1)Мовознавство, або лінгвістик{а (від лат. lingua "м}ова"), - наук{а

про природну людськ{у м}ову загалом} і м}ови світу як{ її представник{ів.

Вступ до м}овознавства — початк{овий, пропедевтичний

(вступний) к{урс загального м}овознавства. Він м}істить ос-

новні відом}ості із загального м}овознавства (що так{е м}ова,

як{а її будова, основні лінгвістичні поняття й терм}іни то-

що), без як{их нем}ожливо вивчати жодну лінгвістичну дис-

ципліну,Це теоретичний фундам}ент усіх інших м}овознав-

чих дисциплін, оск{ільк{и ознайом}лює з основам}и теорії

м}ови, розвиває вм}іння осм}ислено підходити до м}овних

явищ і дає лінгвістичні поняття, необхідні для вивчення

будь-якої лінгвістичної дисципліни. Цей курс охоплює так{і

основні проблем}и:

1) природу і сутність м}ови

2) структуру мови (м}ова — ск{ладне явище; чітк{е ви-

значення струк{тури м}ови, вироблення строгої системи на-

ук{ових понять — одне із важливих завдань загального

м}овознавства);

3) походження м}ови та зак{оном}ірності розвитку мов

(виник{нення людськ{ої м}ови, м}овні зм}іни й фак{тори, як{і

спричинюють їх тощо);

4) виник{нення й розвиток{ письм}а;

5) к{ласифік{ацію м}ов світу за походженням} і за бу-

довою;

6) шляхи й методи вивчення м}овного м}атеріалу;

7) зв'язок мовознавства з іншим}и наук{ам}и.

Місце мовознавства в системі наук{

Мовознавство пов'язане як{ із суспільним}и, так{ і з при-

родничим}и наук{ам}и.

Мова — явище суспільне, отже, й м}овознавство нале-

жить до суспільних наук{ і передусім} пов'язане з так{им}и

суспільним}и наук{ам}и, як{ історія, археологія, етнографія,

соціологія, психологія, літературознавство та ін.

Зв'язок{ м}овознавства з історією очевидний, позаяк{ іс-

торія м}ови є частиною історії народу. Крім} того, м}ова в своє-

м}у словник{у фік{сує історичні фак{ти життя народу, його

к{онтак{ти з іншим}и етносами, розвиток культури тощо. Ар-

хеологія постачає м}овознавству віднайдені при розк{опк{ах

пам}'ятк{и писем}ності, як{і розшифровують лінгвісти. Етно-

графія, як{а вивчає побут і к{ультуру народу, допом}агає в

дослідженні говірок{. Ефек{тивним} є зв'язок{ м}овознавства

із соціологією — наук{ою про суспільство, бо м}ова функ{ці-

онує тільк{и в суспільстві й суспільство впливає на розви-

ток{ та функ{ціонування м}ови. Зв'язок{ м}овознавства з пси-

хологією полягає в тому, що в мові відображається психіч-

ний ск{лад, м}енталітет народу — носія м}ови, а породження

і сприйняття м}овлення м}ає психічне підґрунтя. З логік{ою,

як{а вивчає форм}и й зак{они м}ислення, м}овознавство поєд-

нує те, що м}ова є найважливішим} засобом} м}ислення. Із лі-

тературознавством}. Разом} вони утво-рюють науку філологію (тр.рМіеб"люблю" і logos "слово").

Особливо тісно з літературознавством} пов'язані стилісти-

к{а й історія літературної м}ови.

Із природничих наук{ м}овознавство пов'язане насам}-

перед з фізіологією людини й антропологією. Перша з

них допом}агає пояснити артик{уляцію звук{ів, а друга —

походження м}ови. Мовознавство співпрацює також з ме-

дициною, фізик{ою (акустична

харак{теристика звук{ів м}ови); к{ібернетик{ою (м}ова є

ск{ладною к{ібернетичною, тобто к{еруючою і к{ерованою,

систем}ою); м}атем}атик{ою (в м}овознавстві вик{ористову-

ють м}атем}атичні методи); сем}іотик{ою, як{а вивчає різні

знак{ові систем}и (м}ова є однією із знак{ових систем}); гео-

графією (м}овні явища наносять на географічну карту

для пок{азу зон їх поширення). На стик{у м}овознавства і

цих наук{ виник{ли нейролінгвістик{а, інженерна лінгвіс-

тик{а, м}атем}атична лінгвістик{а, лінгвосем}іотик{а, лінгво-

географія тощо.

Особливої уваги заслуговує зв'язок{ м}овознавства з фі-

лософією, як{а вивчає найзагальніші зак{они природи, сус-

пільства і м}ислення. Філософія дає м}овознавству м}етодо-

логію. Систем}ний підхід до вивчення м}овних явищ, прин-

цип історизм}у в поясненні м}овних фак{тів, к{ритерій пере-

вірк{и одержаних результатів на прак{тиці — ось тільк{и

деяк{і із засадничих передум}ов лінгвістичних студій. До-

речно нагадати, що м}овознавство зародилося в лоні філо-

софії і лише згодом} виокремилося як{ наук{а.

Отже, м}овознавство пов'язане м}айже з усім}а наук{ам}и,

бо м}ова є невід'єм}ним} к{ом}понентом} усіх без винятк{у ви-

дів діяльності людини й основним} джерелом} збереження

2)Методи дослідження м}ови

Спільними для всіх наук{ є вихідні підходи до досліджен-

ня явищ — індук{ція й дедук{ція. їх часто називають м}етода-

м}и.

Індук{ція (від лат. inductio "наведення") - м}етод дослідження,

згідно з як{им} на підставі знання про окреме роблять висновок{

про загальне.

Дедук{ція (від лат. deductio "виведення") - м}етод дослідження,

згідно з як{им} на основі загальних положень (ак{сіом}, постулатів, гі-

потез) роблять висновк{и про ок{рем}і фак{ти.

Іншим}и словам}и, індук{ція — це логічний ум}овивід вівід

ок{рем}ого до загального, а дедук{ція — від загального до

ок{рем}ого.

У м}овознавстві частіше використовують індуктивний

м}етод. До дедук{тивного вдаються здебільшого в том}у ви-

падк{у, к{оли досліджують явища, як{і безпосередньо не м}ож-

на спостерігати, наприк{лад, м}еханізм} сприйм}ання і поро-

дження м}овлення.

Основним}и м}етодам}и дослідження мови є описовий,

порівняльно-історичний, зіставний і структурний.

Описовий МЕТОД. Його м}ета — дати точний і повний

опис м}овних одиниць. Суть м}етоду полягає в інвентари-

зації та систем}атизації м}овних одиниць. Вмкористовується у тлу-

м}ачні, орфографічні, орфоепічні та інші норм}ативні слов-

ник{и.

ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ МЕТОД. Його об'єк{том} є спорідне-

ні м}ови, тобто ті, як{і мають спільного предк{а. Головне

завдання цього методу — відк{риття законів, за якими

розвивалися споріднені мови в минулому. За його допо-

могою можна рек{онструювати (відтворити) давні не за-

фік{совані в пам'ятках писемності мовні одиниці — зву-

ки, слова, їх форм}и і значення. Як{що описовий м}етод засто-

совують до вивчення сучасного стану м}ови, то порівняль-

но-історичний — до м}инулого, до того ж дуже далекого,

як{е не засвідчене писем}ним}и док{ум}ентам}и. Сам}е на осно-

ві порівняльно-історичного м}етоду відкрите існування індоєвропейська мо-

ва-основа (прам}ова), відтак{ спільнослов'янськ{а (прасло-

в'янськ{а) м}ова, з як{ої розвинулися всі слов'янськ{і м}ови.

На основі порівняльно-історичного м}етоду створено істо-

ричні й порівняльно-історичні грам}атик{и м}ов і етим}оло-

гічні словник{и (словник{и, як{і пояснюють походження

слів).

ЗІСТАВНИЙ МЕТОД. ЙОГО об'єк{том} є вивчення різних м}ов —

споріднених і неспоріднених. Мета — шляхом зіставлення

виявити спільні, однакові (ізоморфні) й відмінні, специ-

фічні (аломорфні) риси зіставлюваних мов у звуковій, слов-

никовій і граматичній системах.

Прак{тичне застосування зіставний м}етод знайшов у теорії

та прак{тиці перек{ладу і в м}етодиці викладання іноземних

мов. На його основі створюють зіставні грам}атик{и м}ов, по-

рівняльні типології м}ов та двом}овні перек{ладні й диферен-

ційні словники.

СТРУКТУРНИЙ МЕТОД. ВІН застосовується при дослідженні

структури мови, а його метою є пізнання мови як цілісної

функ{ціональної струк{тури, елем}енти як{ої співвіднесені й

пов'язані строгою систем}ою відношень і зв'язк{ів. Струк{-

турний м}етод реалізується в чотирьох методиках лінгвіс-

тичного дослідження — дистрибутивній, безпосередніх

складників, трансформаційній і компонентного аналізу.

Дистрибутивний аналіз Опирається на положення про те, що різні мовні елементи мають різне оточення (дистрибуцію). Оск{ільк{и оточення

к{ожного елем}ента є своєрідним}, специфічним}, неповтор-

ним}, то на його (оточення) основі м}ожна док{ладно вивчи-

ти досліджуваний м}овний елем}ент.

Дистрибутивний аналіз є к{орисним} для машинного

перек{ладу (на основі оточення визначають значення ба-

гатозначного слова) і для дешифрування невідом}их текстів

3). нім}ецьк{ий м}овознавець Август Шлейхер (, як{ий започаткував натуралістичний напрям} Вільгельм} фон Гумбольдт ,

та Олек{сандр Потебня . Репрезентований ци-

м}и вченим}и напрям} у м}овознавстві отрим}ав назву психо-

логічного.

Сосюр, Ш. Баллі (яких вважають осно-

воположник{ам}и соціологічного напрям}у в м}овознавстві.

Мова, не є біологічним} явищем}, бо вона не

зак{ладена в біологічній природі людини.

Мову не м}ожна розглядати і як{ явище психічне. Оск{іль-

к{и психік{а в к{ожної людини своя

Мова — явище суспільне.

Основним}и функ{ціям}и м}ови є к{ом}унік{ативна

і м}ислетворча, як{і м}ають виразний соціальний харак{тер.

КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІЯ (від лат. communicatio "спілк{уван-

ня") — функ{ція спілк{ування. Існують й інші к{ом}унік{ативні засоби,

наприк{лад, жести й м}ім}ік{а. К{ом}унік{ативну функ{цію

вик{онує не тільк{и звук{ове м}овлення, а й написані чи на-

друк{овані тек{сти.

МИСЛЕТВОРЧА ФУНКЦІЯ МОВИ — функ{ція форм}ування й фор-

м}улювання дум}к{и. .

Так{, з комунікативною функцією пов'язані такі конкретні функ{-

ції: фатична (від гр. phatos "розк{азане"), тобто к{онтак{-

тоустановлювальна; репрезентативна (від фр. representation

"представництво") — функ{ція позначення світу ре-

чей; ем}отивна — функ{ція вираження почуттів, ем}оцій;

ек{спресивна — функ{ція сам}овираження, створення образу м}овця, автора; волюнтативна — функ{ція волевиявлення; прагм}атична (від гр. pragma "дія") — функ{ція,що вк{азує на ставлення м}овця до висловленого; естетич-

на — функ{ція вираження прек{расного, вихо-

вання естетичного см}ак{у; м}етам}овна (від гр. meta "піс-

ля, за, м}іж";

Із м}ислетворчою функ{цією пов'язані когнітивна , або гносеологічна (від гр.

gnosis "знання, пізнання"), тобто пізнавальна, й ак{ум}уля-

тивна функ{ції.

Деякі часткові функції, наприклад, інформативна, або

референтна, пов'язані з обидвома головними.

4)Мова і суспільство

На стан м}ови впливають дем}ографічні

процеси (зм}іни в чисельності населення, у співвідношенні

жителів м}іста й села, м}іграційні процеси тощо), рівень

загальної освіти народу, розвиток{ наук{и, створення дер-

жавності тощо. Свідомий уплив суспільства на м}ову

(цілеспрям}овані урядові заходи) називають мовною полі-

тикою.

Мова — загальнонародне явище. Народ — творець і

носій мови. Одна особа безсильна будь-що зм}інити в м}ові,

бо м}ова розвивається і зм}інюється за своїм}и об'єк{тивни-

м}и зак{онам}и. Тарас Шевченко є осново-

положник{ом} сучасної ук{раїнськ{ої літературної м}ови..

Оск{ільк{и м}ова є загальнонародним} явищем}, вона не

м}оже бути к{ласовою.

Із суспільним} розшаруванням} пов'язана професійна ди-

ференціація м}ови. Існують різні професійні субм}ови (під-

м}ови), як{і, як{ правило, відрізняються від загальнонарод-

ної м}ови лише спеціальним}и словам}и.

Суспільний характер має й територіальна диференціа-

ція м}ови. Як{ правило, територіальні особливості к{ожної

м}ови полягають у вимові звуків, у слововживанні, у гра-

м}атичних форм}ах і синтаксичних конструкціях. Засоби

спілк{ування на обм}еженій території називають діалектом.

Чим} суспільство слабше економічно й політично, тим} у

ньом}у більше місцевих говорів. Діалек{ти і незначні територіальні

відм}інності в м}ові — говірк{и — вивчає лінгвістична нау-

к{а діалек{тологія.

Діалек{ти протиставляються літературній м}ові. Літе-

ратурна м}ова — це мова, оброблена майстрами слова,

письменниками. Від діалек{тної м}ови вона відрізняється

тим}, що м}ає певні кодифіковані (зафіксовані у словниках

та підручниках) норми щодо вимови, слововживання, гра-

м}атичних форм}, як{их повинні дотрим}уватися м}овці. Це

своєрідний зразок{, еталон правильного к{ористування м}о-

вою.

. Існують розм}овно-побутовий, газетно-

публіцистичний, професійно-технічний, офіційно-діловий

і наук{овий стилі.

. Отже,м}ова не належить до надбудовних явищ. Формою

м}ови є звук{ова оболонк{а слів, грам}атичні форм}и тощо, а

зм}істом} — сем}антик{а її одиниць.

Вплив суспільства на м}ову і м}ови на сус-

пільство вивчає спеціальна лінгвістична дисципліна — со-

ціолінгвістик{а.

5)Структура мови

Мова є систем}ою. Систем}а — це сук{упність взаєм}опо-

в'язаних і взаєм}озум}овлених елем}ентів.Мова має чотирирівневу (чотириярусну) будову.

Найнижчим рівнем є фонологічний, далі йде морфологі-

чний, відтак{ лексико-семантичний, і найвищим рівнем} є

синтаксичний. Кожен рівень м}ає свою одиницю: фоноло-

гічний — фонем}у, м}орфологічний •— м}орфем}у, лек{сик{о-

сем}античний — лек{сем}у (слово), синтак{сичний — ре-

чення. Усі названі рівні становлять собою ок{рем}і систе-

м}и і вивчаються ок{рем}им}и лінгвістичним}и наук{ам}и: фо-

нологічний — фонологією, м}орфологічний — м}орфоло-

гією, лек{сик{о-сем}античний — лек{сик{ологією і синтак{-

сичний — синтак{сисом}.

Мовні рівні не є автоном}ним}и, незалежним}и. Вони

взаєм}опов'язані.

Синхронія (від гр. syn "разом}" і chronos "час", тобто "одночас-

ність") — 1) стан м}ови в певний м}ом}ент її розвитк{у, в певну епо-

ху; 2) вивчення м}ови в цьом}у стані (в абстрак{ції від часового чин-

ник{а). Діахронія (від гр. dia "через" і chronos "час", тобто "різночасність") — 1) історичний розвиток мови; 2) дослідження мови в часі, в її іс­торичному розвитку. Синхронія, таким чином, — це горизонтальний зріз (вісь одночасності), а діахронія — вертикальний зріз (вісь послідовності). 6)Знак{ — м}атеріальний, чуттєво сприйм}аний предм}ет, як{ий є пред-ставник{ом} іншого предм}ета і вик{ористовується для отрим}ання, збе-

рігання і передачі інформ}ації.

Основними ознак{ам}и знак{а є м}атеріальність

Отже, своє значення знак{ отрим}ує в певній систем}і.

Поза систем}ою він не є знак{ом}, бо нічого не означає.

Однак{ не все, що є в м}ові, м}ожна вважати знак{ом}, а

лише те, що служить для передачі інформ}ації. Ок{рем}о

взяті звук{и м}ови не є знак{ам}и, бо вони нічого не означа-

ють. Вони м}ають план вираження і не мають плану зміс-

ту. .

Нем}ає підстав уважати повноцінним} знак{ом} і м}орфе-

м}у, бо сам}остійно вона, як{ правило, значення не виражає,

а тільк{и у ск{ладі слова.

Морфем}а не м}оже сам}остійно реалізувати своє значення,

том}у її називають напівзнак{ом}.

Лек{сем}а (слово) м}ає план вираження і план зм}істу,

як{ий реалізується сам}остійно, том}у лек{сем}у вважають

справжнім} знак{ом}.

Речення не м}ожна вважати знак{ом}, бо воно вже ск{ла-

дається зі знак{ів і належить до рівня струк{тур.

Мова і м}овлення

Мова — систем}а одиниць спілкування і правил їх функціону-

вання.

Мовлення — к{онк{ретно застосована м}ова, засоби спілк{ування в їх

реалізації.

1. Мова — явище загальне, абстрак{тне; м}овлення —

к{онк{ретне.

2. Мова — явище відносно стабільне, довговічне, загаль-

ноприйняте; м}овлення — динам}ічне (рухливе), випадк{ове

й унік{альне.

3. Мова — явище психічне, а м}овлення — психо-

фізичне.

4. Мовлення — лінійне, м}ова — нелінійна.

• Мовленнєву діяльність, а сам}е психічні зак{оном}ірнос-

ті породження та сприйняття м}овлення, м}еханізм}и, як{і

к{ерують цим}и процесам}и і забезпечують оволодіння м}о-

вою, а так{ож м}овну здатність людини в к{онтек{сті її пси-

хічних та інтелек{туальних здібностей вивчає психо-

лінгвістика

7)Мова і м}ислення

Мислення — узагальнене й абстрак{тне відображення

м}озк{ом} людини явищ дійсності в поняттях, судженнях й

ум}овиводах. Мисленню властиві так{і процеси, як{ абстрак{-

ція, узагальнення, аналіз, синтез, постановк{а певних за-

вдань і знаходження шляхів їх розв'язання, висунення гі-

потез тощо.

Загалом} існує три типи м}ислення: а) чуттєво-образне

(наочно-образне); б) технічне (прак{тично-дійове); в) понят-

тєве (словесно-логічне).

ЧУТТЄВО-ОБРАЗНЕ МИСЛЕННЯ — м}ислення к{онк{ретним}и обра-

зам}и, к{артинам}и (в м}озк{у прокручується своєрідний фільм}).

Воно притаманне не тільк{и людині, а й вищим} тваринам} —

собак{ам}, к{ішк{ам}, м}авпам} тощо.

Чуттєво-образне м}ислення властиве всім} людям}, а особ-

ливо представник{ам} творчих професій

ТЕХНІЧНЕ (ПРАКТИЧНО-ДІЙОВЕ) МИСЛЕННЯ — здійснюється без

участі м}ови. Воно, як{ і наочно-образне м}ислення, власти-

ве вищим} тваринам} і людині. Прак{тично-дійове м}ислення притам}анне всім} людям},але найбільшою м}ірою спеціалістам} технічних професій.

ПОНЯТТЄВЕ МИСЛЕННЯ — здійснюється за допом}огою м}о-

ви.

8)В античні часи (V-—IV ст. до н.е.) проблем}а походження

м}ови порушувалася в м}ежах філософськ{их диск{усій про

сутність м}ови. Представник{и шк{оли Платона вважали, що

назви предм}етам} даються не довільно, а відповідно до їх

природи, що свідчить про природний харак{тер м}ови і, від-

повідно, зак{оном}ірну біологічну зум}овленість її виник{нен-

ня. Представник{и шк{оли Дем}ок{ріта стверджували, що назви

зовсім} не пов'язані з природою речей, що жоден предм}ет не

потребує її. Назви предм}етів потрібні тільк{и людям} для

передавання дум}к{и про предм}ети іншим} і том}у встановлю-

ються за ум}овною дом}овленістю. Це є свідченням} того, що

й м}ова виник{ла свідом}о, за дом}овленістю.

У XVII—XIX ст. з'явилося к{ільк{а гіпотез походження

м}ови — звук{онаслідувальна, звук{осим}волічна, вигук{ова,

соціального договору, трудових вигук{ів, жестів та ін.

ЗВУКОНАСЛІДУВАЛЬНА ГІПОТЕЗА. Полягає в том}у, що м}ова ви-

ник{ла шляхом} наслідування людиною звук{ів природи.

Ця гіпотеза була започатк{ована ще Дем}ок{рітом} і Платоном}У XIX ст. її під-

трим}ував Вільям} Уїтні (1827—1894).

Прийняти так{у гіпотезу нем}ожливо, бо згідно з нею

м}ова виник{ла випадк{ово, а не за необхідністю, том}у іс-

нування суспільства для її виник{нення не є обов'язк{о-

вим}.

ЗВУКОСИМВОЛІЧНА ГІПОТЕЗА. Вона є близьк{ою до звук{онаслі-

дувальної. Деяк{і вчені навіть ототожнюють їх. Але оск{іль-

к{и в основу цієї гіпотези пок{ладено не звук{онаслідуван-

ня, а звук{осим}волізм}, що, безум}овно, є іншим} явищем},

то цілк{ом} виправдано цю гіпотезу виок{рем}лювати.

Згідно зі звук{осим}волічною гіпотезою м}іж почуттям}и

й ем}оціям}и людини і звук{ам}и є певний прям}ий зв'язок{.

Звук{ам}и людина передає свої враження про навк{олишній

світ.

Аврелій Августин Готфрід-Вільгельм} Лейбніц , В. Гум}-

больдт, Як{об Грім}м} , Гейм}ан Штейнталь

( ук{раїнськ{ий м}овознавець Олек{сандр Потеб-

ня (), швейцарськ{ий м}овознавець Шарль Бал-

лі

ВИГУКОВА ГІПОТЕЗА (ЕМОЦІЙНА, ДОВІЛЬНИХ ВИГУКІВ). СуТЬ її В ТО-

МУ, що предм}ети навк{олишнього світу вик{лик{али в люди-

ни певні почуття, і вона м}им}оволі вим}овляла звук{и, я к{ і й

стали першим}и словам}и

Започатк{ували цю теорію епік{урейці Давньої Греції

(IV—III ст. до н.е.), як{і вважали, що виник{нення м}ов

зум}овлене природною потребою людини виражати зву-

к{ам}и свій душевний стан. Пізніше цю теорію підтрим}ав

Ж.-Ж. Руссо, як{ий к{онстатував, що "пристрасті зум}ови-

ли перші звук{и голосу" і що "м}ова перших людей була

не м}овою геом}етрів, як{ звичайно вважають, а м}овою по-

етів". У Росії вигук{ову теорію відстоював Д.М. Кудряв-

ськ{ий (1867—1920).

ГІПОТЕЗА СОЦІАЛЬНОГО ДОГОВОРУ. ЇЇ ОСНОВОПОЛОЖНИКОМ вважа-

ють Діодора Сицилійськ{ого (90—21 pp. до н.е.), як{ий пи-

савГіпотезу соціального договору м}ожна заперечити хоч

би так{им} фак{том}: щоб дом}овитися, необхідно було вже м}а-

ти м}ову.

ГІПОТЕЗА ТРУДОВИХ ВИГУКІВ. Виник{ла в другій половині

XIX ст. Висунув її Людвіг Нуаре (1829—1889), підтрим}у-

вав Карл Бюхер (1847—1930). За цією гіпотезою, інстинк{-

тивні вигук{и супроводжували к{олек{тивні трудові дії.

Це, по суті, варіант вигук{ової теорії. Тільк{и тут вигук{и

виступають засобом} ритм}ізації праці.

ГІПОТЕЗА ЖЕСТІВ. її відстоював російськ{ий учений Мик{ола

Як{ович Марр (1864—1934). За цією гіпотезою, спочатк{у ви-

ник{ла м}ова жестів, а потім} на її основі звук{ова м}ова..

ГІПОТЕЗА ПОХОДЖЕННЯ МОВИ Ф. ЕНГЕЛЬСА. Набула широк{ого

розповсюдження у к{раїнах, як{і перебували під впливом}

к{ом}уністичної ідеології.З

ТЕОРІЯ МОНОГЕНЕЗУ (ВІД гр. monos "один" і genesis "наро-

дження, походження") — вчення про походження всіх м}ов

світу від однієї м}ови. Теорію м}оногенезу підтрим}ував ук{раїнськ{ий м}овозна-вець О. Мельничук, а нині Ю. Мосенк{іс.

ТЕОРІЯ ПОЛІГЕНЕЗУ (ВІД гр. poly "багато" і genesis "наро-

дження, походження") — протилежний м}оногенезові по-

гляд. Пов'язана з ідеєю дек{ільк{ох різних центрів похо-

дження людини і відповідно різних м}ов. Цей погляд

вважається менш імовірним

9).До зовнішніх причин належать ек{оном}ічний та суспі-

льно-політичний розвиток{, вплив різних історичних по-

дій, прогрес у науці та техніці, розвиток{ к{ультури тощо.

Зовнішні причини впливають на зм}іни ок{рем}их струк{-

турних елем}ентів м}ови: появу нових слів, вим}ову звук{ів,

виник{нення нових грам}атичних форм} та ін.

До зовнішніх причин відносять і к{онтак{тування м}ов —

один із найсильніших чинник{ів зм}іни і розвитк{у м}ови.

Контак{тування м}ов зум}овлює запозичення лек{сик{и і фра-

зеології, засвоєння іншом}овної артик{уляції, зм}іни в сло-

вотворенні та грам}атичній будові.

. Значить, внутрішньом}овні причини

зак{ладені в сам}ій м}ові, в її внутрішній систем}і, в її м}ожли-

востях і тенденціях. Це — суперечності, що є в м}ові, бо-

ротьба м}іж як{им}и спричиняє зм}іни. Всі так{і суперечності

зводяться до суперечностей м}іж потребам}и спілк{ування і

м}овним}и м}ожливостям}и.

В історії розвитк{у к{онк{ретних м}ов відом}і два проце-

сл — диференціація (поділ) та інтеграція (злиття) м}ов.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ — процес, за як{ого з однієї м}ови виник{ає

дві або більше м}ов.

ІНТЕГРАЦІЯ — протилежний диференціації процес, за

як{ого з дек{ільк{ох м}ов чи діалек{тів виник{ає одна м}ова.

Так{, прим}іром}, у IV—II ст. до н.е. в Греції зливаються

різні діалек{ти в одне к{ойне (від гр. koine dialektos "спільна

м}ова"). Це не значить, що стався "сплав" діалектів. В ос-

нову койне ліг аттичний діалек{т, як{ий увібрав у себе еле-

м}енти всіх інших діалек{тів.

Інтеграція — результат к{онтак{тування м}ов.

Отже, харак{терним}и ознак{ам}и піджинів є спрощення

грам}атичної струк{тури м}ови.

Піджини, як{ правило, недовговічні. Однак{ трапляються

випадк{и, к{оли так{а м}ова зак{ріплюється надовго, стає єди-

ною (рідною) м}овою для певного к{олек{тиву її носіїв. Так{у

м}ову називають креольською Для к{реольськ{их м}ов харак{терне м}асове, але не повне засвоєння к{олонізаторськ{ої м}ови. Нині існують к{ре-

ольськ{і м}ови на основі англійськ{ої (джак{ватаак{ на Ям}айці,

гулла на узбережжі Південної Кароліни, так{и-так{и і сара-

м}ак{к{а в Сурінам}і); французьк{ої (м}авританськ{а, таїтянськ{а),

португальськ{ої (пап'ям}енту на острові Кюрасао).

У к{реольськ{их м}овах відбувається спрощення грам}а-

тик{и (зник{ають к{атегорії роду, числа, часу, відм}інк{а, але

з'являються аналітичні (лек{сичні) способи вираження цих

значень; особливо велик{а роль у вираженні так{их значень

належить прийм}енник{ам}).

За ак{тивного і тривалого к{онтак{тування м}оже відбу-

тися схрещення м}ов, внаслідок{ чого виник{ає нова м}ова. В

основі так{ої м}ови — одна з к{онтак{туючих м}ов (м}ова-

перем}ожниця). Інша (перем}ожена) м}ова залишає "сліди"

в новоутвореній м}ові, як{і називають субстратом} і супер-

стратом}.

10)Субстрат- елем}енти перем}оженої м}ови автохтонного наро-

ду в м}ові-перем}ожниці прийшлого народу-завойовник{а.

Як{ прик{лад м}ожна навести к{ельтськ{ий субстрат в ан-

глійськ{ій м}ові і галльськ{ий у французьк{ій. У

Суперстрат (від лат. super "над" і stratum "шар, пласт", звідк{и

superstratum "нак{ладк{а") - елем}енти перем}оженої прийшлої м}ови

народу-завойовник{а в м}ові-перем}ожниці м}ісцевого населення.

Прик{ладом} суперстрату є тюрк{ськ{і (булгарськ{і) еле-

м}енти в слов'янськ{ій болгарськ{ій м}ові

Схрещення (субстрат і суперстрат) — це глибок{і зм}і-

ни струк{тури м}ови-перем}ожниці, тобто зм}іни в м}орфоло-

гії, синтак{сисі та фонетиці; це порушення внутрішніх

зак{онів розвитк{у м}ови. Том}у в жодном}у разі не м}ожна

фак{ти лек{сичного запозичення тлум}ачити як{ явище

схрещення

Адстра́т — ознаки мов­ної системи, що виявляють тривалий вплив однієї мови на іншу в процесі контактування різних етносів. Адстратні явища утворюють своєрідний прошарок між двома самостійними мова­ми. На відміну від субстрату і суперстрату адстрат не засвідчує поглинання однієї мови ін­шою, тобто означає таке контактування мов, що не призводить до етнічної асиміляції.

Ти­повий приклад адстрата — формально або типоло­гічно близькі явища, що виникли в українській мові внаслідок впливу на неї польської, і відповідні явища, що утворилися в польській мові як ре­зультат впливу на неї української.

11)Специфік{а розвитк{у різних рівнів м}овної струк{тури

Різні рівні (яруси) м}ови зм}інюються з неоднак{овою

швидк{істю. Найчутливішою до всіх зм}ін, як{і стаються

в суспільстві, є лек{сик{о-сем}антична систем}а.

Повільніше від словник{ового ск{ладу зм}інюється фоне-

тична систем}а.

Найбільш стійк{ою є грам}атик{а, особливо м}орфологія.

Отже, в м}ові м}ожуть зм}інюватися її елем}енти, але

струк{тура м}ови не піддається швидк{им} зм}інам}. Стійк{ість

м}ові забезпечує її системний харак{тер.

1213,14). Кожне плем}'я к{о-

ристувалося своїм} діалек{том}. Розпад плем}ен призводив до

роздрібнення діалек{тів (м}ов). Том}у в той час існували не-

численні за к{ільк{істю носіїв м}ови.

Інк{оли плем}ена об'єднувалися в союзи плем}ен, і так{

виник{али споріднені діалек{ти. Однак{ траплялися випад-

к{и, к{оли союз плем}ен не м}ав спільної м}ови.

Плем}інні діалек{ти і навіть м}ови плем}інних союзів м}а-

ли обм}ежене функ{ціонування. Вони були лише засобом}

розм}овно-побутового спілк{ування.

Зародження к{ласового суспільства пов'язане з вини-

к{ненням} рабовласницьк{их держав. У рабовласницьк{о-

м}у суспільстві форм}уються народності. Плем}інні діале-

к{ти стають територіальним}и діалек{там}и. Виник{ає по-

треба в державній м}ові. В одних державах виник{ає єди-

на державна м}ова (грецьк{е к{ойне в Греції, латинськ{а

м}ова в Рим}і), в інших — за функ{ціонування багатьох

м}ов одна з них стає спільною лише на деяк{ий період

За феодалізм}у ск{ладаються пом}існо-територіальні діа-

лек{ти. Роздрібнення держав на м}аленьк{і феоди призво-

дить до утворення багатьох діалек{тів. Інк{оли так{і діалек{-

ти настільк{и розходяться, що це уск{ладнює спілк{ування.

У феодальном}у суспільстві виник{ла необхідність над-

діалек{тної м}ови для державних потреб (церк{ви, зак{оно-

давства, наук{и, літератури). У ролі так{ої м}ови вик{ористо-

вувалася якась мертва писе}на м}ова. У к{раїнах Сходу —

арабськ{а (м}ова Корану) і давньоєврейськ{а (м}ова іудейсь-

к{ого богослужіння). У Західній Європі — латинськ{а м}ова,

а для слов'ян — старослов'янськ{а (староболгарськ{а).

Рідні м}ови м}али обм}ежені функ{ції, оск{ільк{и більшість

функ{цій була зак{ріплена за офіційною м}ертвою м}овою.

З розвитк{ом} к{апіталізм}у виник{ають нації. Нація (від

лат. natio "плем}'я, народ") — стійк{а спільність людей,

як{а історично ск{лалася на основі спільності ек{оном}ічного

життя, території, м}ови, особливостей к{ультури та побуту. Для цих об'єднавчих процесів у м}ежах держави необхідна спільна м}ова.Національною

м}овою м}оже бути тільк{и жива м}ова.

Вважають, що першою нацією була італійськ{а. Із твор-

чістю Аліг'єрі Данте, як{ий уперше став ви-

к{ористовувати в своїй творчості не латину, а живу народ-

ну італійськ{у м}ову,

Національна м}ова обов'язк{ово м}ає літературну форм}у,

тобто вироблені й прийняті суспільством} норм}и як{ усно-

го, так{ і писем}ного різновидів. Для літературної м}ови ха-

рак{терна так{ож стилістична диференціація м}овних за-

собів.

З поширенням} літературної м}ови нівелюються терито-

ріальні діалек{ти, але водночас з'являються і поширюють-

ся соціальні діалек{ти.

Відповідно до двох тенденцій у національном}у питан-

н і — пробудження національної свідом}ості й боротьба про-

ти національного гноблення, з одного бок{у, і прагнення

до інтернаціоналізації життя — з іншого, — у м}овній по-

літиці дають про себе знати боротьба за права національ-

них м}ов і прагнення створити м}іжнародну м}ову.

Стосовно м}іжнародних м}ов, то їх створення відбуває-

ться дек{ільк{ом}а шляхам}и. По-перше, роль м}іжнародної

м}ови м}ожуть вик{онувати живі національні м}ови. . По-друге, виник{ають допом}іжні м}ови — піджини. По-третє, робляться спро-

би створити штучну м}іжнародну м}ову. У 1879 р. нім}ецьк{ий м}овознавець

И.-М. Шлейєр створив першу штучну м}ову волапюк{ (vola

від англ. world "світ" і ptik від англ. speak "говорити",

звідк{и volapuk "світова м}ова"). У 1887 р. польськ{ий лік{ар

Л.-Л. Зам}енгоф створив штучну м}ову есперанто (лат. esperi

"сподіватися"), як{а стала найпоширенішою серед усіх ін-

ших штучних м}ов. Цьом}у сприяла (і сприяє тепер) прос-

тота її будови й інтернаціональність лек{сичного ск{ладу. У

ній вик{ористовується лише 11 зак{інчень та дек{ільк{а суфі-

к{сів.

У тоталітарном}у соціалістичном}у суспільстві всупереч

проголошеній рівноправності м}ов м}ав м}ісце у надзвичай-

но широк{их м}асштабах лінгвоцид.

15)Нині у світі за різним}и даним}и нараховується від 2,5 до

7 тис. м}ов (

Мови світу розрізняють за струк{турою, к{ільк{істю їх

носіїв, наявністю писем}ності, ступенем} їх вивчення,

суспільним}и функ{ціям}и.

Найдостовірніші дані про спорідненість м}ов м}ожуть бу-

ти отрим}ані при порівнянні м}орфем}, особливо зак{інчень.

Набір їх невелик{ий, що пояснюється обм}еженістю набору

грам}атичних значень у всіх м}овах світу. Вони є відносно

стійк{им}и (з усіх звук{ів к{ожної м}ови в зак{інченнях вик{о-

ристовується незначна к{ільк{ість, що полегшує встанов-

лення відповідник{ів м}іж м}овам}и)

Генеалогічна к{ласифік{ація м}ов - вивчення і групування м}ов світу

на основі споріднених зв'язк{ів м}іж ним}и (на основі спільного похо-

дження від як{оїсь прам}ови).

Генеалогічна к{ласифік{ація базується на порівняльно-

історичном}у м}етоді, м}ета як{ого полягає: 1) у встановленні

спорідненості м}ов, їх спільного походження шляхом} по-

рівняння слів, звук{ів і грам}атичних форм}; 2) у рек{онстру-

юванні слів і грам}атичних значень у м}ові-предк{у; 3) у вста-

новленні зак{оном}ірностей у зм}іні слів, звук{ів і грам}атич-

них форм} після розходження м}ов.

За генеалогічною к{ласифік{ацією м}ови світу поділяють

на сім}'ї (м}ак{сим}альні об'єднання споріднених м}ов), сім}'ї —

на групи (гілк{и), групи — на підгрупи, а вже в підгрупах

виділяють к{онк{ретні м}ови. Ізольовану м}ову, генетичних зв'яз-

к{ів як{ої не вдалося знайти, вважають ок{рем}ою сім}'єю.

У наш час виділяють приблизно 200 сім}ей м}ов, із них

22 — у Євразії, 20 — в Африці, інші — в Ам}ериці, Авст-

ралії, Новій Гвінеї. Найвідом}ішим}и і найпоширенішим}и

м}овним}и сім}'ям}и є індоєвропейськ{а, сем}іто-хам}ітськ{а, к{ав-

к{азьк{а, фінно-угорськ{а, сам}одійськ{а, тюрк{ськ{а, м}онголь-

ськ{а, тунгусо-м}аньчжурськ{а, к{итайськ{о-тибетськ{а, тайсь-

к{а, аустронезійськ{а, аустроазіатськ{а.

ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ МОВИ

Індоєвропейськ{а сім}'я м}ов є найчисленнішою. До неї

входить понад 150 м}ов, як{им}и розм}овляє м}айже половина

людства — 2 м}лрд. 171 м}лн. 705 тис. осіб . Вони

об'єднуються в 12 груп: індійськ{у, іранськ{у, слов'янськ{у,

балтійськ{у, герм}анськ{у, ром}анськ{у, к{ельтськ{у, грецьк{у, ал-

банськ{у, вірм}енськ{у, анатолійськ{у й тохарськ{у.

Мови світу, їх вивчення та генеалогічна к{ласифік{ація 6R

ІНДІЙСЬКА ГРУПА

До індійськ{ої групи належать більше 96 живих м}ов,

як{им}и розм}овляють 761 м}лн. 075 тис. осіб. Найпоширені-

шим}и є гінді, урду, бенгалі, панджабі, лахнда, сіндхі, ра-

джастхані, гуджараті, м}аратхі, сингальськ{а, Непалі, біха-

рі, орія, к{ашм}ірі, циганськ{а.

ІРАНСЬКА ГРУПА

Мовам}и іранськ{ої групи к{ористуються 80 м}лн. 415 тис.

осіб. До них належать перськ{а, таджицьк{а, афганськ{а, ба-

лучі, к{урдськ{а, осетинськ{а, татськ{а, ягнобськ{а, талиськ{а

і м}ертві давньоперськ{а, авестійськ{а, пехлеві, м}ідійськ{а,

парфянськ{а, хорезм}ійськ{а, согдійськ{а та ск{іфськ{а.

Перськ{а м}ова є найпоширенішою серед іранськ{их м}ов.

СЛОВ'ЯНСЬКА ГРУПА

Слов'янськ{им}и м}овам}и к{ористуються 290 м}лн. 475 тис.

осіб (1985 p.). Виділяють три підгрупи слов'янськ{их м}ов:

східну, західну і південну.

СХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать ук{раїнськ{а, російськ{а

та білоруськ{а м}ови.

ЗАХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать польськ{а, чеськ{а,

словацьк{а, к{ашубськ{а, лужицьк{а і м}ертві полабськ{а та

пом}орськ{а м}ови.

ПІВДЕННА ПІДГРУПА. ДО неї належать болгарськ{а, м}ак{едон-

ськ{а, сербськ{а, словенськ{а і м}ертва старослов'янськ{а м}ови.

ГЕРМАНСЬКА ГРУПА

Герм}анськ{і м}ови, як{им}и розм}овляють 425 м}лн. 460 тис.

осіб, поділяються на три підгрупи: північногерм}анськ{у

(ск{андинавськ{у), західногерм}анськ{у і східногерм}анськ{у.

ПІВНІЧНОГЕРМАНСЬКА (СКАНДИНАВСЬКА) ПІДГРУПА. До неї належать

датськ{а, шведськ{а, норвезьк{а, ісландськ{а і фарерськ{а м}ови.

ЗАХІДНОГЕРМАНСЬКА ПІДГРУПА . До неї належать англійськ{а,

голландськ{а, флам}андськ{а, фризьк{а, нім}ецьк{а та їдиш.

Різновидом} голландськ{ої м}ови є бурськ{а (африк{аанс),

як{ою розм}овляють переселенці з Голландії в Південно-

Африк{анськ{ій Республіці.

СХІДНОГЕРМАНСЬКА ПІДГРУПА . До неї належить готськ{а м}ова,

Мертвим}и східногерм}анськ{им}и м}овам}и є так{ож бур-

гундськ{а, вандальськ{а, гепідськ{а та герульськ{а, як{им}и

розм}овляли давньогерм}анськ{і плем}ена на території Схід-

ної Нім}еччини.

РОМАНСЬКА ГРУПА

Ром}анськ{а (від лат. romanus "той, що стосується Рим}у")

група м}ов пов'язана спільним} походженням} від латинськ{ої

м}ови. Поширені ром}анськ{і м}ови в більш ніж 60 к{раїнах.

Загальна к{ільк{ість м}овців становить 576 м}лн. 230 тис.

Ум}овно виділяють три підгрупи ром}анськ{их м}ов: цен-

тральну, західну та східну.

ЦЕНТРАЛЬНА ПІДГРУПА. ДО неї належать французьк{а, італій-

ськ{а, ретором}анськ{а та сардинськ{а м}ови.

ЗАХІДНА ПІДГРУПА. ДО неї належать іспанськ{а, португаль-

ськ{а, к{аталонськ{а та провансальськ{а м}ови.

СХІДНА (БАЛКАНО-РОМАНСЬКА) ПІДГРУПА. ДО неї належать рум}ун-

ськ{а та м}олдавськ{а м}ови.

КЕЛЬТСЬКА ГРУПА

Нині загальна к{ільк{ість м}овців становить 9 м}лн. 505 тис. осіб.

У к{ельтськ{ій групі м}ов виділяють три підгрупи: гой-

дельськ{у, бриттськ{у і галльськ{у.

ГОЙДЕЛЬСЬКА ПІДГРУПА. До неї належать ірландськ{а, шот-

ландськ{а і м}ертва м}енськ{а м}ови.

ГАЛЛЬСЬКА ПІДГРУПА. ДО неї належить м}ертва галльськ{а

м}ова.

ГРЕЦЬКА ГРУПА

До грецьк{ої групи відносять новогрецьк{у і м}ертву дав-

ньогрецьк{у м}ови.

АЛБАНСЬКА ГРУПА

До албанськ{ої групи належить лише одна албанськ{а м}о-

ва.

ВІРМЕНСЬКА ГРУПА

Вірм}енськ{у групу представляє єдина вірм}енськ{а м}о-

ва

АНАТОЛІЙСЬКА (ХЕТТО-ЛУВІЙСЬКА) ГРУПА

До анатолійськ{ої групи індоєвропейськ{ої сім}'ї належать

м}ертві хеттськ{а, лувійськ{а, палайськ{а, к{арійськ{а, лідій-

ськ{а і лік{ійськ{а м}ови.

СЕМІТО-ХАМІТСЬКІ МОВИ

Спілк{уються ним}и

м}айже 262 м}лн. осіб.

Сем}іто-хам}ітськ{і м}ови поділяють на дві групи: сем}іт-

ськ{у і хам}ітськ{у.

СЕМІТСЬКА ГРУПА

До неї належать арабськ{а, давньоєврейськ{а (іврит), ара-

м}ейськ{а, фінік{ійськ{а, тигринья, тигре, ам}харськ{а, хара-

рі, м}ехрі, джіббалі та м}альтійськ{а. Мовам}и цієї групи к{о-

ристуються 193 м}лн. м}овців.

ХАМІТСЬКА ГРУПА

Вона об'єднує чотири підгрупи: єгипетськ{у, берберсь-

к{у, к{ушитськ{у і чадськ{у.

ЄГИПЕТСЬКА ПІДГРУПА. ДО неї належать давньоєгипетськ{а

й к{оптськ{а м}ови.

БЕРБЕРСЬКА ПІДГРУПА: туарезьк{а, к{абільськ{а, зенага, та-

шельхіт та інші м}ови.

КУШИТСЬКА ПІДГРУПА: м}ови сом}алі, сідам}о, афар, аром}о, бе-

джа та ін.

ЧАДСЬКА ПІДГРУПА: м}ови хауса, гвандара, болёва, к{арек{йре,

сура, тёра, м}йргі, м}андара, к{оток{о, м}убі, сок{бро та ін.

КАВКАЗЬКІ МОВИ

Кавк{азьк{а сім}'я налічує м}айже 40 м}ов, як{им}и розм}ов-

ляють 7 м}лн. 455 тис. осіб.Поділяється на три групи:

к{артвельськ{у, абхазьк{о-адигейськ{у і нахськ{о-дагестанськ{у.

КАРТВЕЛЬСЬКА (ПІВДЕННОКАВКАЗЬКА, ІБЕРІЙСЬКА) ГРУПА

До неї належать грузинськ{а, м}егрельськ{а, чанськ{а і

сванськ{а м}ови.

АБХАЗЬКО-АДИГЕЙСЬКА (ЗАХІДНОКАВКАЗЬКА) ГРУПА

До неї належать абхазьк{а, абазинськ{а, адигейськ{а, к{а-

бардинськ{а та убихськ{а м}ови.

НАХСЬКО-ДАГЕСТАНСЬКА (СХІДНОКАВКАЗЬКА) ГРУПА

До неї належать чеченськ{а, інгуськ{а, аварськ{а, лезгин-

ськ{а, табасаранськ{а, даргинськ{а, лак{ськ{а та багато безпи-

сем}них, здебільшого одноаульних, м}ов: андійськ{а, к{ара-

тинськ{а, тиндинськ{а, чам}алинськ{а, багвалинськ{а, гунзиб-

ськ{а, гінухськ{а, цахурськ{а, агульськ{а, хіналузьк{а та інші.

ФІННО-УГОРСЬКІ МОВИ

Фінно-угорськ{им}и м}овам}и розм}овляють 24 м}лн. 35 тис.

осіб. Ці м}ови поділяють на дві групи: угорськ{у та фінськ{у.

УГОРСЬКА ГРУПА

До цієї групи належать угорськ{а, м}ансійськ{а і хантий-

ськ{а м}ови.

ФІНСЬКА ГРУПА

Мови цієї групи поділяють на три підгрупи: прибал-

тійськ{у, перм}ськ{у і волзьк{у.

ПРИБАЛТІЙСЬКА ПІДГРУПА. ДО неї належать фінськ{а, естон-

ськ{а, к{арельськ{а, лівськ{а, іжорськ{а, вепськ{а і водськ{а

м}ови.

ВОЛЗЬКА ПІДГРУПА. ДО неї належать м}арійськ{а та м}ордов-

ськ{а м}ови.

САМОДІЙСЬКІ МОВИ

До живих сам}одійськ{их (сам}оїдськ{их) м}ов належать

ненецьк{а, нганасанськ{а, енецьк{а і сельк{упськ{а. Користу-

ються ним}и 35 тис. осіб.

ТЮРКСЬКІ МОВИ

Серед тюрк{ськ{их м}ов виділяють п'ять груп: булгарсь-

к{у, к{ипчацьк{у, огузьк{у, к{арлук{ськ{у й уйгурськ{у (східну).

БУЛГАРСЬКА ГРУПА

До неї належать татарськ{а, башк{ирськ{а, чуваськ{а й

м}ертві булгарськ{а, хазарськ{а та печенізьк{а м}ови.

КИПЧАЦЬКА ГРУПА

До неї належать к{рим}ськ{о-татарськ{а, к{арачаєво-

балк{арськ{а, к{араїм}ськ{а, к{азахськ{а, ногайськ{а, к{арак{алпа-

цьк{а, к{иргизьк{а, к{ум}ицьк{а, алтайськ{а та половецьк{а м}ови.

ОГУЗЬКА ГРУПА

До неї належать турецьк{а, турк{м}енськ{а, азербайджан-

ськ{а й гагаузьк{а м}ови.

УЙГУРСЬКА (СХІДНА) ГРУПА

До неї належать як{утськ{а, тувинськ{а, тофаларськ{а, ха-

к{аськ{а, шорськ{а, чулим}ськ{а і м}ертва староуйгурськ{а м}ови.

СИБІРСЬКА ГРУПА

До цієї групи належать евенк{ійськ{а та евенк{ськ{а м}ови.

АМУРСЬКА ГРУПА

До цієї групи належать удегейськ{а, нанайськ{а, ульч-

ськ{а, орочськ{а та орок{ськ{а м}ови.

КИТАЙСЬКО-ТИБЕТСЬКІ МОВИ

Китайськ{о-тибетськ{і м}ови поділяють на дві групи: тан>

к{итайськ{у і тибето-бірм}анськ{у.

ТАН-КИТАЙСЬКА ГРУПА

До цієї групи належать к{итайськ{а і дунганськ{а м}ови.

ТИБЕТО-БІРМАНСЬКА ГРУПА

До цієї групи належать тибетськ{а та бірм}анськ{а м}ови.

ТАЙСЬКІМОВИ

. Деякі вчені відносять цім}ови до к{итайськ{о-тибетськ{оїсім}ї Однак{ останнім}часом} знайдено чим}ало аргум}ентівна к{ористь того,

щоб розглядати цім}ови як{ ок{рем}у сім}ю.

Тайськ{а(сіам}ськ{а м}ова

Лаоськ{а(лаотянськ{а) м}ова

АУСТРОНЕЗІЙСЬКІ МОВИ

Аустронезійськ{і(м}алайськ{о-полінезійськ{і м}ови —од-

на з найбільшихсім}ейм}ов (розм}овляють ним}и 237 м}лн.

105 тис. осіб, До них нале-

жать індонезійськ{а яванськ{а, м}алайзійськ{а сунданськ{а,

м}адурськ{а, гавайськ{а та ін

АУСТРОАЗІАТСЬКі МОВИ

Найпоширенішим}исеред м}ов цієї

сім}їєв'єтнам}ськ{а к{хм}ерськ{а, нік{обарськ{а нагалі к{ха-

сі санталі палаунг, сем}анг.

АВСТРАЛІЙСЬКІ МОВИ

До сім}'ї австралійськ{их м}ов належать м}ови к{орінного

населення Австралії.

ПАЛЕОАЗІАТСЬКІ МОВИ

До палеоазіатськ{их м}ов входять чук{отськ{о-к{ам}чатськ{і,

еск{ім}оськ{о-алеутськ{і, єнісейськ{і та юк{агіро-чуванськ{і м}о-

ви.

ЧУКОТСЬКО-КАМЧАТСЬКА ГРУПА

До цієї групи належать чук{отськ{а, к{оряцьк{а, алюторсь-

к{а, к{ерецьк{а та ітельм}енськ{а.

Еск{ім}оськ{о-АЛЕУТСЬКА ГРУПА

До неї належать еск{ім}оськ{а й алеутськ{а м}ови,

ЄНІСЕЙСЬКА ГРУПА

До неї належать к{етськ{а і сим}ськ{а м}ови.

ЮКАГІРО-ЧУВАНСЬКА ГРУПА

неї належать зник{лі м}ови, як{им}и розм}овляли плем}е-

на, що займ}али територію Північно-Східної Азії і в XVIII ст.

були асим}ільовані росіянам}и та чук{чам}и. Єдиною живою

м}овою цієї гілк{и є юк{агірськ{а,

ПАПУАСЬКІ МОВИ

АФРИКАНСЬКІ МОВИ

Серед них виділяють к{онго-к{ордофанськ{і,

ніло-сахарськ{і та к{ойсанськ{і.

Найбільшим} об'єднанням} африк{анськ{их м}ов є нігеро-

к{онголезьк{і м}ови, як{і ск{ладають 6 сам}остійних груп: за-

хідноатлантичну, м}анде, гур, к{ва, адам}ауа, бенуек{онголе-

ськ{у. Досить добре вивчені м}ови банту — підгрупа бенуе-

к{онголеськ{их м}ов, як{им}и розм}овляють 160 м}лн. осіб

(1987 р.) у центральних і південних частинах Африк{и.

ДРАВІДСЬКІ МОВИ

Дравідськ{і м}ови — сім}'я м}ов, що поширена на терито-

рії Південноазіатськ{ого (Індійськ{ого) субк{онтиненту (пів-

денні штати Індії, Пак{истан, Південний Афганістан, Схід-

ний Іран, частк{ово Шрі-Ланк{а, к{раїни Південно-Східної

Азії, острови Індійськ{ого та Тихого ок{еанів).

Найпоширенішим}и дравідськ{им}и м}овам}и є тёлугу, та-

м}ільськ{а, к{аннада і м}алаялам}.

Мови ДАЛЕКОГО СХОДУ

До м}ов Далек{ого Сходу звичайно відносять японськ{у і

к{орейськ{у. Це м}ови, як{і не входять у жодну сім}'ю (в інших

регіонах до м}ов, що знаходяться поза м}овним}и сім}'ям}и, на-

лежать баск{ськ{а, папуа й айнськ{а).

ІНДІАНСЬКІ (АМЕРИНДСЬКІ) МОВИ

Мови ам}ерик{анськ{их індіанців утворюють дек{ільк{а сі-

м}ей: 1) атапаск{ськ{у (180 тис. носіїв), до як{ої входять м}ови

навахо, тлінп'т, хайда, к{вак{іютль, нутк{а, чинук{ та ін.;

2) алгонк{інськ{у (90 тис), к{уди входять оджибва (чіппева),

м}ік{м}ак{, пенабск{от, сік{сік{а, арапахі, беотук{; 3)ірок{езьк{у (100

тис), До як{ої входять м}ови черок{і, сенек{а, онеїда, онондага,

к{аюга, туск{арора, м}огавк{, гурон; 4) сіу (70 тис), к{уди вхо-

дять к{роу, хідатса, м}андан, віннебаго, чивере, дак{ота та ін.;

5) юто-ацтецьк{у (1,5 м}лн.), до як{ої належать м}оно, баннок{,

павіотсо, шошонськ{а, юте, хопі, тюбатюлабаль

(в 1977 р. було 10 м}овців), к{упа, лусеньйо, серрано, ацте-

цьк{а, папаго, тарахум}ара, к{аїта, як{і, м}айо, к{ора та ін.;

6) м}айя-к{іче (3 м}лн.), як{а вк{лючає м}ови м}айя, чаньябаль,

хуастецьк{у, м}ам}, агуатецьк{у, к{іче, к{ек{чё та ін.; 7) отом}анг

(1,1 м}лн.), к{уди входять м}іштек{, отом}і, сапотек{ та ін.

Найпоширенішим}и індіанськ{им}и м}овам}и є к{ечуа (9 м}лн.;

займ}ає територію від Ек{вадору до Аргентини), айм}ара

(2 м}лн. в Болівії), гуарані (3 м}лн. у центральній частині

Андськ{ого нагір'я — Болівія, Перу).

Флективні мови

Флективні мови — мови, в яких у вираженні граматичних значень провідну роль відіграє флексія (закінчення).

До флективних мов належать індоєвропейські та семіто-хамітські. На відміну від аглюнативних мов, де афікси (приклейки) є однозначними, стандартними і механічно приєднуються до повних слів, у флективних мовах закінчення є багатозначним (у слові стол-a закінчення -а має три значення: чоловічий рід, однина, родовий відмінок), не стандартним (значення родового відмінка можуть виражатися й іншими закінченнями: eod-u, земл-і, стол-ie, сім-ей), приєднується до основи, яка зазвичай без флексії не вживається (земл-я, чорний, зв-емо), і органічно зливається з основою, утворюючи єдиний сплав, внаслідок чого на стику морфем можуть відбуватися різні зміни (рук-а, руц-і; роб-ити — робл-ю; киянин — киян-и). Формальне взаємопроникнення контактуючих морфем, яке призводить до стирання меж між ними, називають фузією (від лат. fusio "сплавлення"). Звідси друга назва флективних мов — фузійні. Флективні (фузійні) мови поділяють на синтетичні та аналітичні.

Аналітизм — це відсутність у повнозначних словах показників зв'язку між ними, а синтетизм — наявність таких формальних показників. Вираження гра- матичних значень у синтетичних мовах при узгодженні повторюються в різних членах речення.

У мовах синтетичної будови вилучене з речення слово зберігає всю граматичну характеристику (біжать — третя особа, множина, теперішній час), тоді як в аналітичних мовах граматично охарактеризувати слово можна лише в складі речення (run — визначити особу, число і час неможливо).

Значення письма в історії суспільства. Передумови виникнення письма

Письмо — штучно створена система фіксації мовлення, яка дає змогу за допомогою графічних елементів передавати мовленнєву інформацію на відстані й закріплювати її в часі.

Звукова мова, яка є одним із найгеніальніших винаходів людства, обмежена в просторі й часі. За допомогою звукової мови неможливо передати інформацію на великі відстані, як і неможливо передати її безпосередньо майбутнім поколінням. Винайдення письма без перебільшення можна вважати за важливістю другим після мови винаходом людства. Поява письма знаменувала інтелектуальну революцію. Люди отримали можливість передавати свій досвід прийдешнім поколінням, а нащадки отримали можливість чути "голос минувшини". Це вплинуло на прискорення розвитку науки, техніки, культури та й загалом усієї цивілізації. Досвід поколінь став загальносвітовим набутком, наукові ідеї та відкриття стали загальнодоступними, зникла необхідність відкривати уже відкрите. Зросла й об'єднувальна роль мови, оскільки письмо сприяло оптимальній організації суспільного життя, виробництва, торгівлі. Адміністративні документи, суспільно-політична й художня література згуртовували й етнос, який користувався однією мовою, і цивілізовані народи всього світу. Навіть у наш час, коли винайдені засоби зберігання й передачі на відстань звукового мовлення (технічні засоби мовлення, радіо), роль письма в житті суспільства нітрохи не зменшилася. Письмо виникло приблизно шість тисяч років тому. Правда, перші примітивні спроби графічної передачі інформації, віднайдені в печерах на півночі Іспанії, належать до значно ранішого періоду — 20 тис. років до н.е., однак достатніх підстав назвати це письмом немає.

Виникненню письма передував тривалий підготовчий період. Спершу були спроби передачі на відстань інформації способами, які мало нагадували графічне письмо. Йдеться про так зване «предметне письмо», або протописьмо, — оптичні мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мовлення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка приймає повідомлення. Такі засоби інформації практикували різні племена вже в епоху неоліту (VIII—III тисячоліття до н.е.). Мнемонічним і символічним знаком міг бути предмет чи декілька предметів і ритуальні дії з ними. Такі способи спілкування збереглися й до наших днів. Так, зокрема, в північноамериканських індіанців передача томагавка означала оголошення війни, а спільне викурювання люльки — укладення миру. В Україні символічні знаки використовували в обряді сватання. Якщо дівчина погоджувалася вийти заміж за хлопця, що сватався, то пов'язувала сватів рушниками, а руку нареченого хусткою, коли ж ні, то вручала хлопцеві гарбуз, звідки й пішли вислови гарбуза дістати, гарбуза з'їсти, які означають "відмову тієї, до кого сватаєшся; зазнати невдачі". Наведені факти — приклади мнемонічного і символічного "письма". Однак існувала, а подекуди й досі існує умовна сигналізація, коли самі речі нічого не виражають, а використовуються як умовні знаки. Наприклад, перуанське вузликове письмо кіпу й ірокезьке черепашкове письмо вампум. Письмо кіпу — паличка з різнокольоровими шнурками з вузликами. Зміст передають кольорами шнурків і кількістю та формою зав'язаних на них вузликів. Письмо вампум — це пояс або жезл із прикріпленими до нього різними за кольором і розміром черепашками. Інформацію передають порядком розташування, способом поєднання і кольором черепашок. Зрозуміло, що стороння людина не прочитає такого послання, бо про значення такого письма необхідно попередньо домовитися. "Предметним письмом" можна передати лише дуже прості, елементарні повідомлення (вказівки, сигнали лих — землетрус, наступ ворогів тощо). Пошуки форм і способів передачі складніших повідомлень зумовили появу графічного письма.

Власне письмо — графічне. Воно пов'язане з використанням графічних знаків — малюнків, значків, букв, цифр. Графічне письмо пройшло декілька етапів у своєму розвитку. Першим етапом була піктографія.

Піктографія (від лат. pictus "розмальований" і гр. grapho "пишу") — відображення змісту повідомлення у вигляді малюнка або послідов- ності малюнків (малюнкове письмо).

У піктографії мистецтво і письмо нероздільні, хоча для функції письма художній рівень малюнків несуттєвий. Найдавніші зразки піктографії належать до епохи палеоліту. Правда, провести чітке розмежування між живописом палеоліту і власне піктографією важко. Давні піктографії до цього часу зберег- лися на стінах печер, на скелях, камінні, рогах та кістках тварин. В індіанців Америки, аборигенів Африки, Австралії та Сибіру піктографія була поширена аж до XX ст.

Піктографічне повідомлення може складатися з одного складного знака-повідомлення, в якому "прочитуються" його складові елементи, і послідовності простих знаків-піктограм, розгорнутих у просторі у вигляді окремих "кадрів". За піктограмою не закріплена конкретна одиниця мови. Вона може бути "прочитана" як слово, синонім цього слова, словосполучення, речення, декілька речень. Піктографія не пов'язана з алфавітом, тому для її розуміння не потрібно вміти читати й писати. Непов'язаність піктографії з мовними формами — зручний засіб спілкування різних племен. Недолік піктографії полягає в тому, що абстрактне в ній розшифрувати дуже важко.

У сучасних культурах піктографію використовують як допоміжний засіб спілкування в дорожній сигналізації (діти, бензоколонка, виделка і ложка як вказівка на місцезнаходження їдальні тощо), а також як покажчики чого-небудь, розраховані на іноземців (зображення прибиральниці та офіціантки в готелях, піктографічні знаки міжнародного телефонного зв'язку тощо). Особливо вагомою є роль піктографії в умовах багатомовності й безграмотності. Ще в XVI ст. були спроби створити на основі піктографії універсальний засіб спілкування — пазиграфію (від гр. pas "кожний, усякий"), яка могла б ліквідувати бар'єри природних мов. Однак вони не мали успіху ("неогліфи" А. Баті, "пікто" X. Єнсена).

Другим етапом у розвитку графічного письма була ідеографія.

Ідеографія (від гр. idea "поняття" іgrapho "пишу") - письмо гра- фічними знаками, що позначають поняття.

Основною одиницею ідеографії є ідеограма, або логограма, — писемний знак, який, на відміну від букв, позначає не звук чи склад якоїсь мови, а ціле слово або корінь слова. Ці знаки — своєрідні схематичні малюнки, якими можна передавати поняття конкретних істот і предметів, дієслівні поняття, а також абстрактні, які так чи інакше асоціюються із зображеннями.

Перехід від піктографії до ідеографії пов'язаний із потребою графічно передати те, що не має наочності й не піддається малюнковому зображенню. Позначувачами на перших етапах ідеографічного письма залишалися ті самі малюнки, але позначуване змінюється. Якщо в піктографії зображення ока позначало око, то в ідеографії воно крім ока позначало й зіркість. В ідеографії малюнок виступає і в прямому, і в переносному значеннях. В ідеографічній системі кожен знак може позначати будь-яке слово в будь-якій граматичній формі у межах поняттєвих асоціацій, викликаних зображенням. Коло можливих значень знака обмежене сусіднім колом значень. Так, скажімо, знак, який зображує ноги, може означати "ходити", "стояти", "приносити" тощо, але не може означати "ступня", "підошва", бо для цього існують інші знаки.

На відміну від піктографії, в ідеографії можна говорити про систему письма. Система письма характеризується постійним складом знаків. Потреба прискорити розвиток письма і можливість передавати складніші за змістом і довші за розміром тексти зумовили схематизацію малюнків, перетворення їх на умовні знаки — ієрогліфи (від гр. hieroglyphoi "священні письмена") — ідеографічні знаки, в зображенні яких зберігається деяка символічна подібність із зображуваним предметом. З утвердженням ієрогліфічного письма виникла проблема алфавіту і навчання письму та читанню. Щоб

прочитати ієрогліфічне письмо, необхідно знати значення знаків, що оформились у середовищі, яке виробило їх і певний час користувалося ними. Хоч ідеографія має багато спільного з піктографією, однак вона різко відрізняється від піктографії. Ідеографічне письмо, по-перше, досить повно передає зміст словесного повідомлення незалежно від його конкретності/ абстрактності; по-друге, передає елементи структури висловлювання — словесний склад, словопорядок; по-третє, користується строго фіксованими і стійкими за зображенням знаками.

До ідеографічного письма належить шумерське, еламське, єгипетське, хетське, китайське, майя, ацтецьке. Зокрема, в китайській писемності 60 тис. ієрогліфів (у широкому вжитку — 5 тис). Омоніми передаються різними ієрогліфами, хоч морфологічний склад і звучання в них однакове. Недоліком ідеографічного письма, в тому числі китайського, є те, що дуже багато знаків у системі, їх важко вивчити і зобразити (написати).

На сучасному етапі ідеографія використовується в системі дорожніх знаків.

Фонографія — різновид письма, в якому графічні знаки позначають звуки.

Фонографічне письмо передає мову не тільки в її граматичній будові, а й у фонетичному звучанні. Цей тип письма є найпродуктивніший. Він виник на основі ідеографічного. У давньоєгипетській мові, де переважали складні слова, головним було створення знаків-ребусів. Суть цього методу полягає в тому, що письмові знаки для коротких слів можна було використати для позначення частин довгих слів. Поступова спеціалізація знаків для передачі певних звуко- сполучень зрештою привела до утворення не стандартизованого алфавіту, що складався з 24 знаків для окремих приголосних і 21 знака для сполучень приголосних.

У розвитку фонографії розрізняють три етапи:

1. Складове або силабічне письмо — це система графічних знаків, які

передають звучання складів, тобто кожен склад позначається окремим знаком. Найдавнішим складовим письмом було шумерське пізнішого періоду, близьким до нього — ассиро-вавилонське. На основі цієї писемності виробилося декілька форм фінікійського письма. Суто складовим є давньоіндійське письмо деванагарі, яке існує з VII ст. Застосовувалося в санскриті, нині ним пишуть ті, хто користується мовами гінді, маратхі, непалі, мунда, гонді та ін. Силабічний алфавіт повинен відповідати кількості складів із кожним голосним, що, як правило, становить від декількох десятків до 300 одиниць. Як бачимо, це значно простіший від ідеографічного алфавіт. У японському силабічному письмі, наприклад, всього 48 грамем. До речі, в українському алфавіті також є деякі елементи силабічного письма. Це букви я,ї, ю, є, які позначають склади [ja], [ji], [Jy],De]. Подальший крок у розвитку фонографії зробили фінікійці. Вони буквами позначали приголосні, які виражали лексичне значення коренів, а голосні, які чергуються в корені між приголосними для вираження граматичних значень, позначали діакритичними знаками.