4.Оцінка проектів видовжених ходів

mS — середня квадратична помилка вимірювання сторін, яка в залежності від довжин сторін вибирається з табл. 3.1,

n — кількість сторін,

mb — середня квадратична помилка вимірювання кутів, яка залежить від класу чи розряду полігонометрії

L — довжина замикаючої полігонометричного ходу, яку можна визначити з карти графічно, приклавши лінійку до початкової і кінцевої точок ходу.

Після цього обчислюють очікувану абсолютну нев’язку полігонометричного ходу

Абсолютна та очікувана нев’язка ходу: f_абс^оч=2*М та f_відн^оч= f_абс^оч / [S]

5.Оцінка проектів зігунтих полігонометричних ходів

Очікувана середня квадратична похибка М найслабшої точки зігнутого ходу обчислюється за фору малою: M²=m_s²*n+m_B²*[A₀²]/p² , де [A₀²]= А₀+ A₀²

Де А_{0 –} віддаль від точки з номером і до центру ваги ходу, координати якого визначаються як середнє арифметичне з усіх точок ходу.

Віддаль А₀ може бути знайдена як А₀ =

А₀ можна знайти графічним способом. На карті або на папері у масштабі наносять запроектований хід. Спочатку визначають центр ваги ходу.Після встановлення центру ваги значення А₀ знаходять безпосередньо на схемі ходу з графічною точністю.

Абсолютна та очікувана нев’язка ходу: f_абс^оч=2*М та f_відн^оч= f_абс^оч / [S]

6.Рекогностування полігонометричних ходів – це уточнення проекту ходів на місцевості та остаточний вибір місць закладання пунктів.

Під час рекогностування перевіряють взаємну видимість між пунктами і, якщо вона відсутня, здійснюють заходи для її забезпечення.

Місця для закладання пунктів вибирають так, щоб забезпечувалась їхня непорушність і довготривала збереженість.Пункти повинні бути закладені в таких місцях, щоб візирний промінь проходив не ближче ніж за 0.5 м від перешкоди. Для дотримання вимог техніки безпеки пункти полігонометрії не повинні бути дуже близько до колії, ліній електропередач.

Під час вибору місць закладання грунтових центрів враховують навність підземних та наземних комунікацій і майбутню забудову.

Вибрані на місцевості місця закладання пунктів закріплюють тимчасовими центрами:кілками, металевими стержнями тощо.

7. Виготовлення і закладання центрів.

Пункти полігонометричних мереж закріплюються на місцевості центрами. Центри служать для точного позначення місця розміщення пункта і довготривалого його збереження. Центри можуть мати різну конструкцію, в залежності від фізико-географічних умов їх закладання. Пункти планових мереж закріплюються ґрунтовими, скельними, стінними центрами, а також пунктами на будівлі. Типи центрів геодезичних мереж регламентуються “Інструкцією про типии центрів геодезичних пунктів” Зокрема, вузлові пункти полігонометричних мереж 4 класу та суміжні з ними пункти 4 класу закріплюються центрами типу 160 .

Ці центри закладаються на глибину, що знаходиться нижче межі промерзання ґрунту на 50 см. Таким чином, висота залізобетонного моноліту становить не менше 120 см. Інші пункти полігонометричних мереж 4 класу (тобто не вузлові і не суміжні з вузловими), а також пункти полігонометрії 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними монолітами, висота яких становить 70–75 см. На незабудованих територіях закладають центр типу У15Н, на забудованих — типу У15 або У15к. На забудованих територіях пункти полігонометрії також можуть бути закріплені стінними знаками. В стіні або фундаменті капітальної будівлі видовбують отвір, у який на цементному розчині встановлюють стінний знак. Використовувати його для роботи можна не раніше ніж через два дні після закладання. На забудованих територіях пункти планових мереж усіх класів і розрядів встановлюють також на будівлях. В цьому випадку застосовується конструкція типу У16.

8. Методика кутових вимірів.

В процесі прокладання полігонометричних кутів здійснюються кутові та лінійні вимірювання . В сучасному геодезичному виробництві для вимірювання кутів та довжин ліній застосовуються як традиційні так і новітні технології. Традиційні передбачають вимірювання кутів оптичним теодолітом, а довжини ліній світловіддалеміром . У новітніх ці прилади замінюються елементарним тахеометром, а камеральна обробка здійснюється з використанням відповідного програмного забезпечення. Використовується два способи кутових вимірів це: вимірювання окремого кута і спосіб кутових прийомів. Якщо на пункті 3 або більше напрямків використовується спосіб кутових прийомів. В цьому разі вибирають початковий напрямок і вимірюють осі напрямів відносно початкового. 3 і більше напрямки вимірюють у вузлових точках і на прив’язках до державних мереж. Кількість прийомів вимірювання кутів залежить від класу та розряду полігонометрії і від точності теодоліта.

9. Помилки кутових вимірювань у полігонометрії. Відносна помилка ходу немає перевищувати   , яка передбачена , тобто повинна забезпечуватися умова

,

де

Т — абсолютна нев’язка,

[S] — периметр ходу, =1/25000 для олігонометрії 4 класу, =1/10000 для полігонометрії 1 розряду, =1/5000 для полігонометрії 2 розряду.

Відомо, що очікувана величина нев’язки

Т=2М, де М — очікувана середня квадратична помилка кінцевої точки ходу.

Але де mt і mu — середні квадратичні помилки поздовжнього і поперечного зміщень кінцевої точки ходу.

Для видовжених ходів L»[S]. З врахуванням цього, отримаємо з формули (3.38)

або

Формула являє собою залежність між точністю кутових вимірів mb і точністю полігонометричних ходів.

Виконавши розрахунки за формулою, знайдемо, що в полігонометрії 4 класу кути необхідно вимірювати з середньою квадратичною помилкою

. Тут n=15 — максимальна кількість сторін у ході.

Отримаємо аналогічно для 1-го розряду mb=5″,8, для 2-го розряду: mb=12″,5.

Інструкція вимагає виконувати кутові виміри з середніми квадратичними помилками 3″, 5″ і 10″ у 4 класі, 1 і 2 розряді відповідно.

Відзначимо, що для 4 класу ця точність “Інструкцією” дещо занижена.