61.Соціальне і моральне самовизначення в юнацькому віці

поряд з елементами дорослого статусу юнак все більше зберігає певну міру залежності, яка йде з дитинства: це і матеріальна залежність, й інерція батьківських настанов, пов'язаних з керівництвом і підпорядкуванням. Неоднозначність положення юнацтва в сім'ї і суспільстві та різнорівневість вимог до нього зближує цей період з підлітковим й знаходить відображення в своєрідності психіки.

Психологічним критерієм переходу від підліткового до юнацького віку є різка зміна внутрішньої позиції, зміна ставлення до майбутнього. Якщо підліток, на думку Л.І. Божович, дивиться на майбутнє з позиції нинішнього, то юнак (старший школяр) дивиться на нинішнє з позиції майбутнього. В юності відбувається розширення часового горизонту - майбутнє стає головним виміром. Змінюється основна спрямованість особистості, яка тепер може позначатися як прагнення до майбутнього, визначення подальшого життєвого шляху, вибір професії.

В юності відбувається принципово важлива зміна в поглядах на майбутнє, тепер предметом обмірковувань стає не тільки кінцевий результат, але й способи та шляхи його досягнення. Особливої складності набула задача професійного орієнтування в сучасних соціокультурних умовах, коли старші (батьки і вчителі) часто самі невпевнені в правильності своїх порад.

Деякі психологи вважають, що ця особливість - самостійність зустрічі зі світом, що змінюється, - взагалі є специфічною для юності. В процесі кризи 17 років (від 15 до 18 років) розв'язується задача становлення людини як суб'єкта власного розвитку.

Професійне самовизначення як центр соціальної ситуації розвитку формує своєрідну внутрішню позицію старшокласника, яка пов'язана зі зміною ставлення до майбутнього. Зверненість у майбутнє, побудова життєвих планів і перспектив - афективний центр життя юнацтва.

Перехід від ранньої юності до пізньої знаменується зміною акцентів розвитку: період попереднього самовизначення завершується і здійснюється перехід до самореалізації.

Бачення себе майбутнім професіоналом є показником зв'язку молодої людини з суспільством, входження в суспільство. Вибір професії фактично означає проектування в майбутнє певної соціальної позиції.

62.Проблема формування життєвої позиції та етичних переконань

 

   Життєва позиція виникає у відповідь на необхідність бути готовому до

вибору в різних життєвих ситуаціях. Розуміння світогляду як життєвої

позиції дозволяє, як нам здається, більш послідовно і визначено провести

системний підхід до поняття “світогляд”.

Світогляд звичайно визначають як таку систему поглядів і уявлень,

переконань і ідеалів, яка в узагальненому вигляді розкриває ставлення

людини до світу, спосіб його бачення, розуміння і оцінки, спосіб

усвідомлення свого місця в ньому

Він дає людині загальне

орієнтування в світі, відповідає на низку запитань: це світ в його

загальних рисах? Яке місце займає в ньому людина, як вона пізнає і

освоює його? Куди і за якими законами рухається людство? Які ідеали

людини, до яких цілей їй потрібно прагнути і як їх досягти?

   Відмінною особливістю будь-якого світогляду є, по-перше, єдність

думок і дій, теорії і практики; по-друге, наявність єдиного

методологічного принципу, який дозволяє узагальнити всі наявні знання в

чітку і за можливістю несуперечливу сиcтему.

Знання – найважливіша ланка в структурі світогляду. Історичний

прогрес знань не лише розширює обрії раціонального бачення світу, але і

поглиблює самоусвідомлення, перебудовує зміст духовного світу

особистості, збагачує всі світоглядні рівні свідомості – світовідчуття,

світосприйняття і світорозуміння.

Органічний зв’язок світогляду з теоретичними знаннями зумовлюється

тим, що через нього людина отримує можливість включити пізнаваний

предмет у сферу своєї теоретичної і практичної діяльності, так, як вона

може зробити лише тоді, коли виразить до нього своє ставлення. В іншому

випадку, якщо навіть людина і отримала емпіричні знання з певного

предмета, вона проходить повз нього, оскільки він виходить за межі її

інтересу

Переконання складають центральне ядро світогляду особистості. Саме ця

сфера свідомості, фіксує основні результати рефлексії, визначає

внутрішню мотивацію і головні орієнтири будь-якої цілеспрямованої

позиції людини. Таким чином, формування світогляду – це передусім,

процес формування особистісних переконань, життєвої позиції, сфери

духовно-морального світу.

 Таким чином, світогляд – вища форма суспільної свідомості, в якій

інтегровані філософські принципи осмислення і синтезу знань про світ в

цілому. Він виступає засобом визначення позиції людини щодо всіх

життєво-важливих явищ і подій у світі. Людина в своєму індивідуальному

розвитку стає зрештою особистістю лише тоді, коли у неї формується

певний світогляд.