
- •Оглавление
- •Актуальні проблеми олімпійського спорту.
- •Визначити і обґрунтувати основні поняття: олімпійський спорт, професійний спорт, спорт вищих досягнень, резервний спорт, дитячо-юнацький спорт, спорт інвалідів.
- •Спорт і Олімпійські ігри Стародавньої Греції.
- •Відродження Олімпійських ігор сучасності. П’єр де Кубертен та його роль у відродженні Олімпійських ігор.
- •Місце і роль спортсмена в олімпійському спорті.
- •Сучасний олімпізм та його основні принципи.
- •Роль і діяльність національних олімпійських комітетів (нок) у загальній міжнародній олімпійській системі, їх характеристика, стосунки з Міжнародним олімпійським комітетом (мок).
- •Основні напрямки діяльності Міжнародного олімпійського комітету. Історія створення, структура, функції.
- •Діяльність міжнародних спортивних федерацій (мсф). Їх характеристика, стосунки з мок.
- •Організація, проведення і програма Олімпійських ігор. Обрання міста-організатора Олімпійських ігор.
- •Олімпійська освіта як напрям діяльності олімпійського руху.
- •Система олімпійської освіти.
- •Комерціалізація олімпійського спорту, її ознаки, сильні та слабкі сторони.
- •Олімпійський спорт і політика. Використання спорту та Олімпійських ігор в ідеологічних і політичних цілях.
- •Проблема любительства і професіоналізації в олімпійському спорті. Міжнародний олімпійський рух та професіональний спорт.
- •“Спорт для всіх” та олімпійський спорт. Рух “Спорт для всіх” і ставлення до нього з боку мок.
- •Спорт інвалідів та олімпійський рух. Паралімпійські, Дефлімпійські ігри, Спеціальні олімпіади.
- •Роль засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення) у розвитку олімпійського руху та у висвітленні Олімпійських ігор.
- •Структура та зміст сучасного олімпійського руху в Україні.
- •Спорт як соціальний інститут, його функції у суспільстві.
- •Гуманістична природа спорту, її збереження та поглиблення.
- •Нормативно-правова база розвитку олімпійського та професійного спорту.
- •Сучасний розвиток галузі “Фізична культура і спорт”. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту.
- •Олімпійський спорт та охорона навколишнього середовища.
- •Правові аспекти та основи трудових взаємовідносин у професійному спорті.
- •Тенденції розвитку на сучасному етапі і перспективи становлення професійного спорту в світі та в Україні.
- •Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2007-2011 роки.
- •Напрямки розвитку дитячого та юнацького спорту в Україні.
- •Професійна діяльність та підготовленість тренера в юнацькому спорті.
- •Позазмагальні і позатренувальні фактори підготовки спортсменів в олімпійському спорті
- •Науково-методичне забезпечення підготовки спортсменів в олімпійському спорті.
- •Проблема допінгу в олімпійському спорті.
- •Засоби відновлення і стимулювання працездатності спортсменів і основні напрями їх використання у системі підготовки спортсменів.
- •Загальні положення моделювання в спорті. Види моделей та їх використання у системі управління процесом підготовки спортсменів.
- •Методи і види прогнозування у системі підготовки і змагальної діяльності спортсменів.
- •Контроль, його види і місце у системі підготовки спортсменів.
- •Теорія управління у фізичному вихованні і спорті. Умови управління у фізичному вихованні і спорті.
- •Психологічна підготовленість спортсменів та основи її вдосконалення.
- •Координаційні можливості. Фактори, що обумовлюють розвиток координаційних можливостей. Методика розвитку.
- •Гнучкість, її види. Фактори, що її обумовлюють. Методика розвитку.
- •Витривалість, її види, фактори, що обумовлюють її розвиток. Методика розвитку.
- •Швидкісні здібності спортсменів. Форми проявлення бистроти. Фактори, що її лімітують. Основи методики розвитку.
- •Силові якості спортсменів, види та фактори, що обумовлюють розвиток сили. Основні методики розвитку.
- •Тактична підготовленість та основи її вдосконалення.
- •Технічна підготовленість спортсменів і основи її вдосконалення.
- •Структура тренувальних занять та її фізіологічне обґрунтування. Побудова програм занять.
- •Циклічність тренувального процесу. Загальні основи побудови процесу підготовки: макроцикли, мезоцикли, мікроцикли.
- •Відбір та орієнтація спортсменів на різних етапах багаторічної підготовки.
- •Теорія адаптації як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Теорія стомлення та відновлення як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Структура та особливості змагальної діяльності спортсменів в олімпійському спорті.
- •Основи побудови підготовки спортсменів на різних етапах багаторічного вдосконалення.
- •Загальна структура багаторічної підготовки і фактори, що її визначають.
- •Система спортивних змагань. Змагання у системі підготовки спортсменів.
- •Основні засоби і методи спортивної підготовки, їх характеристика.
- •Основні принципи спортивної підготовки, їх характеристика.
- •Загальна характеристика сучасної системи підготовки спортсменів в олімпійському спорті.
- •Сучасні наукові методи досліджень у галузі «Фізична культура і спорт».
- •Психологія особистості і характеристика структури особистості спортсмена.
- •Психологічні особливості спілкування у спорті вищих досягнень.
- •Психологічна характеристика взаємин у системах “тренер - спортсмен”, “тренер - команда”, “спортсмен - спортсмен”.
- •Психодіагностика у спорті вищих досягнень.
- •Психологічне забезпечення професійної спортивної діяльності.
- •Психологічний захист особистості спортсмена.
- •Теорія мотивації діяльності як наукова засада фізичного виховання.
- •Підготовка жінок у різних видах спорту з урахуванням особливостей жіночого організму.
- •Фізіологічні механізми адаптації організму спортсмена до напруженої м’язової діяльності.
- •Фізіологічні механізми розвитку і вдосконалення рухових якостей.
- •Морфофункціональна і метаболічна характеристика м’язової сили, витривалості.
- •Морфофункціональна і метаболічна характеристика швидкості, гнучкості, спритності.
- •Фізіологічні закономірності відновлення функцій після фізичних навантажень.
- •Механізми розширення функціональних резервів організму спортсмена у зв’язку з проблемою відновлення.
- •Теорія функціональних резервів як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Фізіологічний моніторинг у спорті.
- •Діяльність соматичної та вегетативних систем у спокої та при фізичних навантаженнях у тренованого та нетренованого спортсменів.
- •Особливості харчування спортсменів у різних видах спорту.
- •Ергогені засоби та їх застосування у спорті вищих досягнень.
- •Теорія і методика фізичного виховання як базова дисципліна фізкультурної освіти.
- •Характеристика системи фізичного виховання, її мета, завдання та принципи.
- •Теорія вікового розвитку як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Физическое развитие характеризуется изменениями трех групп показателей.
- •Теоретичні основи навчання фізичним вправам.
- •Поняття техніки фізичних вправ та критерії її ефективності. Структура фізичних вправ.
- •1. Теорія тренувальних навантажень: класифікація навантажень, зовнішня та внутрішня сторона навантажень. Особливості впливу навантажень на організм спортсменів різної кваліфікації та підготовленості.
- •Біомеханічні ергогені засоби у спорті.
- •Відеокомп’ютерний контроль у спортивному тренуванні.
- •Основи застосування технічних засобів у тренуванні.
- •Інформаційне забезпечення галузі та безпосередньо процесу підготовки спортсменів.
- •Сучасні програмні засоби і системи для вирішення прикладних завдань спортивного тренування.
- •Використання новітніх технологій у сфері фізичної культури і спорту.
Місце і роль спортсмена в олімпійському спорті.
Сучасний олімпізм та його основні принципи.
ОСНОВОПОЛАГАЮЩИЕ ПРИНЦИПЫ
1. Концепция современного олимпизма принадлежит Пьеру де Кубертену, по чьей инициативе в июне 1894 г. в Париже состоялся Международный атлетический конгресс. 23 июня 1894 г. самоучредился Международный олимпийский комитет (МОК). В августе 1994 г. в Париже состоялся XII Олимпийский конгресс столетия, который получил название "Конгресс единства".
2. Олимпизм представляет собой философию жизни, возвышающую и объединяющую в сбалансированное целое достоинство тела, воли и разума. Олимпизм, соединяющий спорт с культурой и образованием, стремится к созданию образа жизни, основывающегося на радости от усилия, на воспитательной ценности хорошего примера и на уважении к всеобщим основным этическим принципам.
3. Целью олимпизма является повсеместное становление спорта на службу гармоничного развития человека с тем, чтобы способствовать созданию мирного общества, заботящегося о сохранении человеческого достоинства. Для этого олимпийское движение, в одиночку или в сотрудничестве с другими организациями, осуществляет деятельность, направленную на укрепление мира.
4. Олимпийское движение, руководимое МОК, берет начало в современном олимпизме.
5. Под верховной властью МОК олимпийское движение объединяет организации, спортсменов и других лиц, которые согласны руководствоваться Олимпийской хартией. Критерием принадлежности к олимпийскому движению является признание Международным олимпийским комитетом. Организацию и управление в спорте должны осуществлять независимые спортивные организации, признанные таковыми.
6. Цель олимпийского движения - способствовать построению лучшего мира и воспитывать молодежь средствами спорта без какой-либо дискриминации и в духе соблюдения принципов олимпизма, что включает в себя взаимопонимание, дружбу, атмосферу солидарности и честной игры.
7. Деятельность олимпийского движения носит постоянный и универсальный характер. Она охватывает пять континентов. Вершиной его является объединение спортсменов мира на великом спортивном празднике - Олимпийских играх.
8. Занятие спортом - одно из прав человека. Каждый должен иметь возможность заниматься спортом в соответствии с его или ее потребностями.
9. Олимпийская хартия сводит в единый кодекс основополагающие принципы, правила и официальные разъяснения, принятые МОК. Она управляет организацией и функционированием олимпийского движения и устанавливает условия проведения Олимпийских игр
Роль і діяльність національних олімпійських комітетів (нок) у загальній міжнародній олімпійській системі, їх характеристика, стосунки з Міжнародним олімпійським комітетом (мок).
Национальный олимпийский комитет (НОК) — представительная организация страны-участника международного олимпийского движения. Руководящий орган олимпийского движения в стране. Страна допускается к участию в Олимпийских играх только в том случае, если НОК этой страны официально признан Международным олимпийским комитетом (МОК). НОК может быть официально признан, если в него входят 5 национальных федераций олимпийских видов спорта, являющихся членами международных спортивных федераций. Каждый Национальный олимпийский комитет представлен в соответствующей ему континентальной Ассоциации национальных олимпийских комитетов (АНОК).
Миссия и роль НОК
1 Миссией НОК является развитие, поддержка и защита Олимпийского движения в своих странах в соответствии с Олимпийской Хартией.
2 НОК:
2.1. Должны пропагандировать основополагающие принципы Олимпизма в своих странах, в частности, в рамках спортивной деятельности и образовании, содействуя развитию олимпийских учебных программ в школах на всех уровнях, училищах и вузах физического воспитания, а также способствуют созданию организаций, деятельность которых посвящена олимпийскому образованию, таких как Национальных олимпийских академий, олимпийских музеев и других программ, включая культурные, связанных с Олимпийским движением;
2.2 Должны обеспечивать соблюдение Олимпийской Хартии в своей стране;
2.3 Должны поощрять развитие спорта высших достижений, а также массового спорта;
2.4 Должны оказывать помощь в подготовке спортивных кадров, в частности, организуя курсы, и удостоверяться, что эти курсы содействуют пропаганде основополагающих принципов Олимпизма;
2.5 Должны бороться против любых форм дискриминации и насилия в спорте;
2.6 Должны принять и выполнять Всемирный Антидопинговый кодекс.
3 НОК имеют исключительные права по представлению своих стран на Олимпийских играх, а также на региональных, континентальных или всемирных комплексных спортивных соревнованиях, находящихся под патронажем МОК. Кроме того, НОК должен принимать участие в Играх Олимпиады, отправляя на них своих спортсменов.
4 НОК имеют исключительные полномочия по назначению города, который может подать заявку на организацию Олимпийских игр в своих странах.
5 В выполнении своей миссии НОК могут сотрудничать с правительственными органами, строя с ними гармоничные отношения. Однако они не должны быть причастными к деятельности, противоречащей Олимпийской Хартии. НОК могут также сотрудничать с неправительственными организациями.
6 НОК должны сохранять свою автономию и противостоять давлению любого вида, включая политическое, юридическое, религиозное или экономическое, которое могло бы препятствовать выполнению с их стороны требований Олимпийской Хартии.
7 НОК имеют право:
7.1 именоваться и представлять себя "Национальным олимпийским комитетом" (термин, который они должны включить или дать на него ссылку в своем наименовании);
7.2 направлять участников, официальных лиц команд и другой персонал команд на Олимпийские игры в соответствии с Олимпийской Хартией;
7.3 пользоваться выгодами, получаемыми от деятельности Олимпийской солидарности;
7.4 использовать Олимпийскую собственность на основе полученных от МОК полномочий и согласно Правилам 7-14 и официальным разъяснениям к ним (7-14);
7.5 принимать участие в деятельности, руководимой или находящейся под патронажем МОК, включая региональные игры;
7.6 входить в состав ассоциаций НОК, получивших признание МОК;
7.7 формулировать предложения, адресуемые в МОК, в отношении Олимпийской Хартии и Олимпийского движения, включая организацию и проведение Олимпийских игр;
7.8 излагать свое мнение относительно кандидатур на проведение Олимпийских игр;
7.9 участвовать по просьбе МОК в деятельности комиссий МОК;
7.10 сотрудничать в подготовке олимпийских конгрессов;
7.11 пользоваться другими правами, предоставляемыми им Олимпийской Хартией и МОК.
8 МОК оказывает НОК помощь в выполнении их миссии через свои департаменты и Олимпийскую солидарность.
9 Кроме мер и санкций, предусмотренных в случае нарушения Олимпийской Хартии, Исполком МОК может принять соответствующие решения по защите Олимпийского движения в стране какого-либо НОК, включая временное исключение такого НОК или лишение его своего признания, если конституция, правовые положения или порядки, действующие в данной стране, или акции со стороны правительственных или иных учреждений препятствуют деятельности НОК или выражению его воли. Перед принятием любого такого решения Исполком МОК предоставит соответствующему НОК возможность выступить в свою защиту.