1.Розкрити сутність особистісно орієнтованого навчання?

Особистісно орієнтоване навчання спрямоване на вирішення ключових проблем гуманізації загальної середньої освіти: підвищення престижу шкільної освіти; розвитку в учнів стійкого інтересу до пізнання, бажання та вміння самостійно вчитися; подолання труднощів, викликаних генетично та соціально обумовленими відмінностями в рівні розвитку дітей; формування основ базової культури особистості.

Метою особистісно орієнтованого навчання є виявлення суб'єктного досвіду кожного учня та надання психолого-педагогічної допомоги в становленні його індивідуальності, в життєвому самовизначенні, самореалізації.

Термін "суб'єктний досвід" означає досвід життєдіяльності, набутий дитиною до школи в конкретних умовах родини, навколишнього середовища, в процесі сприймання та розуміння нею світу людей і речей. Суб'єктний досвід називають особистим, індивідуальним, життєвим, стихійним тощо. У цих назвах відображені різні джерела придбання цього досвіду, різні його аспекти. Термін "суб'єктний" встановлює належність досвіду конкретній людині. Водночас він не дає оцінку його істинності, науковості, несуперечності з позицій суспільно-історичного пізнання.

Якщо традиційна освіта наближає кожного учня до параметрів особистості з попередньо заданими якостями, то особистісно орієнтоване навчання виходить з визнання унікальності суб'єктного досвіду самого учня як важливого джерела індивідуальної життєдіяльності. У навчальному процесі відбувається "зустріч" того, що вивчається, та суб'єктного досвіду, його "окультурювання", збагачення.

Головними завданнями особистісно орієнтованого навчання є:

- розкриття індивідуальних пізнавальних можливостей кожного учня;

- розвиток його індивідуальних пізнавальних здібностей;

- допомога йому в самопізнанні, самоактуалізації, самореалізації, самовизначенні;

- формування культури життєдіяльності, яка дає можливість продуктивно будувати власне життя.

2. Розкрити сутність поняття «компетентність» і «компетенція». Які ключеві компетенції формуються в школярів?

Компетентність: 1) міра відповідностей знань, умінь і досвіду осіб певного соціально-професійного статусу реальному рівню складності виконуваних ними задач і вирішуваних проблем; 2) область повноважень управляючого органу, посадовця; коло питань, по яких вони володіють правом.

Компетенція: 1) коло повноважень, прав і обов'язків конкретного державного органу; 2) коло питань, в яких даний посадовець володіє пізнаннями, досвідом.

Як бачимо, у словниках ці поняття майже не „розведені”, незрозуміло їх співвідношення.

У словнику іншомовних слів ці поняття трактуються так. Компетентність –

1) авторитетність, обізнаність;

2) володіння компетенцією.

Компетенція - 1) коло повноважень певної установи або посадової особи; 2) коло питань, в яких дана особа добре поінформована, має знання, досвід, що дає їй змогу фахово розв'язувати проблеми.

Компетенція в перекладі з латинського competentia означає коло питань, в яких людина добре поінформована, володіє пізнаннями і досвідом. Компетентна в певній області людина володіє відповідними знаннями і здібностями, що дозволяють йому обґрунтовано судити про цю область і ефективно діяти в ній.

Очевидно, що визначення поняття «компетенція», дані в цитованих словниках не цілком співпадають, а його другому значенні основний упор робиться на правовій складовій. Навіть, у словниках, співвідношення цих понять трактується по-різному:

1. вживаються у одному значенні;

2. компетентність розглядається ширше, ніж компетенція; компетенція є складовою компетентності.

Відповідно, й вчені або ототожнюють ці поняття, або підпорядковують їх: компетентність передбачає володіння певною компетенцією. Тому, існує необхідність звернутися до тлумачення „компетентності і компетенції зарубіжними і вітчизняними вченими.

Ключові компетентності учнів початкових класів

• вміння вчитися;

• загальнокультурна;

• громадянська;

• здоров’язбережувальна;

• компететності з ІКТ;

• соціальна.