Вірш «Мені однаково…»

Це один із найвеличніших творів світової лірики про відданість митця вітчизні, прилюдна сповідь поета перед народом. Його основний мотив – поєднання громадянського й особистого в житті людини. Побудований твір за принципом протиставлення, велика роль сполучника ТА. Вірш – це невеличкий, але глибинний твір-маніфест про воістину прометеївську самопожертву в ім’я невмирущості української нації. Тут поставлена ключова проблема України – бути чи не бути їй як самостійній незалежній державі. Автор байдужий не лише до власної долі, а й до посмертної пам’яті про себе, турбується про те, щоб «наша земля» перестала бути «не своєю».

П. Куліш (1819 – 1897)

Роман «Чорна рада»

Історичною основою роману є події, що відбулися після Переяславської угоди 1654р. боротьба за гетьманування після смерті Б.Хмельницького стала гострою, як ніколи до того. Від різних соціальних груп висунутими на гетьманство були Павло Тетеря, Яким Сомко та Іван Брюховецький, який підступно завоював прихильність низів, хоч насправді зневажав їх.

На написання роману П.Куліша надихнула творчість В.Скотта. Центральним у романі є образ соціальних низів, черні, маси, що була старшою у правах і од гетьмана. Це узагальнений демократичний образ українського народу – запорозьких козаків, міщан, селян. Усі історичні персонажі роману, крім Сомка, - Брюховецький, Васюта, Гвинтовка, Вуяхевич – позначені владою і користолюбством, зажерливістю, підступністю. Автор ставиться до них із прихованою антипатією. Гетьман Брюховецький – це політичний авантюрист та безчесна людина, яка давно загубила елементарну гідність і ловить у свої сіті простаків. Матвій Гвинтовка – найближчий із оточення Брюховецького. Одружившись із польською княгинею, запроваджує в своєму пишному, на шляхетський лад, маєтку аристократичні порядки, стає жорстоким у ставленні не лише до посполитих, а й до найближчої рідні, знущається з дружини. Лицемірством він здобуває ласку гетьмана, зрадою – звання ніжинського полковника. Представники козацької старшини далі власних інтересів у своїх прагненнях не йдуть. Вони б поперегризали один одному горлянки, але ненависть до народу і страз перед ним згуртовує їх. Батько й син Шрами, Сомко щиро засмучені недолею рідного краю, все роблять, аби не допустити Брюховецьких та їм подібних до влади, проте, на жаль, їм це не вдається. Образ Шрама, козацького полковника і священика в одній особі, - це узагальнення характеру запорожців-старшин, їхніх звичаїв і патріотизму. Петро Шраменко – «орел, не козак». Мужній, хоробрий, справжній козак-лицар, щирий, чесний, сміливий. Сомко бореться за міцну державну владу. Він мріє про об’єднання України, в якій інтереси старшини будуть на чільному місці, а низи будуть приборкані. Образ сліпого старця-кобзаря – концентрація проблеми народ і співець. Це романтичний образ «Божого ясного чоловіка», людини національно свідомої, яка у моральному плані стоїть дуже високо: вище міщан, селян, козацької верхівки. Образ батька Пугача – образ завзятого січовика, який обстоює демократичну козацьку республіку. Він правдолюб. Образ запорожця КирилаТура – найяскравіший образ козака. Для Кирила Січ – мати, а Луг – батько. Головне для нього – козацька честь. Це хоробрий лицар бунтарської й дещо химерної вдачі. Він не має корисливих інтересів, прагне до незалежності, відчайдушних учинків і козацького побратимства. Кирило – натура життєдіяльна, його до того проймає жадоба пригод, що йому всюди тісно, він ніде довго не може всидіти. Михайло Черевань – власник хутора Хмарище – веселий і негнівливий пан із козаків. Дружинайого Меланія, дочка Леся – щирі, лагідні, ґречні. Твір «Чорна рада» - перший роман у вітчизняній літературі. Він засвідчив, що український народ має свою давню і гідну пошани історію, велику культуру.