69. Професійна і суспільна діяльність людей похилого віку.

Відомо, що припинення професійної діяльності у похилому віці призводить до того, що людина опиняється на узбіччі суспільного життя. Для більшості людей вихід на пенсію є однією із найбільш значних змін в пізній дорослості. Тому ця подія вимагає перебудови особистості похилого віку та її образу життя, суттєво впливаючи на Я-концепцію. Хоча вважається, що перспективами виходу на пенсію більше переймаються чоловіки, однак дослідження засвідчили, що сприймання цієї події не має типових статевих особливостей. Поганий стан здоров'я може змусити людину залишити роботу, причому найбільш травматичною є несподіваність цієї події, спричинена загостренням хвороби. Якщо людина похилого віку має достатні фінансові ресурси, щоб дозволити собі задовольняти потреби як і до пенсії, то ця подія не так лякатиме її. Багато людей пенсійного віку змушені продовжувати працювати саме через брак коштів на прожиття.Провідна потреба похилого віку полягає в переданні молодому поколінню набутого досвіду. Вона реалізується у спілкуванні з іншими людьми. У людей похилого віку виявляються також потреби в колективі, у повазі до себе, у самоствердженні.

70. Криза передпенсійного та післяпенсійного віку.

Д.Бромлей період життя від 55 до 65 років називає передпенсійним віком, що характеризується очевидним зниженням фізичних і когнітивних функцій, послабленням сексуальних потенцій та інтересів. Людину лякає зміна соціального статусу. Багато жінок переживають з приводу втрати колишньої привабливості. Зберігаючи молодість в душі, вони не можуть звести воєдино свій фізичний вік з психологічним. У цьому віці починаються хвороби, і погіршення фізичного стану, а зменшення сил і можливостей дуже важко відгукується на психіці.Кризу можливо подолати успішно, якщо людина розуміє місце та роль своєї діяльності в історичному і суспільному процесі. Це допомагає не лише змиритися з необхідністю прогресу, оновленням професійної діяльності, появою нових людей, але й активно включитися в процес створення нового, з використанням впливу свого суспільного і професійного становища. Важливим аспектом кризового періоду, на думку Д.Бромлей є зміна всієї мотивації людини, у зв'язку з підготовкою до пенсійного способу життя, очікуванням старості чи активною протидією старінню. В кризовий період можливе продовження творчої діяльності і професійного зростання, що може проявлятися в аналізі, узагальненні відповідного досвіду і передачі його наступному поколінню. В професійному розвитку починається фаза наставника. Поява учнів та послідовників робить життя більш осмисленим і перспективним.Пенсійна зрілість - новоутворення психіки людини похилого віку, що виявляється в позитивному сприйманні перспективи виходу на пенсію, готовності до завершення професійного циклу

71. Психологічна готовність до старості.

Доросла людина має бути психологічно, соціально, морально і духовно готовою до старості, що передбачає: 1) подолання прагнення жити в минулому (молодості, середніх роках, коли було багато сил, мрій); намагання підтримувати дружбу з іншими людьми, берегти родичів і партнера (дружину, чоловіка); прощення всіх образ; розважливе ставлення до своєї потенційної самотності тощо; 2) компенсування вікового зниження сили емоцій та почуттів збудженням їх завдяки оптимальним фізичним навантаженням, тренуванню інтелекту (читання, розв'язування задач, написання спогадів тощо), знаходженню нових інтересів, планів, що продовжують майбутнє, одержанню задоволення від можливості вибору і самоконтролю, радості від набутого і здобутого за життя; 3) припинення боротьби за свою незалежність, психологічну гнучкість, відмову від контролю за всім навколо, збереження самоповаги, передавання життєвого досвіду; 4) заміну порад і повчань на запитання і здивування, уникнення жалів і скарг, збереження почуття гумору, позбавлення інших необхідності хвалити себе; 5) відмову від надмірного егоїзму, спонукання дітей виявляти надмірну увагу до себе, від блокування, владнаних ними особистих справ (створення сім'ї, виховання дітей, нагромадження матеріальних статків, професійне та кар'єрне зростання, збереження здоров'я тощо).

Тверезий погляд на своє майбутнє спонукає дорослу людину до конструктивного розв'язання проблем старості, вміння бачити її в діалектиці проблем і можливостей.