25.Специфіка психокорекційної роботи з дітьми дошкільного віку.

25. Специфіка психодіагностичної роботи з дітьми дошкільного віку.

Правила тестування дітей дошкільного віку:

- утримання однієї просторової просторової позиції психолог-дитина (очі в очі);

- свобода вибору перших дій;

- чергування сфер діяльності у використанні тестів;

- часова регламентація (30 хв. – 1 год.);

- регламент інтелектуального навантаження (вербальні і невербальні засоби, їх чергування).

Методичні прийоми для проведення діагностичного дослідження:

- використання коротких експрес-методик, зручних для швидкого вивчення дитини (зручних за часом і обробкою);

- доцільність проведення короткого діагностичного інтерв’ю перед початком 7дослідження:

1. Зацікавлення дитини до співпраці.

2. Заохочення дитини до вільних некерованих висловлювань.

3. Використання питань типу «Розкажи щось про себе?».

4. Вираження вдячності.

- використання наочності та інших засобів (іграшки, папір, олівці);

- надання переваги проективним методикам;

- вироблення зручної системи записів під час дослідження.

26.Загальні вимоги до складання когнітивних корекційно-розвивальних програм для дітей різних вікових груп.

26. Вимоги до програм визначаються основними принципами психолого-педагогічної корекції: єдність корекції та розвитку, єдність вікового та індивідуального розвитку, єдність діагностики і корекції розвитку, діяльнісний принцип здійснення корекції, підхід до кожної дитини як до обдарованій. Єдність корекції та розвитку визначила назву програм як корекційно-розвиваючих.

Корекційно-розвиваюча програма розробляється і здійснюється у спільній діяльності дитячого (шкільного) психолога і педагога (вихователя, вчителя). Психолог на основі психологічного обстеження дітей (психодіагностики) або психологічного аналізу будь-якоїпедагогічної ситуації формулює рекомендації. Ці рекомендації реалізуються в роботі з дітьми педагогами та батьками при взаємодії зпсихологом та за активної ролі самої дитини.

Рекомендації щодо корекції психічного розвитку дитини ефективні лише тоді, коли вони даються в контексті розуміння цілісної особистості, в сукупності всіх її якостей і властивостей. С.Л. Рубінштейн у цілісну структуру особистості включав:

• спрямованість (потреби, мотиви, цілі, інтереси, ідеали, переконання, світогляд, установки);

• здібності (загальні, спеціальні, обдарованість, талант);

• характер (відношення до себе, до людей, до світу, вольові якості).

При цьому необхідно мати на увазі, що стрижнем особистості є її мотиваційна сфера. Будова і характер будь-яких психічних якостей багато в чому залежать від спрямованості особистості людини, від її зв'язку з іншими його властивостями і від функції, яку ці властивості виконують у загальній системі поведінки людини. У дитини структура особистості тільки формується, компоненти, її складові, розвиваються нерівномірно, корекційні програми і покликані створювати умови для збалансованого розвитку окремих структурних компонентів особистості як цілісності.

При цьому може йти робота як з самою дитиною по корекції його окремих психологічних утворень, так і з умовами життя, виховання і навчання, в яких знаходиться дитина.

Корекційна робота повинна будуватися не як проста тренування умінь і навичок, не як окремі вправи з удосконалення психологічної діяльності, а як цілісна осмислена діяльність дитини, органічно вписується в систему його повсякденних життєвих відносин. У дошкільному віці універсальною формою корекції є гра. Ігрова діяльність може бути з успіхом використана як для корекції особистості дитини, так і для розвитку його пізнавальних процесів, мовлення, спілкування, поведінки. У шкільному віці такою формою корекції є особливим чином організована навчальна діяльність, наприклад за допомогою методу поетапного формування розумових дій. І в дошкільному, і в молодшому шкільному віці ефективні такі корекційно-розвиваючі програми, які включають дітей у різноманітну творчу діяльність - образотворчу, ігрову, літературну, трудову та ін

Дуже важливо, щоб корекція розвитку носила випереджаюче, передбачати характер. Вона повинна прагнути не до вправи і вдосконалення того, що вже є, що вже досягнуто дитиною, а до активного формування того, що повинно бути досягнуто дитиною в найближчій перспективі відповідно до законів і вимог вікового розвитку та становлення особистісної індивідуальності. Іншими словами, при розробці стратегії корекційної роботи не можна обмежитися швидкоплинними потребами у розвитку, а необхідно враховувати і орієнтуватися на перспективу розвитку. Цінність корекційної програми розвитку в тому, що вона дає можливість дитині відчути себе перспективним у тій діяльності, яка є для нього особистісно значимою.

При розробці корекційно-розвиваючих програм слід розуміти, що кожен дитячий сад, школа, інтернат, дитячий будинок, будь-навчально-виховний дитячий заклад має свої особливості, які, так чи інакше, впливають на розвиток дитини. Тому специфіка конкретних завдань і форми проведення корекційної роботи залежать від типу дитячого закладу.

При розробці програм психолого-педагогічної корекції важливо відрізняти труднощі, що виникають у зв'язку з різного роду порушеннями і відхиленнями у розвитку дитини і тому підлягають корекції, від проблем, пов'язаних зі «сверхтребованиями», які пред'являють батьки і нерідко педагоги до дітей без урахування психологічних особливостей віку і можливих індивідуальних варіантів проживання цього віку тим чи іншим дитиною.

Прикладами сверхтребовательності до дітей дошкільного віку можуть служити скарги батьків на неорганізованість, впертість, неслухняність, неуважність дитини. Але діти в цьому віці ще не мають досить розвинутий умінням довільно і цілеспрямовано будувати свою діяльність і тому порушують жорсткі вимоги режиму життя та діяльності. Невиправдані вимоги пред'являються і молодшим школярам.Орієнтація батьків на сверхдостижений дитини пояснюється нерозумінням ними вікових та індивідуальних особливостей сина або дочки, психолого-педагогічної безграмотністю, низьким рівнем батьківської компетентності та ін У всіх цих і подібних випадках основним завданням корекції стає просвітництво батьків в області закономірностей психічного розвитку дитини, з тим щоб підвищити ступінь розуміння і прийняття дитини і поліпшити дитячо-батьківські відносини.