстрації. Остаточний відхід нового керівництва від реформаторського курсу сприяв активізації опозиції.У СРСР виникли так звані безцензурні видання ("самвидав"). Представники дисидентського руху зазнавали різноманітних переслідувань (ув'язнення в тюрми і табори, в психіатричні лікарні, вислання за кордон). У політичній сфері зменшувався рівень суспільної активності. загострювалися суперечності в розвитку суспільства, давалося взнаки хронічне невиконання планів у соціальній сфері. Повільніше від планового відбувалося зростання реальних прибутків населення. Підвищення заробітної плати здійснювалося без врахування результатів праці. Корумпованість, славослів'я на адресу Брежнєва викликали зростаюче незадоволення в країні. Його авторитет катастрофічно падав.