1. Створення планових геодезичних мереж методом полігонометрії. Складання проекту на топографічній карті

Полігонометрія – один із найбільш поширених методів створення планових геодезичних мереж усіх класів і розрядів.

Комплекс робіт складається із таких процесі :

1. проектування полігонометричних мереж ;

2. рекогностуванняполігонометричних ходів ;

3. виготовлення і закладання центрів ;

4. вимірювання кутів ;

5. вимірювання сторін ;

6. прив*язкаполігонометричних мереж до пунктів вищого класу ;

7. попередня обробка результатів польових спостережень ;

8. врівноважування полігонометричних мереж .

Полігонометричні мережі 4 класу , 1 і 2 розрядів створюють для згущення державних планових геодезичних мереж 1-3 класу , яких недостатньо для виконання топознімків. Згущення здійснюють доти, доки не буде забезпечено необхідну щільність пунктів, яка забезпечує умови для виконання топографічних знімань.

Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розрядів для території поза населеними пунктами проектують на топокартах масштабу 1:25000 і 1:10000, а для територій в населених пунктах і на будівельних майданчиках – на топопкартах масштабу 1 : 5000 і 1 : 2000.

Полігонометричні мережі проектують у вигляді окремих ходів або систем з однією чи декількома вузловими точками. У проектування дотримуються необхідних вимог передбачених «Інструкцією…».

Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії одного і того ж класу чи розряду мають бути не меншими у полігонометрії 4 кл. – 2,5 км, 1 розряду – 1,5 км. Якщо віддалі менші, то наближені пункти паралельних ходів мають бути зв*язані ходами відповідного класу чи розряду.

2. Загальні питання оцінки проектів. Видовжені і зігнуті ходи.

Запроектовані на карті мережі підлягають попередній оцінці, з якої встановлюється очікувана точність полігонометричних мереж і відповідає її вимогам « Інструкції…».

Оцінюючи проекти окремих ходів полігонометрії, обчислюють очікувану середньоквадратичну похибку положення кінцевої точки М. На її величину впливають похибки лінійних та кутових вимірювань. Якщо позначити сумарний вплив похибок лінійних вимірювань через m_L, а похибку кутових вимірювань через m_U, то для видовженого ходу маємо :

М² = m_L² + m_U²

Величина впливу похибок лінійних та кутових вимірювань на величину М залежить від конфігурації ходу , довжини ходу, довжини сторін і точності кутових і лінійних вимірювань. За конфігурацією окремі ходи поділяють на видовжені, зігнуті і замкнені.

Для того, щоб з*ясувати який хід є видовженим, замкненим чи зігнутим вводиться поняття «замикаючої ходу».

Замикаюча ходу – пряма, яка з*єднує початкову і кінцеву точки окремого ходу. ЇЇ довжину визначають за формулою :

L= ,

Де [Δx]² + [Δy]² - сума приростів координат вздовж осей Х та У.

3. Критерії зігнутості полігонометричних ходів

Полігонометричний хід є видовженим, якщо задовольняється одночасно три умови :

1) [S] 1,3L, де S – периметр ходу, L – довжина замикаючої ходу.

2) hmax 1,8L, де hmax – найбільша віддаль пунктів ходу від його замикаючої

3) Lmax 24˚, Lmax – найбільше кутове відхилення сторін ходу від його замикаючої.

Ці три умови називаються критеріями видовженості ходів.

Якщо хоча б одна з цих умов не виконується, хід вважається зігнутим.

Замкнений хід – один з окремих випадків зігнутого ходу. Оскільки у ньому початкова і кінцева точки збігаються, то його замикаюча = 0.