
- •Оглавление
- •Актуальні проблеми олімпійського спорту.
- •Визначити і обґрунтувати основні поняття: олімпійський спорт, професійний спорт, спорт вищих досягнень, резервний спорт, дитячо-юнацький спорт, спорт інвалідів.
- •Спорт і Олімпійські ігри Стародавньої Греції.
- •Відродження Олімпійських ігор сучасності. П’єр де Кубертен та його роль у відродженні Олімпійських ігор.
- •Місце і роль спортсмена в олімпійському спорті.
- •Сучасний олімпізм та його основні принципи.
- •Роль і діяльність національних олімпійських комітетів (нок) у загальній міжнародній олімпійській системі, їх характеристика, стосунки з Міжнародним олімпійським комітетом (мок).
- •Основні напрямки діяльності Міжнародного олімпійського комітету. Історія створення, структура, функції.
- •Діяльність міжнародних спортивних федерацій (мсф). Їх характеристика, стосунки з мок.
- •Організація, проведення і програма Олімпійських ігор. Обрання міста-організатора Олімпійських ігор.
- •Олімпійська освіта як напрям діяльності олімпійського руху.
- •Система олімпійської освіти.
- •Комерціалізація олімпійського спорту, її ознаки, сильні та слабкі сторони.
- •Олімпійський спорт і політика. Використання спорту та Олімпійських ігор в ідеологічних і політичних цілях.
- •Проблема любительства і професіоналізації в олімпійському спорті. Міжнародний олімпійський рух та професіональний спорт.
- •“Спорт для всіх” та олімпійський спорт. Рух “Спорт для всіх” і ставлення до нього з боку мок.
- •Спорт інвалідів та олімпійський рух. Паралімпійські, Дефлімпійські ігри, Спеціальні олімпіади.
- •Роль засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення) у розвитку олімпійського руху та у висвітленні Олімпійських ігор.
- •Структура та зміст сучасного олімпійського руху в Україні.
- •Спорт як соціальний інститут, його функції у суспільстві.
- •Гуманістична природа спорту, її збереження та поглиблення.
- •Нормативно-правова база розвитку олімпійського та професійного спорту.
- •Сучасний розвиток галузі “Фізична культура і спорт”. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту.
- •Олімпійський спорт та охорона навколишнього середовища.
- •Правові аспекти та основи трудових взаємовідносин у професійному спорті.
- •Тенденції розвитку на сучасному етапі і перспективи становлення професійного спорту в світі та в Україні.
- •Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2007-2011 роки.
- •Напрямки розвитку дитячого та юнацького спорту в Україні.
- •Професійна діяльність та підготовленість тренера в юнацькому спорті.
- •Позазмагальні і позатренувальні фактори підготовки спортсменів в олімпійському спорті
- •Науково-методичне забезпечення підготовки спортсменів в олімпійському спорті.
- •Проблема допінгу в олімпійському спорті.
- •Засоби відновлення і стимулювання працездатності спортсменів і основні напрями їх використання у системі підготовки спортсменів.
- •Загальні положення моделювання в спорті. Види моделей та їх використання у системі управління процесом підготовки спортсменів.
- •Методи і види прогнозування у системі підготовки і змагальної діяльності спортсменів.
- •Контроль, його види і місце у системі підготовки спортсменів.
- •Теорія управління у фізичному вихованні і спорті. Умови управління у фізичному вихованні і спорті.
- •Психологічна підготовленість спортсменів та основи її вдосконалення.
- •Координаційні можливості. Фактори, що обумовлюють розвиток координаційних можливостей. Методика розвитку.
- •Гнучкість, її види. Фактори, що її обумовлюють. Методика розвитку.
- •Витривалість, її види, фактори, що обумовлюють її розвиток. Методика розвитку.
- •Швидкісні здібності спортсменів. Форми проявлення бистроти. Фактори, що її лімітують. Основи методики розвитку.
- •Силові якості спортсменів, види та фактори, що обумовлюють розвиток сили. Основні методики розвитку.
- •Тактична підготовленість та основи її вдосконалення.
- •Технічна підготовленість спортсменів і основи її вдосконалення.
- •Структура тренувальних занять та її фізіологічне обґрунтування. Побудова програм занять.
- •Циклічність тренувального процесу. Загальні основи побудови процесу підготовки: макроцикли, мезоцикли, мікроцикли.
- •Відбір та орієнтація спортсменів на різних етапах багаторічної підготовки.
- •Теорія адаптації як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Теорія стомлення та відновлення як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Структура та особливості змагальної діяльності спортсменів в олімпійському спорті.
- •Основи побудови підготовки спортсменів на різних етапах багаторічного вдосконалення.
- •Загальна структура багаторічної підготовки і фактори, що її визначають.
- •Система спортивних змагань. Змагання у системі підготовки спортсменів.
- •Основні засоби і методи спортивної підготовки, їх характеристика.
- •Основні принципи спортивної підготовки, їх характеристика.
- •Загальна характеристика сучасної системи підготовки спортсменів в олімпійському спорті.
- •Сучасні наукові методи досліджень у галузі «Фізична культура і спорт».
- •Психологія особистості і характеристика структури особистості спортсмена.
- •Психологічні особливості спілкування у спорті вищих досягнень.
- •Психологічна характеристика взаємин у системах “тренер - спортсмен”, “тренер - команда”, “спортсмен - спортсмен”.
- •Психодіагностика у спорті вищих досягнень.
- •Психологічне забезпечення професійної спортивної діяльності.
- •Психологічний захист особистості спортсмена.
- •Теорія мотивації діяльності як наукова засада фізичного виховання.
- •Підготовка жінок у різних видах спорту з урахуванням особливостей жіночого організму.
- •Фізіологічні механізми адаптації організму спортсмена до напруженої м’язової діяльності.
- •Фізіологічні механізми розвитку і вдосконалення рухових якостей.
- •Морфофункціональна і метаболічна характеристика м’язової сили, витривалості.
- •Морфофункціональна і метаболічна характеристика швидкості, гнучкості, спритності.
- •Фізіологічні закономірності відновлення функцій після фізичних навантажень.
- •Механізми розширення функціональних резервів організму спортсмена у зв’язку з проблемою відновлення.
- •Теорія функціональних резервів як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Фізіологічний моніторинг у спорті.
- •Діяльність соматичної та вегетативних систем у спокої та при фізичних навантаженнях у тренованого та нетренованого спортсменів.
- •Особливості харчування спортсменів у різних видах спорту.
- •Ергогені засоби та їх застосування у спорті вищих досягнень.
- •Теорія і методика фізичного виховання як базова дисципліна фізкультурної освіти.
- •Характеристика системи фізичного виховання, її мета, завдання та принципи.
- •Теорія вікового розвитку як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Физическое развитие характеризуется изменениями трех групп показателей.
- •Теоретичні основи навчання фізичним вправам.
- •Поняття техніки фізичних вправ та критерії її ефективності. Структура фізичних вправ.
- •1. Теорія тренувальних навантажень: класифікація навантажень, зовнішня та внутрішня сторона навантажень. Особливості впливу навантажень на організм спортсменів різної кваліфікації та підготовленості.
- •Біомеханічні ергогені засоби у спорті.
- •Відеокомп’ютерний контроль у спортивному тренуванні.
- •Основи застосування технічних засобів у тренуванні.
- •Інформаційне забезпечення галузі та безпосередньо процесу підготовки спортсменів.
- •Сучасні програмні засоби і системи для вирішення прикладних завдань спортивного тренування.
- •Використання новітніх технологій у сфері фізичної культури і спорту.
Основні напрямки діяльності Міжнародного олімпійського комітету. Історія створення, структура, функції.
МЕЖДУНАРОДНЫЙ ОЛИМПИЙСКИЙ КОМИТЕТ (МОК), высший, постоянно действующий орган современного олимпийского движения. Неправительственная, некоммерческая организация. Штаб-квартира – в Лозанне (Швейцария). Уставной документ МОК – Хартия Олимпийских игр (нынешняя ее редакция действует с 14 июля 2001), официальные языки – французский и английский.
Создан 23 июня 1894 в Париже на международном учредительном конгрессе сторонников олимпизма – по инициативе известного французского общественного деятеля и педагога, основоположника современного олимпийского движения Пьера де Кубертена (1863–1937). Тогда же было принято решение о возрождении Олимпийских игр, задача по организации которых возложена на МОК.
Олимпийские игры (зимние и летние) проводятся раз в 4 года, решение о месте и сроках проведения очередных Игр, а также их программе принимает Комитет. МОК принадлежит исключительное право на Олимпийские игры, а также на олимпийский символ, флаг, девиз и гимн. Непосредственно на время Игр МОК передает право технического контроля за проведением соревнований в том или ином виде программы соответствующим международным спортивным федерациям (МСФ).
В момент создания МОК в 1894 в его состав вошли представители 12 государств (включая Россию: генерал А.Д.Бутовский), которые начали работу по организации Национальных олимпийских комитетов (НОК) в своих странах. Согласно ныне действующему регламенту, член МОК избирается на 8 лет, после чего он может вновь переизбираться на восьмилетний срок. Член МОК не может быть старше 70 лет (если он был (пере)избран до открытия 110-й сессии МОК 11 декабря 1999, то не старше 80). По регламенту, члены МОК являются его представителями в своих странах, а не наоборот.
На начало 2005 в Комитете состояли 120 человек, в том числе россияне Виталий Смирнов (в МОК – с 1971), Шамиль Тарпищев (с 1994) и Александр Попов (с 1999). В состав МОК входят также 25 почетных (из числа лиц, являвшихся ранее членами МОК) и заслуженных («лиц за пределами МОК», которые оказали ему «исключительные услуги») членов, а также имеющий статус почетного пожизненного президента МОК Х.А.Самаранч.
Члены Комитета избирают тайным голосованием президента МОК – сроком на 8 лет. Полномочия президента могут затем продлеваться каждые 4 года. Избранный на этот пост 16 июля 2001 Жак Рогге стал восьмым по счету президентом МОК. В разные годы Комитет возглавляли:
1. Деметриус Викелас (Греция, 1894–1896)
2. Пьер де Кубертен (Франция, 1896–1925)
3. Анри де Боле-Латур (Бельгия, 1925–1942)
4. Зигфрид Эдстрем (Швеция, 1946–1952)
5. Эвери Брендэйдж (США, 1952–1972)
6. Майкл Моррис Килланин (Ирландия, 1972–1980)
7. Хуан Антонио Самаранч (Испания, 1980–2001)
8. Жак Рогге (Бельгия, 2001– наст. вр.)
В состав исполкома МОК (действует с 1921), помимо президента, входят 4 вице-президента и 10 «рядовых» членов, избираемых тайным голосованием на четырехлетний срок. Раз в год проходит сессия МОК. При Комитете действуют также 22 различных комиссии: финансовая, медицинская, атлетическая, прессы, международных связей и пр. Комиссии изучают конкретные вопросы и готовят соответствующие рекомендации для исполкома МОК.
К олимпийскому движению, помимо МОК и его комиссий, относят Оргкомитеты Олимпийских игр, НОК, Международные спортивные федерации, а также партнеров движения. В настоящее время в мире действуют 202 НОК, в том числе НОК России (президент – Леонид Тягачев), созданный в 1989 и официально признанный МОК в 1993. К числу партнеров олимпийского движения относятся различные организации, получившие официальное признание МОК: Арбитражный спортивный суд, Международный комитет справедливой игры, Всемирная ассоциация олимпийцев, представляющая около 100 000 атлетов, в разные годы участвовавших в Олимпийских играх, Международный Паралимпийский комитет (см. ПАРАЛИМПИЙСКИЕ ИГРЫ), образовательные структуры соответствующего профиля, крупные информационные агентства, многопрофильные объединения (например, ФИСУ – Международная федерация студенческого спорта) и пр. Особое место среди них занимает Всемирное антидопинговое агентство, сформированное в 1999 и занимающееся одной из самых серьезных проблем современного спорта.
В последнее время МОК упрекают в том, что его деятельность способствует чрезмерной коммерциализации Олимпийских играх – и «спорта высших достижений» в целом. Началось это в ту пору, когда МОК возглавлял Х.А.Самаранч. Ежегодный оборот денежных средств Комитета уже превысил 1 млрд. долл. Огромные доходы приносит ему реализация билетов на Олимпийские игры и продажа прав на ТВ-трансляцию, – а также лицензий на издательскую деятельность, тематических кинофильмов и видеопрограмм, сувенирной и прочей продукции с олимпийской символикой. Не секрет также, что в своих решениях по различным техническим и организационным вопросам МОК не всегда свободен от политической и иной конъюнктуры, а некоторые члены Комитета при голосовании о месте проведения очередных Олимпийских игр действуют отнюдь небескорыстно.