
- •Оглавление
- •Актуальні проблеми олімпійського спорту.
- •Визначити і обґрунтувати основні поняття: олімпійський спорт, професійний спорт, спорт вищих досягнень, резервний спорт, дитячо-юнацький спорт, спорт інвалідів.
- •Спорт і Олімпійські ігри Стародавньої Греції.
- •Відродження Олімпійських ігор сучасності. П’єр де Кубертен та його роль у відродженні Олімпійських ігор.
- •Місце і роль спортсмена в олімпійському спорті.
- •Сучасний олімпізм та його основні принципи.
- •Роль і діяльність національних олімпійських комітетів (нок) у загальній міжнародній олімпійській системі, їх характеристика, стосунки з Міжнародним олімпійським комітетом (мок).
- •Основні напрямки діяльності Міжнародного олімпійського комітету. Історія створення, структура, функції.
- •Діяльність міжнародних спортивних федерацій (мсф). Їх характеристика, стосунки з мок.
- •Організація, проведення і програма Олімпійських ігор. Обрання міста-організатора Олімпійських ігор.
- •Олімпійська освіта як напрям діяльності олімпійського руху.
- •Система олімпійської освіти.
- •Комерціалізація олімпійського спорту, її ознаки, сильні та слабкі сторони.
- •Олімпійський спорт і політика. Використання спорту та Олімпійських ігор в ідеологічних і політичних цілях.
- •Проблема любительства і професіоналізації в олімпійському спорті. Міжнародний олімпійський рух та професіональний спорт.
- •“Спорт для всіх” та олімпійський спорт. Рух “Спорт для всіх” і ставлення до нього з боку мок.
- •Спорт інвалідів та олімпійський рух. Паралімпійські, Дефлімпійські ігри, Спеціальні олімпіади.
- •Роль засобів масової інформації (преси, радіо, телебачення) у розвитку олімпійського руху та у висвітленні Олімпійських ігор.
- •Структура та зміст сучасного олімпійського руху в Україні.
- •Спорт як соціальний інститут, його функції у суспільстві.
- •Гуманістична природа спорту, її збереження та поглиблення.
- •Нормативно-правова база розвитку олімпійського та професійного спорту.
- •Сучасний розвиток галузі “Фізична культура і спорт”. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту.
- •Олімпійський спорт та охорона навколишнього середовища.
- •Правові аспекти та основи трудових взаємовідносин у професійному спорті.
- •Тенденції розвитку на сучасному етапі і перспективи становлення професійного спорту в світі та в Україні.
- •Державна програма розвитку фізичної культури і спорту в Україні на 2007-2011 роки.
- •Напрямки розвитку дитячого та юнацького спорту в Україні.
- •Професійна діяльність та підготовленість тренера в юнацькому спорті.
- •Позазмагальні і позатренувальні фактори підготовки спортсменів в олімпійському спорті
- •Науково-методичне забезпечення підготовки спортсменів в олімпійському спорті.
- •Проблема допінгу в олімпійському спорті.
- •Засоби відновлення і стимулювання працездатності спортсменів і основні напрями їх використання у системі підготовки спортсменів.
- •Загальні положення моделювання в спорті. Види моделей та їх використання у системі управління процесом підготовки спортсменів.
- •Методи і види прогнозування у системі підготовки і змагальної діяльності спортсменів.
- •Контроль, його види і місце у системі підготовки спортсменів.
- •Теорія управління у фізичному вихованні і спорті. Умови управління у фізичному вихованні і спорті.
- •Психологічна підготовленість спортсменів та основи її вдосконалення.
- •Координаційні можливості. Фактори, що обумовлюють розвиток координаційних можливостей. Методика розвитку.
- •Гнучкість, її види. Фактори, що її обумовлюють. Методика розвитку.
- •Витривалість, її види, фактори, що обумовлюють її розвиток. Методика розвитку.
- •Швидкісні здібності спортсменів. Форми проявлення бистроти. Фактори, що її лімітують. Основи методики розвитку.
- •Силові якості спортсменів, види та фактори, що обумовлюють розвиток сили. Основні методики розвитку.
- •Тактична підготовленість та основи її вдосконалення.
- •Технічна підготовленість спортсменів і основи її вдосконалення.
- •Структура тренувальних занять та її фізіологічне обґрунтування. Побудова програм занять.
- •Циклічність тренувального процесу. Загальні основи побудови процесу підготовки: макроцикли, мезоцикли, мікроцикли.
- •Відбір та орієнтація спортсменів на різних етапах багаторічної підготовки.
- •Теорія адаптації як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Теорія стомлення та відновлення як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Структура та особливості змагальної діяльності спортсменів в олімпійському спорті.
- •Основи побудови підготовки спортсменів на різних етапах багаторічного вдосконалення.
- •Загальна структура багаторічної підготовки і фактори, що її визначають.
- •Система спортивних змагань. Змагання у системі підготовки спортсменів.
- •Основні засоби і методи спортивної підготовки, їх характеристика.
- •Основні принципи спортивної підготовки, їх характеристика.
- •Загальна характеристика сучасної системи підготовки спортсменів в олімпійському спорті.
- •Сучасні наукові методи досліджень у галузі «Фізична культура і спорт».
- •Психологія особистості і характеристика структури особистості спортсмена.
- •Психологічні особливості спілкування у спорті вищих досягнень.
- •Психологічна характеристика взаємин у системах “тренер - спортсмен”, “тренер - команда”, “спортсмен - спортсмен”.
- •Психодіагностика у спорті вищих досягнень.
- •Психологічне забезпечення професійної спортивної діяльності.
- •Психологічний захист особистості спортсмена.
- •Теорія мотивації діяльності як наукова засада фізичного виховання.
- •Підготовка жінок у різних видах спорту з урахуванням особливостей жіночого організму.
- •Фізіологічні механізми адаптації організму спортсмена до напруженої м’язової діяльності.
- •Фізіологічні механізми розвитку і вдосконалення рухових якостей.
- •Морфофункціональна і метаболічна характеристика м’язової сили, витривалості.
- •Морфофункціональна і метаболічна характеристика швидкості, гнучкості, спритності.
- •Фізіологічні закономірності відновлення функцій після фізичних навантажень.
- •Механізми розширення функціональних резервів організму спортсмена у зв’язку з проблемою відновлення.
- •Теорія функціональних резервів як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Фізіологічний моніторинг у спорті.
- •Діяльність соматичної та вегетативних систем у спокої та при фізичних навантаженнях у тренованого та нетренованого спортсменів.
- •Особливості харчування спортсменів у різних видах спорту.
- •Ергогені засоби та їх застосування у спорті вищих досягнень.
- •Теорія і методика фізичного виховання як базова дисципліна фізкультурної освіти.
- •Характеристика системи фізичного виховання, її мета, завдання та принципи.
- •Теорія вікового розвитку як наукова засада фізичного виховання і спортивного тренування.
- •Физическое развитие характеризуется изменениями трех групп показателей.
- •Теоретичні основи навчання фізичним вправам.
- •Поняття техніки фізичних вправ та критерії її ефективності. Структура фізичних вправ.
- •1. Теорія тренувальних навантажень: класифікація навантажень, зовнішня та внутрішня сторона навантажень. Особливості впливу навантажень на організм спортсменів різної кваліфікації та підготовленості.
- •Біомеханічні ергогені засоби у спорті.
- •Відеокомп’ютерний контроль у спортивному тренуванні.
- •Основи застосування технічних засобів у тренуванні.
- •Інформаційне забезпечення галузі та безпосередньо процесу підготовки спортсменів.
- •Сучасні програмні засоби і системи для вирішення прикладних завдань спортивного тренування.
- •Використання новітніх технологій у сфері фізичної культури і спорту.
Витривалість, її види, фактори, що обумовлюють її розвиток. Методика розвитку.
Методика развития выносливости при работе аэробного характера. Выносливость - способность эффективно выполнять упражнение преодолевая развивающееся утомление. Два метода развития интервальный ( при котором на протяжении большей части работы и в течении всего периода отдыха сохраняется максимальная величина систолического объема сердца) и непрерывный (1- продолжительность отдельных упражнений 1-2 мин., 2- паузы отдыха в диапазоне 45-90 с, ЧСС должна быть в пределах 170-180 уд/мин к концу работы и 120-130 к концу паузы), работа может осуществятся как в равномерном режиме, так и переменном режимах. Если ставится задача увеличение гликогенных запасов мышц, то эффективной будет работа в 30-45 мин., но если специфика вида спорта требует мобилизации гликогена печени, то продолжительность должна быть 60-120 мин.
Методика развития выносливости при работе анаэробного характера (на примере вида спорта). Для достижения высокого уровня специальной выносливости спортсмену необходимо добиться комплексного проявления отдельных свойств и способностей, ее определяющих, в условиях, характерных для конкретной деятельности. Применяются упражнения кратковременные высокоинтенсивные, вовлекающие значительную часть мышечной системы. Упражнения: специально подготовительные (стартовый разгон, финишный спурт, уход с подъема); на снарядах (работа на амортизаторе по 5-10 сек). Все данные упражнения могут выполнятся с разной интенсивностью на уровне ЧСС от 140 до 180-200. уд./мин.
Швидкісні здібності спортсменів. Форми проявлення бистроти. Фактори, що її лімітують. Основи методики розвитку.
Методика развития скоростных способностей. Скоростные способности – это комплекс функциональных свойств, обеспечивающих выполнение двигательных действий в минимальное время. Проявления латентного времени, простых и сложных двигательных реакций, скорость выполнения отдельного движения, частота движения. Упражнения выполняются с предельной и околопредельной скоростью Продолжительность упражнений непродолжительных (менее секунды) до 5-10 сек., при работе над повышением дистанционной скорости в циклических видах спорта продолжительность в отдельных упражнениях от 5 сек. до 1 мин. и более. Количество повторений колеблется от 1 до 5-6 раз в серии. После каждого повторения спортсмен должен восстановится к исходному состоянию. Продолжительность пауз отдыха между сериями зависит от характера упражнения, их продолжительности, количества повторений, интенсивности работы и колеблется в предела 2-6 до 10-15 мин и более.
Силові якості спортсменів, види та фактори, що обумовлюють розвиток сили. Основні методики розвитку.
Сила – способность человека преодолевать сопротивление или противодействовать ему за счет деятельности мышц.
Под силой человека следует понимать его способ¬ность преодолевать сопротивление или противо-действовать ему за счет деятельности мышц.
Сила может проявляться при изометрическом (статическом) режиме работы мышц, когда при напряжении они не изменяют своей длины, и при изотоническом (динамическом) режиме, когда напряжение связано с изменением длины мышц. В изотоническом режиме выделяются два вариан¬та: концентрический (преодолевающий), при кото¬ром сопротивление преодолевается за счет напря¬жения мышц при уменьшении их длины, и эксцен¬трический (уступающий), когда осуществляется противодействие сопротивлению при одновремен¬ном растяжении, увеличении длины мышц.
Выделяют такие основные виды силовых ка¬честв: максимальную силу, скоростную силу и си¬ловую выносливость.
Под максимальной силой следует понимать наивысшие возможности, которые спортсмен спо¬собен проявить при максимальном произвольном мышечном сокращении. Уровень максимальной силы проявляется в величине внешних сопротивле¬ний, которые спортсмен преодолевает или нейтра¬лизует при полной произвольной мобилизации возможностей нервно-мышечной системы. Макси¬мальную силу человека не следует отождествлять с абсолютной силой, которая отражает резервные возможности нервно-мышечной системы. Как по¬казывают исследования, эти возможности не мо¬гут полностью проявляться даже при предельной волевой стимуляции, а могут быть обнаружены лишь в условиях специальных внешних воздей-ствий (электростимуляция мышц, принудительное растягивание предельно сокращенной мускулату¬ры). Максимальная сила во многом определяет спортивный результат в таких видах спорта «ам тяжелая атлетика, легкоатлетические метамц, прыжки и спринтерский бег, различные вшами борьбы, спортивная гимнастика. Достаточно велика роль максимальной силы в спринтерском плавании, гребле, конькобежном спорте, некоторых спортивных играх.
Скоростная сила — это способность нервно-мышечной системы к мобилизации функционального потенциала для достижения высоких показателей силы в максимально короткое время, Решающее влияние скоростная сила оказывает на ре¬зультаты в спринтерском беге, спринтерском плавании (50 м), велоспорте (трек, спринт и пг 1000 м с места), конькобежном спринте (500 м), фехтовании, легкоатлетических прыжках, различных видах борьбы, боксе. Скоростную силу следует дифференцировать в зависимости от величины проявлений силы в двигательных действиях предъявляющих различные требования к скоростно-силовым возможностям спортсмена. Скоростную силу, проявляемую в условиях достаточно больших сопротивлений, принято определять как взрывную силу, а силу, проявляемую в условиях противодействия относительно небольшим и средним сопротивлениям с высокой начальной скоростью, принято считать стартовой силой. Взрывная сила может оказаться решающей при выполнении эффективного старта в спринтерском беге или плавании, бросков в борьбе и др.
Силовая выносливость — это способность длительное время поддерживать достаточно высокие силовые показатели. Уровень силовой вынос ливости проявляется в способности спортсмена преодолевать утомление, в достижении большого количества повторений движений или продолжи¬тельного приложения силы в условиях противо¬действия внешнему сопротивлению. Силовая вы¬носливость находится в числе важнейших качеств, определяющих результат во многих видах сорев¬нований циклических видов спорта. Велико значе¬ние этого качества и в гимнастике, различных ви¬дах борьбы, горнолыжном спорте.
ДВА ПУТИ РАЗВИТИЯ СИЛЫ.