
- •Дошкільна освіта в сучасних зарубіжних концепціях
- •1.Особливості організації навчання і виховання дітей дошкільного віку у вольдорфському дитячому садку.
- •2.Концептуальні засади технологій раннього навчання м.Зайцева.
- •3.Теоретичні основи технологій раннього інтенсивного навчання Глена Домана.
- •4.Концептуальні положення педагогічної системи м.Монтессорі.
- •5.Структура, зміст та головна мета програми «Крок за кроком» (Проект «Дошкільний вік»).
- •6.Погляди м Монтессорі на роль педагога у становленні особистості дитини.
- •7.Концептуальні засади педагогічної технології «Школа для життя, через життя» о.Деклорі.
- •8.Сутність експериментальної педагогіки (а.Біне, е.Мейман, е.Торндайк)
- •9.Концептуальні засади та особливості змісту технології розвитку творчої особистості г.Альтшуллера.
- •Особливості змісту технології г. Альтшуллера.
- •10.Педагогічна концепція с.Френе.
Особливості змісту технології г. Альтшуллера.
Систему ТРВЗ було адаптовано для роботи з дітьми у школі й дитячому садку. Праці Г. Альтшуллера «Алгоритм винаходу», «Творчість як точна наука» стали основою так званої творчої педагогіки. Згодом у спеціальних дослідженнях (В. Бухвалов, Б. Злотін, Г. Іванов, С Ладошкіна, А. Нестеренко, Т. Сидорчук, Л. Шрагіна, М. Шустерман) було розроблено методи і прийоми навчання школярів на базі ТРВЗ, а також адаптовано основні принципи ТРВЗ для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку (А. Страунінг, О. Нікашин). Суть цієї технології полягає у формуванні системного, діалектичного мислення, розвитку творчої уяви, винахідницької кмітливості. Використання її має не просто розвинути фантазію дітей, а навчити їх мислити системно, творчо, розуміти єдність і протиріччя навколишнього світу, бачити і вирішувати проблеми. На це може бути здатною тільки творча особистість
10.Педагогічна концепція с.Френе.
Великою популярністю в країнах Західної Європи користується педагогічна концепція французького педагога Селестена Френе (1896—1966). Він народився в селянській родині на півдні Франції. Його педагогічна діяльність розпочалася в (1920 р. в маленькій сільській школі. Незадоволений консервативною системою навчання, відривом школи від життя, молодий учитель починає пошук шляхів її оновлення. У 1927 р. С. Френе створив об'єднання вчителів початкових класів Франції, очолив його і до кінця життя керував ним, а на базі. . своєї початкової школи проводив тривалі експерименти. Його школа була однокомплектною, один учитель там вів заняття одночасно з дітьми від 6 до 14 років.
Педагогічна система С.Френе — глибоко гуманна, у ній органічно поєднуються психологія, дидактика і методика початкового навчання. її головні ознаки: обов'язкове врахування особливостей вікової психології та різноманітності здібностей і нахилів дітей, цілеспрямоване стимулювання їхньої інтелектуальної та емоційної активності, суспільно корисна праця на всіх етапах навчання, створення ефективної системи шкільного самоврядування, виховання в дусі високих моральних і громадянських ідеалів.
Особливу увагу Френе приділяв розвивальному та виховному середовищу, яке створював разом із дітьми. Саме в такий спосіб, уважав він, дитина природно розвиває свої здібності, зв'язує свої знання із життям.
Вихованці як активні, діяльні особистості мають набувати і збагачувати свої знання і досвід у вільній діяльності. У цьому процесі Френе виділяє три фази:
1) фаза спроб і помилок, або діяльність навпомацки, коли дитина повторює дії, які приносять успіх, і уникає тих, що закінчуються розчаруванням;
2) фаза упорядкування, коли дитина, спираючись на набутий досвід, починає вводити певний порядок у свої дії;
3) фаза гри-роботи, яка переходить у роботу-гру, коли через гру як типовий вид своєї діяльності дитина готується до роботи і до реалізації "серйозних" життєвих завдань. Отже, Френе вважав, що розумно організована вільна
Діяльність — найкращий спосіб навчання, тому слід поступово, але неухильно розширювати й створювати розвивальне довкілля.
Френе реалізував свої задуми не через окремі методи, а через численні "виховні" та "нові матеріальні засоби навчання і виховання". Тому не клас був основним приміщенням — тут учні лише одержували інформацію, проводилися збори учнів і вчителів. Провідна роль належала восьми лабораторіям і майстерням, де діти займалися різними видами діяльності:
- лабораторії з робочими картами, словниками, довідниками та іншими інформаційними матеріалами;
- лабораторії з конструкторськими та вимірювальними інструментами і приладами;
- лабораторії для експериментальних занять з біології, хімії, фізики;
- майстерні для друкарських і поліграфічних робіт;
- майстерні для занять художньою творчістю (малюванням, ліпленням, художнім ремеслом, музикою, фотографією, кіносправою, звукозаписом);
- майстерні для роботи з деревом і металом;
- майстерні для ткання, прядіння, швейної і кулінарної справ;
- лабораторії, де вирощували тварин і рослини.
Френе принципово заперечував систематичне використання шкільних підручників у початковій школі, вважаючи, що вони гальмують розвиток активності й самостійності дітей. Як замінник підручника в його школі використовувалися спеціальні картки, що містили частинами той чи інший навчальний матеріал. Картки мали нумерацію та певну систему за предметами і видами завдань з комплексних тем. Порядок їх опрацювання визначався індивідуальними можливостями кожного конкретного учня. Для кожного учня вчитель готував певний набір карток до занять. Зміст їх час від часу переглядався. Учні старших класів могли вносити зміни в картки, раніше складені за їх участю для молодших класів..
Замість оцінок у школі Френе діяла система "класифікації успіхів" учнів, за якою діти діставали порядковий номер відповідно до успіхів з конкретного предмета.
Школа Френе працювала на засадах самоврядування