105. Вікова динаміка формування властивостей особистості.

Кількісні та якісні зміни відбуваються протягом усіх етапів формування особистості. Вони пов'язані з фізіологічним розвитком, але визначаються не ним, а наслідками взаємодії з зовнішнім світом, яка регулюється нервовою системою та її психічними функціями, а в дитинстві здійснюється за допомогою дорослих у спільній діяльності з ними, регулюється словом. Це забезпечує якісні зміни як окремих психічних процесів, так і психіки в цілому.

Вплив суспільного середовища змінюється залежно від процесу дозрівання дитини, зростання її фізичних і розумових сил, становлення потреб і прагнень, здатності сприймати об'єкти та наслідувати їх, від виникнення нових видів діяльності. Життєві зв'язки дитини з навколишнім соціальним середовищем характеризуються вибірковістю, а з віком розширюються і збагачуються. Спочатку головним соціальним середовищем для дитини є сім'я, батьки, родичі, які доглядають її. Пізніше поруч з дітьми з'являються інші люди — вихователі та вчителі освітніх установ, товариші, шкільні й позашкільні групи. Дитина поринає у суспільне оточення, з яким установлюються як безпосередні, так і опосередковані контакти — через засоби масової інформації, участь у спільній діяльності тощо. Впливи соціального оточення опосередковуються також рівнем власної активності дитини у діяльності й поведінці, характером відносин з іншими людьми, рівнем культури, освіченості, індивідуальними рисами характеру тощо. Вік чітко утримує розвиток і диктує свою волю. Закономірності, що діють в цей період, жорстко лімітують можливості розвитку. Я.А. Коменський був першим, хто наполягав на строгому обліку в учбово-виховній роботі вікових особливостей дітей. Він висунув і обґрунтував принцип природо відповідності, згідно з яким навчання і виховання повинні відповідати віковим етапам розвитку. Як у природі все відбувається свого часу, так і у вихованні все повинно йти своєю чергою - своєчасно і послідовно.

Урахування вікових особливостей - один з основоположних педагогічних принципів.

Відповідно до яких, вчителі регламентують учбове навантаження, встановлюють обґрунтований об'єм для заняття різними видами діяльності, визначають найбільш сприятливий для розвитку розпорядок дня, режим праці і відпочинку.

106. Психологічний аналіз вчинків дітей.

Найважливішою умовою виховного ефекту заохочення є справедливість в оцінці вчинків дітей. Якщо дітей молодшого віку можна іноді похвалити за певні вчинки, то такі ж вчинки більш дорослих дітей не повинні однаково оцінюватися.Незаслужене заохочування виховує у дітей чванливість і самовдоволеність. При будь-якому заохоченні треба враховувати вік дітей і характер вчинків.

Ефективним засобом виховання може бути і кара, якщо покарання викликало у дитини почуття сорому, примусило замислитись над своєю поведінкою, викликало бажання виправитись.Коли покарана дитина не реагує і не виявляє будь-якого бажання усунути недоліки своєї поведінки, то це є наслідком порочного, помилкового стилю покарання.Покарання повинно допомогти дитині зрозуміти свою помилку і більше її не повторювати. Необхідною умовою правильно застосованого покарання повинна бути повна єдність між батьком і матір’ю. Якщо покарав батько, то мати не повинна милувати дитину і навпаки. Відсутність єдності в застосуванні покарання може бути однією з причин його неефективності.Не менш важливою умовою дійсності покарання є послідовність у діях батьків: покарану дитину не треба тут же голубити. Навпаки, діти повинні відчувати, що їх погані вчинки обурюють батьків.Дуже боляче сприймають діти, коли до покараної дитини батьки не розмовляють, залишають її на певний час без будь-якої уваги. Але таке покарання ефективно впливає лише тоді, коли діти звикли до постійної уваги, пестощів і турботливості батьків. Ефективним є позбавлення покараної дитини певної приємності.

Найменш ефективним є фізичне покарання. Фізичні покарання озлобляють дітей, обурюють, принижують їх гідність і виробляють вороже ставлення до батьків. Батьки, які застосовують фізичне покарання, не виховують, а лякають своїх дітей, виробляють у них неприємне почуття страху перед батьківською владою.