Історія літератури

МУР (Мистецький український рух) — об’єднання українських письменників в еміграції з метою консолідувати українських літерато­рів, які після Другої світової війни опинилися в таборах для переміще­них осіб переважно в Німеччині та Австрії. МУР заснований 1945 р. в Німеччині. Головою об’єднання був Улас Самчук, який висунув ідею «великої літератури». Вона базувалася на тому, що література є одним із найголовніших чинників духовного самовияву нації і чи не єдиним в умовах її бездержавності. До МУРу входили: І. Багряний, Є. Маланюк, У. Самчук, Т. Осьмачка та ін.

Нью-йоркська група поетів— об’єднання українських поетів - емігрантів, заснована 1958 р. Ця група поетів усвідомлювала «необхід­ність піднести українську лірику на новий щабель, переосмислюючи традиції рідного мистецтва слова і спираючись на модерні стилі й форми» (М. Ткачук). До нью-йоркської групи входили Богдан Бойчук, Богдан Рубчак, Юрій Тарнавський, Емма Андієвська, Патриція Килина, Віра Вовк та ін. «Чинником єднання була спільна настанова, що кожен поет має йти окремо індивідуальною дорогою, виявляти власний літературний світ (що є стилем) і в тому сенсі бути інакшим, сучасним, модерним» (Б. Бойчук). Ньюйорківці захищали естетичну концепцію самоцінності й новаторської дерзновенності мистецтва, відкидали традиційні стилі й форми, орієнтуючись на верлібр, що панував тоді в західноєвропейській літературі.

Євген маланюк (1897-1968)

Народився в с. Архангороді, що па Херсонщині, у родині україн­ських інтелігентів, помер у м. Нью-Йорку (США).

ІІоет, представник еміграційної літератури, належить до Празької школи поетів.

Найвідоміші твори: збірки поезій «Стилет і стилос», «Земля й залі­зо», «Перстень Полікрата»; вірші «Сучасники», «Шевченко».

Вірш «Стилет чи стилос?» (1924)

Літературний рід: лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: філософська, громадянська.

Провідний мотив: роль слова, митця в житті суспільства.

Віршовий розмір: ямб.

Літературознавці про твір. Автор долучається до споконвічної ес­тетичної дискусії: митець може витати у далекому від життя світі мрій, понадземної краси, незворушного спокою чи має боротися за вдоско­налення реального світу, наближення його до ідеалу, до Бога. Ці дві настанови символізують у вірші взяті з давнини образи — стилет і стилос (стилет — це холодна зброя, різновид кинджала; стилос — за­гострена паличка для писання на вкритій воском дощечці). Протилеж­ність настанов увиразнюють також прислівники «тут» — «там». Ситуа­ція вибору для митця надзвичайно складна: герой «пливе» по непевній воді («тут») і його манять «береги краси» («там»). Хоча «тут — жаха набряклий вітром обрій», усе ж героя більше зачаровує таки «веселий галас бою», тож він продовжує плисти у «безмежжя», яким «зачарова­ний». Так ранній Маланюк відчув трагічну дилему свого життя. Тра­гічна доля Батьківщини, честь чоловіка, воїна, оборонця спонукають його брати у руки стилет: «Як в нації вождя нема, Тоді вожді її — пое­ти/» (В. Пахаренко).