42. Методики діагностики особливостей характеру дорослої людини та підлітків.

Характер людини формується досить рано в онтогенезі і протягом решти його життя проявляє себе як більш-менш стійкий. Кожній людині, крім динамічного боку дій, що виявляється в темпераменті, властиві істотні особливості, які позначаються на її діяльності та поведінці. Про одних говорять, що вони працьовиті, дисципліновані, скромні, чесні, сміливі, ко­лективісти, а про інших - лінькуваті, хвалькуваті, неорганізовані, честолюбні, самовпевнені, нечесні, егоїсти, боягузи.

Ці й подібні до них риси виявляються настільки виразно й по­стійно, що становлять собою типовий вид особистості, індивідуаль­ний стиль її соціальної поведінки. Такі психологічні особливості осо­бистості називаються рисами характеру. Ці риси характеризують і цілі, до яких прагне людина, і способи досягнення цілей. Знати це важливо, оскільки особистість характеризується не тільки тим, що вона робить, а й тим, як вона це робить. Сукупність таких стійких рис становить характер особистості.

Отже, характер - це сукупність стійких індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, у ставленні до колективу, до інших людей, праці, навколишньої дійсності та самої себе. Для діагностики акцентуйованості використовується наступна діагностична модель:

1. Діагностика можливої наявності акцентуйованості, визначення її типу та можливої моделі поведінки (методика Лєонгарда, МПДО, тест Шмішека)

2. Діагностика нервово-емоційного напруження для з’ясування можливості реалізації визначеної моделі акцентуйованості в поведінці.

Чим більший ступінь нервово-емоційного напруження, тим більша вірогідність того, що досліджуваний буде поводити себе відповідно визначеного типу акцентуйованості. Для визначення нервово-емоційного напруження найчастіше використовують модифікований тест Люшера.

3. Виявлення сфер життєдіяльності досліджуваного, в яких реалізація поведінки за типом акцентуйованості є найбільш вірогідною. Найчастіше використовується методика «Настановче поле» Подмазіна.

Модифікований опитувальник для ідентифікації типів акцентуацій характеру у підлітків (МПДО)

Метод патохарактерологического дослідження підлітків, названий Патохарактерологічним Діагностичним Опитувальником (ПДО), призначений для визначення у віці 14-18 років типів акцентуації характеру й типів психопатій, а також сполучених з ними деяких особистісних особливостей.

МПДО є модифікацією тесту Лічко. Опитувальник Лічко шкільними психологами використається дуже рідко, в основному - через складність і необхідність великої кількості часу (від 1 до 1,5 години на одну людину). Крім того ПДО досить важко застосовувати в груповому варіанті.

Шкільному психологові потрібний більше портативний тест, легко застосовуваний у груповій діагностиці. Із цією метою й була зроблена спроба модифікації ПДО.

По-перше, у текст опитувальника включені тільки діагностичні питання, що дозволило різко зменшити його обсяг (з 351 до 143 питань), і, зберігши розповсюджену в середовищі шкільних психологів типологію акцентуацій, розроблену А.Е.Лічко, зробити процедуру використання опитувальника близької до таких зручних методик, як опитувальник Леонгарда, Лихтена-Шмишека й ін.

По-друге, діагностично значимими вважаються тільки відповіді "Так", що дозволяє провести обстеження в один прийом (а не у два, як у ПДО, де після вибору "Так" випробуваний повинен, вибравши нетипові для нього твердження, позначити їхнім індексом "Ні").

По-третє, важливою перевагою МПДО є те, що значна частка обробки результатів тесту проводиться самими випробуваними: Підрахунок балів на бланку відповідей виділення шкал з найбільшою сумою балів. Процедура обстеження спрощена настільки, що учні 9 - 11 класів, опираючись на керівництво до тесту, можуть здійснити самотестування в ході індивідуальної консультації в кабінеті психолога. Зрозуміло, що на обов'язку психолога залишиться роз'яснення отриманих результатів, бесіда по цих результатах, тобто властиво психологічне консультування. У середньому час обстеження однієї людини становить 30 - 35 хвилин. Тест зручний й у груповому варіанті.

По-четверте, модифікація торкнулася й змісту опитувальника. Так, деякі питання отримані шляхом аналізу великої кількості проекцій акцентуированных підлітків за допомогою методики незакінчених пропозицій. Наприклад, дуже поширена серед інтровертованих підлітків проекція: "Я часто боюся, що в майбутньому залишуся самотнім". Цей і цілий ряд інших тверджень не входять у названі вище опитувальники.

Опитувальник включає 143 твердження, які складають 10 діагностичних й одну контрольну шкалу (шкалу неправди). У кожній шкалі по 13 тверджень. Твердження в тексті опитувальника пред'являються у випадковому порядку. Діагностуються гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астено-невротический, сенситивний, тривожно-педантичний, інтровертований, збудливий, демонстративний і нестійкий типи.

Порядок заповнення опитувальника й підрахунку балів викладений в інструкції для обстежуваних.

На підставі зібраного матеріалу, окремо по кожному типу акцентуацій, визначене мінімальне діагностичне число (МДЧ),

Методики діагностики особливостей характеру:

1. Проективні методики

1. Психогеометричний тест. ( Досліджуваному пропонується 5 фігур: квадрат, трикутник, прямокутник, коло, зигзаг, серед яких потрібно обрати фігуру, що найбільш схожа на нього та написати її під №1. Серед тих фігур, що залишилися необхідно знову обрати найбільш близьку досліджуваному та написати її під №2. Так само нумерують інші фігури. Досліджуваному приписують характеристики, що належать фігурам №1 і 2, що стосується характеристик останньої за вибором фігури, то це риси, що відкидаються досліджуваним)

2. Тест ТіГр

3. Рисунковий тест «Дім, в якому я живу»

4. Методика «Твій колір та твій характер»

5. «Намалюй свій характер». Досліджуваному пропонують 12 квадратів з невизначеними зображеннями, які він повинен домалювати.

2. Опитувальники

1. Тест «Екстраверт ти чи інтроверт»

2. Методика експрес-діагностики характерологічних особливостей особистості (на основі опитувальника Айзенка)