
- •1. Створення планових геодезичних мереж методом полігонометрії. Складання проекту на топографічній карті
- •2. Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи.
- •3. Критерії зігнутості полігонометричних ходів
- •4.Оцінка проектів видовжених ходів
- •5.Оцінка проектів зігунтих полігонометричних ходів
- •6.Рекогностування полігонометричних ходів – це уточнення проекту ходів на місцевості та остаточний вибір місць закладання пунктів.
- •7. Виготовлення і закладання центрів.
- •10. Джерела помилок кутових вимірів.
- •11. Помилка за неточність центрування марки.
- •12. Помилка за неточність центрування теодоліта
- •13. Триштативна система вимірювання кутів.
- •14. Помилка приладу.
- •15. Помилка вимірювання кута.
- •16.Впливзовнішніх умов на кутовівимірювання
- •17. Вимірювання сторін в полігонометричних ходах
- •18. Прив’язкаполігонометричних мереж до пунктівдержавноїгеодезичноїмережі
- •19. Прив’язка геодезичних мереж до пунктів тріангуляції
- •20. Прив’язка до пунктів стінної полігонометрії
- •21. Попередня обробка результатів польових спостережень. Перевірка та обробка польових журналів
- •22. Обчислення ліній, приведених на рівень моря і на площину в проекції Гаусса-Крюгера
- •23. Обчислення кутової нев’язки ходу та порівняння її з допустимими значеннями
- •24. Обчислення нев’язок
- •25. Визначення поздовжнього і поперечного зміщень полігонометричного ходу
- •26. Графічний спосіб визначення t і u
- •27. Аналітичний спосіб визначення t і u
- •28. Оцінка точності кутових вимірівза відхиленнями виміряних кутів та за різницями подвійних вимірів
- •29. Оцінка точності кутових вимірів за нев*язкамиполігонометричних ходів та за поперечними зміщеннями полігонометричних ходів
- •30 Оцінка точності лінійних вимірів
17. Вимірювання сторін в полігонометричних ходах
В практиці прокладання полігонометричних ходів на різних етапах розвитку геодезії застосовувалися різні методи вимірювання ліній, основою яких було використання:
Підвісних мірних приладів;
Базисних жезлів;
Оптичних віддалемірів;
радіовіддалемірів;
світловіддалемірів або електронних тахеометрів.
Перші чотири групи приладів відіграли в свій час важливу роль при виконанні лінійних вимірів. На сучасному етапі їх використання в полігонометрії, зокрема при створенні мереж згущення (4 класу, 1 і 2 розряду), можливе (при забезпеченні необхідної точності вимірювання ліній) [1], але недоцільне.
Світловіддалеміри та електронні тахеометри — це прилади, в яких вимірювання віддалей здійснюється за допомогою світлових сигналів. Електронними тахеометрами, крім того, вимірюють горизонтальні і вертикальні кути або зенітні віддалі.
Згідно з інструкцією [1], при вимірюванні сторін полігонометричних ходів 4 класу, 1 і 2 розрядів треба дотримуватися таких вимог (див. табл. 3.1):
Середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони
до 500 м — 10 мм,
від 500 до 1000 м — 20 мм,
понад 1000 м — 25 мм·S км.
Вказаної точності можна досягнути при використанні тих чи інших типів світловіддалемірів чи електронних тахеометрів.
18. Прив’язкаполігонометричних мереж до пунктівдержавноїгеодезичноїмережі
Як відомо з класифікації планових геодезичних мереж, мережі 1, 2 і 3 класів відносяться до державних, а мережі 4 класу, 1 і 2 розрядів до мереж згущення. Мережі згущення повинні бути прив’язані до державних. Прив’язка полігонометричних ходів 4 класу, 1 і 2 розрядів до державних передбачає передачу на них координат з пунктів державних мереж та орієнтацію полігонометричного ходу відносно істинного меридіану.
Інструкція передбачає такі варіанти прив’язки полігонометричних ходів 4 класу, 1 і 2 розрядів до пунктів державних геодезичних мереж:
Окремий хід полігонометрії повинен опиратися на два вихідних пункти вищого класу, на кожному з яких є видимість як мінімум на один пункт цього ж або вищого класу, а отже є два вихідних дирекційних кути а поч і а кінц (рис. 3.11). На вихідних пунктах вимірюють прилеглі кути β1 і βn+1
2. Окремий хід полігонометрії опирається на два вихідні пункти вищого класу, на одному з яких відсутня видимість на пункти цього ж або вищого класу і отже є лише один вихідний дирекційний кут і вимірюється один прилеглий кут β1
3. Окремий хід полігонометрії опирається на два вихідних пункти вищого класу, на яких відсутня видимість на пункти цього ж або вищого класу, отже є лише координатна прив’язка до пунктів геодезичної мережі вищого класу
4. Окремий хід полігонометрії прокладається у вигляді замкненого, який опирається на пункт вищого класу, на якому існує видимість на пункт того ж або вищого класу
5. Окремий хід полігонометрії прокладається у вигляді замкненого ходу, що опирається на пункт вищого класу, на якому відсутня видимість на пункти того ж або вищого класу.