Міжнародний Зелений Хрест

Міжнародний Зелений Хрест — міжнародна екологічна організація, заснована Михайлом Горбачовим в 1993 р. після конференції Earth Summit в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Штаб-квартира Міжнародного Зеленого Хреста розташована в Женеві, а філії є в 30 країнах, включаючи США, країни Латинської Америки, Західної та Східної Європи, Росію, Білорусію, Японію, Пакистан. Президент-засновник МЗК — Михайло Сергійович Горбачов, чинний президент — Олександр Олександрович Ліхоталь.

Історія

У січні 1990 року під час звернення до Глобального форуму з навколишнього середовища і розвитку, в Москві, президент СРСР Михайло Горбачов виніс на обговорення ідею про те щоб створити організацію, на зразок Міжнародного Червоного Хреста, тільки ця нова організація буде займатися екологічними проблемами, а не медичними. Створення такої організації прискорить вирішення тих екологічних проблем, які виходять за рамки національних кордонів.

Розвиваючи цю думку, Михайло Горбачов на саміті Землі в Ріо-де-Жанейро (червень 1992 р.), оголосив про створення ним такої організації. У той же час депутат Швейцарської Національної ради, Роланд Вієдеркехр заснував екологічну організацію «Світ Зеленого Хреста». Обидві ці організації об'єдналися в 1993 році і сформували Міжнародний Зелений Хрест.

Міжнародний Зелений Хрест був офіційно заснований в Кіото, 18 квітня 1993 року. Багато відомих діячів приєдналися до його Ради директорів і Почесної ради, на запрошення Михайла Горбачова.

Перший набір національних організацій офіційно приєднався до Міжнародного Зеленого Хреста в Гаазі, навесні 1994 року. До їх числа відносяться зелений хрест Японії, Нідерландів, Росії, Швейцарії та США.

Мета організації

Мета створення Міжнародного Зеленого Хреста — вжиття заходів, спрямованих на забезпечення сталого та безпечного майбутнього планети, екологічна просвіта, виховання почуття відповідальності за наслідки впливу цивілізації на навколишнє середовище.

Напрямки діяльності Зеленого Хреста

- Запобігання та вирішення конфліктів, що виникають в результаті погіршення екологічної обстановки; - Надання допомоги людям, постраждалим від екологічних наслідків воєнних дій та конфліктів; - Вироблення юридичних та етичних норм, які в подальшому стануть основою та мотивацією для дій держави, бізнесу та суспільства з метою створення екологічно безпечного світу.

 

Міжнародний союз охорони природи

Міжнародний союз охорони природи (МСОП; англійською — International Union for Conservation of Nature, IUCN) — міжнародна організація, метою якої є збереження природних ресурсів.

Заснована в 1948 році, головний офіс знаходиться в місті Гланд (Швейцарія). Членами організації можуть бути як юридичні, так і фізичні особи. На теперішній час членами МСОП є 78 країн, 112 урядових та 735 неурядових організацій (в тому числі й українських), а також велика кількість вчених з 181 країни.

Основним уставним видом діяльності МСОП є допомога співтовариствам будь-якого виду у справі збереження біорізноманіття і впровадження екологічно чистих та сталих методів використання природних ресурсів.

Члени МСОП

МСОП об'єднує як державні, так і недержавні громадські організації. Вони визначають загальну політику МСОП, розробляють засади поточної роботи, та обирають Раду МСОП на Світових конгресах МСОП, що скликаються регулярно. Організації-члени можуть групуватись в Національні та Регіональні спільноти.

Комісії МСОП

У складі МСОП існують 6 комісій, що опікуються оцінкою світових природних ресурсів та подають інформаційну та дорадчу допомогу щодо справ збереження біорізноманіття: - Комісія з виживання видів (Species Survival Commission, SSC): допомогає МСОП в сфері технічних питань, пов'язаних з роботою по збереженню видів та проводить охоронні заходи щодо видів, котрі знаходяться під загрозою зникнення. Видає Червоний список МСОП. На 2006 рік налічувала 700 членів. Голова — Holly Dublin. - Комісія з охоронюваних територій (World Commission on Protected Areas, WCPA): займається питаннями організації нових та управління існуючими суходільних та морських природніх охоронюваних територій. На 2006 рік налічувала 1300 членів. Голова — Nikita Lopoukhine. - Комісія з природоохоронного законодавства (Commission on Environmental Law, CEL): розробляє законодавчі концепції та інструменти, та надає консультаційну допомогу в сфері природоохоронного законодавства та сталого природного розвитку територій. На 2006 налічувала 800 членів. Голова — Sheila Abed. - Комісія з освіти та комунікації (Commission on Education and Communication, СЕС): розробляє методики виховання всіх рівнів, спрямовані на усвідомлення важливості збереження біорізноманіття. На 2006 рік налічувала 600 членів. Голова — Keith Wheeler. - Комісія з екологічної, економічної та соціальної політики (Commission on Environmental, Economic and Social Policy, CEESP): проводить експертизу та розробляє рекомендації з оптимізації економічних та соціальних факторів для охорони довкілля та сталого розвитку природніх екосистем із збереженням біорізноманіття. На 2006 рік налічувала 500 членів. Голова — Taghi Farvar. - Комісія з менеджменту екосистем (Commission on Ecosystem Management, СЕМ): надає експертну підтримку з питань інтегрованого екосистемного підходу до управління природніми та модифікованими екосистемами. На 2006 налічувала 400 членів. Голова — Hillary Masundire.

Категоризація природоохоронних територій

В МСОП розроблено наступну систему категорій природоохоронних територій:

Ia — Природний заповідник суворого режиму (Strict Nature Reserve)

Територія суші або моря, яка містить видатні або високо-репрезентативні зразки екосистем, геологічних або фізіологічних систем, та/або видів; доступна для наукового дослідження та екологічного моніторингу.

Ib — Місцевість природнього стану (Wilderness Area)

Велика територія незміненої або слабко зміненої суші та/або моря, що зберігає природній характер, без значного постійного населення, яка охороняється та підтримується шляхом, що забезпечує збереження її природного стану.

II — Національний парк (National Park)

Природня територія суші або моря, призначена для: захисту екологічних взаємозв'язків всередині однієї або більше екосистем для сучасного та майбутніх поколінь; виключення використання території, яке може призвести до втрати нею своїх природних характеристик; надання можливості для духовного, наукового, освітнього, рекреаційного та туристичного використання території, при умові їх найможливішої екологічної сумісності

III — Пам'ятник природи (Natural Monument)

Територія, що містить один або більше специфічних природних або природно-культурологічних об'єктів, які мають видатну або унікальну цінність завдяки своїй рідкісності, збереженій типовості, естетичним якостям або культурологічній важливості.

IV — Територія збереження виду/місцеперебування (Habitat/Species Management Area)

Територія суші або моря, дозволена для активного використання при умові збереження деякого специфічного місцеперебування або деякого виду.

V — Охоронюваний ландшафт (Protected Landscape/Seascape)

Територія суші, моря або узбережжя, де взаємодія між людиною та природою з часом призвела до виникнення особливих утворень із значною естетичною, екологічною або культурною цінністю, частіше за все із значним біорізноманіттям. Охорона та збереження даного традиційного взаємодіючого комплексу є життєво необхідними умовами для для підтримки існування та еволюції такої території.

VI — Територія контрольованого природовикористання (Managed Resource Protected Area)

Територія, що містить здебільшого незмінені природні системи, використовувана протягом тривалого часу з умовою захисту та підтримки біорізноманіття на ній, за умови стабільного постачання нею в той самий час біологічних, мінеральних і т.ін. природніх ресурсів та послуг, які потребує місцеве населення.

Офіційний сайт МСОП

Пошукова система IUCN щодо категорій охорони окремих видів Search the IUCN Red List