83. Теоретичні основи навчання фізичним вправам.

Змагальні вправи — комплекси рухових дій, що регламентуються правилами змагань з виду спорту.

Спеціально-підготовчі вправи — засоби, що містять окремі частини, періоди, фази та елементи змагальної діяльності, а також дії, що наближені до неї за формою, структурою та характером роботи м'язів. За допомогою цих вправ розв'язують завдання спеціальної фізичної підготовленості та вдосконалюють техніку змагальних вправ. Залежно від свого призначення вони поділяються на підвідні (допомагають опановувати форми рухів) та розвиваючі (розвивають основні фізичні якості, обумовлені специфікою виду спорту).

До загально-підготовчих вправ відносять такі, що сприяють всебічному розвитку організму спортсменів. Їх використовують для підви-щення працездатності, формування рухових умінь та навичок, виховання фізичних якостей, активного відпочинку, а також для прискорення віднов-лювальних процесів в організмі після тренувальних і змагальних наван-тажень.

Розширенню уявлень про систему фізичних вправ сприяє побудова класифікації з урахуванням активності м'язів, що залучені до роботи (Платонов, Булатова, 1995). Виділяють локальні вправи (у їх виконанні бере участь менше як 30 % м'язів), регіональні (30—50 %) і глобальні (понад 50 %).

Відповідно до режиму роботи м'язів вправи поділяються на динамічні, статичні та змішані. Залежно від прояву сили виділяють силові та швидкісно-силові вправи. Перші характеризуються максимальним напруженням м'язів і невеликою швидкістю руху (змагальні вправи у силовому триборстві), другі — відносно більшою силою і швидкістю скорочення, тобто більшою потужністю (змагальні вправи у важкій атлетиці).

Процес спортивного тренування — це не тільки засоби виховання і підвищення функціональних можливостей спортсменів, але й етапи навчання техніки та її удосконалення. Доцільно виділити три етапи (Мазниченко, 1976):

початкове вивчення вправ триває від одного до декількох занять. На цьому етапі складається загальне уявлення про рухові дії, формується ритмічна структура та усуваються грубі вади;

поглиблене вивчення вправ триває від декількох тижнів до року й більше, протягом яких удосконалюється координаційна структура

84. Поняття техніки фізичних вправ та критерії її ефективності. Структура фізичних вправ.

Техника физических упражнений: общее понятие, основа техники, главное звено, детали.

Техника физических упражнений – способ выполнения двигательного действия, с помощью которых двигательная задача решается наиболее целесообразно с относительно большей эффективностью.

В физическом упражнении выделяют три фазы:

- подготовительная (создает наиболее благоприятные условия для выполнения главной задачи действия); - основная (движения, с помощью которых решается главная задача действия); - завершающая (завершает действие).

Эффект физических упражнений зависит от биомеханических характеристик отдельных движений:

- пространственные – положение тела и его частей (и.п., оперативная поза), направление, амплитуда, траектория;

- временные – длительность движений (величина воздействия – нагрузка) и темп (количество движений в единицу времени);

- пространственно-временные – скорость и ускорение (определяют характер перемещения тела и его частей в пространстве);

- динамические – взаимодействие внутренних (силы активного сокращения - тяги мышц, сила упругого сопротивления растягиванию мышц, реактивные силы) и внешних (реакции опоры, гравитационные, трения и сопротивления внешней среды и т.д.) сил в процессе движений.

Критерии эффективности техники – признаки, на основе которых оценивается мера соответствия наблюдаемого способа двигательного действия объективно необходимому:

1) результативность физического упражнения:

- эффективность – соответствие решаемым задачам и высоким конечным результатам, уровню физической, технической, психической подготовленности;

- стабильность – помехоустойчивость, независимость от внешних и внутренних условий;

- вариативность – коррекция двигательных действий от условий соревнований;

- экономичность – рациональная затрата усилий, времени, пространства;

- минимальная тактическая информативность для соперника.

2) параметры эталонной техники (сопоставление параметров наблюдаемого действия с параметрами эталонной техники);

3) разница между реальным и возможным результатом.