Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку»

Ой Морозе, Морозенку, Ти славний козаче, За тобою, Морозенку, Вся Вкраїна плаче. Не так тая Україна, Як та стара мати, Заплакала Морозиха, Та стоячи біля хати. Ой з-за гори та з-за кручі Буйне військо виступає. Попереду Морозенко Сивим конем виграває. То не грім в степу грохоче. То не хмара світ закрила, — То татар велика сила Козаченьків обступила. Бились наші козаченьки До ночі глухої, — Полягло наших чимало, А татар утроє. Не вернувся Морозенко, Голова завзята. Замучили молодого Татари прокляті. Вони його не стріляли І на часті не рубали, Тільки з нього, молодого, Живцем серце виривали. Поставили Морозенка На Савур-могилу. «Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!» Вся ти єси, Україно, Славою покрита, Тяжким горем, та сльозами. Та кров'ю полита! І поки над білим світом Світить сонце буде, — Твої думи, твої пісні Не забудуть люди.

Коментар Інколи козакам доводилося вступати у спілку з татарською ордою проти переважаючого польського війська. Але татари часто зраджували своїх союзників, продовжували грабувати українські землі й нищити козацькі загони. Так трапилося і з загоном Морозенка. Мужній козацький ватажок загинув за свою Україну, але люди його ніколи не забудуть. У пісні вжитий оригінальний прийом заперечного порівняння

То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила, — То татар велика сипа Козаченьків обступила.

Є багато й інших характерних для народної пісні художніх засобів — звертання, повтори, зменшувально-пестлйві слова, епітети та інверсія, окличні речення.

• Історична пісня «Чи не той то хміль»

Чи не той то хміль, Іще й орду татарськую

Що коло тичин в’ється? За собою веду, -

Ой той то Хмельницький, А все того, вражі ляхи,

Що з ляхами б’ється. На вашу біду».

Чи не той то хміль, Ой втікали вражі ляхи –

Що по пиві грає?.. Погубили шуби…

Ой той то Хмельницький, Гей, не один лях лежить,

Що ляхів рубає. Вищіривши зуби!

Чи не той то хміль, Становили собі ляхи

Що у пиві кисне? Дубовії хати, -

Ой той то Хмельницький, Ой прийдеться вже ляшенькам

Що ляшеньків тисне. В Польщу утікати.

Гей, поїхав Хмельницький Утікали вражі ляхи;

К Золотому Броду, Де якії повки, -

Гей, не один лях лежить Їли ляхів собаки

Головою в воду. І сірії вовки.

«Не пий, Хмельницький, дуже Гей, там поле,

Золотої Води, А на полі цвіти –

Їде ляхів сорок тисяч Не по однім ляшку

Хорошої вроди». - Заплакали діти.

«А я ляхів не боюся Гей, там річка,

І гадки не маю - Через річку глиця –

За собою великую Не по однім ляшку

Потугу я знаю, Зосталась вдовиця…