
- •51 Формування та розвиток особистості підлітка
- •52 Характеристика психічних новоутворень школярів підліткового віку
- •53 Криза підліткового віку поведінкові реакції важких підлітків
- •54 Девіантна і делінквентна поведінка підлітків
- •55. Особливості індивідуального підходу в роботі з важкими підлітками
- •57.Особливості навчальної діяльності старшокласника. Проблема професійного самовизначення в юнацькому віці.
- •58.Особливості спілкування в юнацькому віці
- •59.Розвиток пізнавальних психічних процесів в юнацькому віці
- •60.Розвиток самосвідомості та відкриття я в юн
- •61.Соціальне і моральне самовизначення в юнацькому віці
- •62.Проблема формування життєвої позиції та етичних переконань
- •63.Вибір життєвих цілей та розвиток творчої активності в юнацькому віці
- •64. Розвиток ідентичності в ранній юності.
- •65. Вікова періодизація життєвого циклу дорослого.
- •66. Розвиток психічних процесів в період дорослості.
- •67. Характеристика психосоціального розвитку дорослого.
- •68. Вікові кризи періоду дорослості.
- •69. Професійна і суспільна діяльність людей похилого віку.
- •70. Криза передпенсійного та післяпенсійного віку.
- •71. Психологічна готовність до старості.
- •72. Предмет педагогічної психології, її основні розділи.
63.Вибір життєвих цілей та розвиток творчої активності в юнацькому віці
Ціннісні орієнтації особистості виконують функції регуляції поведінки і визначення її мети, зв’язують в єдине ціле особистість і соціальне середовище.
Поняття «орієнтація» означає спрямованість, напрям розвитку. У нашому випадку йдеться про спрямованість особистості на якісь мети, вибір людиною життєвих пріоритетів. Треба зазначити, що, на думку науковців, які досліджують проблему формування ціннісних орієнтацій особистості та їхньої реалізації у життєвій та професійній діяльності, наголошують на помилковості ототожнення ціннісних орієнтацій людини з цінностями та нормами, що існують у суспільстві. На кожній стадії розвитку особистості вибір переважаючого механізму формування ціннісної системи визначається складним комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників. Внутрішні психологічні чинники і чинники зовнішнього соціального середовища визначають особливості розвитку системи ціннісних орієнтацій, взаємодіючи між собою при здійсненні тієї або іншої діяльності. Цінністю, з одного боку, вважаються норми та принципи, які є ідеалом суспільної життєдіяльності та поділяються всіма членами суспільства або їх переважною більшістю. З іншого — цінністю можуть вважатися бажані та значущі для окремої особистості норми, принципи та цілі.
Ціннісні орієнтації полягають у виборі чи відкиданні певних життєвих сенсів, та готовність, чи неготовність вести себе у відповідності з ними. Вони визначають загальну спрямованість інтересам та прагненням особистості, вибудовують ієрархію індивідуального вибору у будь-якій сфері, формують цільову й мотиваційну програму поведінки.
Автономність визначають як певну соціально-психологічну якість, що дозволяє людині діяти незалежно від внутрішніх і зовнішніх установок, демонструючи здатність до самостійності, а автономія визначається як потреба в прояві цієї якості.
64. Розвиток ідентичності в ранній юності.
Поняття "ідентичність" розробив американський вчений Е. Еріксон. Ідентичність — психосоціальна тотожність — дозволяє особистості усвідомлювати себе у всьому багатстві своїх ставлень до навколишнього світу та визначає її систему цінностей, ідеалів, життєвих планів, соціальних ролей з відповідними формами поведінки.
Ідентичність — умова психічного здоров'я, і якщо вона не сформується, то людина не знаходить себе, свого місця у суспільстві, почувається "втраченою".Канадський психолог Ж. Марша встановив чотири типових варіанти формування ідентичності:
1) невизначена, ще не сформована, "дифузна" ідентичність означає, що молода людина ще не пройшла через випробування, пов'язані з самовизначенням;
2) наперед зумовлений, "приречений варіант розвитку" передбачає, що індивід раніше визначеного терміну включився у "дорослу"систему взаємин;
3) проба ролей або "мораторій" у спробі виробити ідентичність, коли молода людина знаходиться у процесі інтенсивного пошуку себе;
4) реалізована або "зріла ідентичність" вказує на те, що криза пройшла, відчуття самоідентичності, тобто власної визначеності, сформовано і молода людина перейшла до самореалізації.
Вказані варіанти формування ідентичності виступають в двох своїх значеннях: це етапи розвитку особистості і одночасно її типи. Пройшовши стадію невизначеної ідентичності, юнак може підійти до інтенсивного випробування різноманітних ролей, але може залишитися й на початковому рівні, так і не переживши усіх труднощів та радощів процесу самовизначення.
Дифузна ідентичність пов'язана з інфантильним бажанням якомога довше не вступати у доросле життя, з стійким станом тривоги, почуттям ізоляції та спустошення. Дифузна ідентичність може виявлятися у відкритому несприйнятті соціальних ролей, бажаних для сім'ї та найближчого оточення, у неповазі до всього вітчизняного та переоцінці закордонного, у прагненні стати "нічим" (якщо це єдиний спосіб самоствердження, що залишився).