- •Тема : Стилістика як лінгвістична дисципліна
- •Тема 2: Стиль як основне поняття стилістики
- •2.3. Стильові норми.
- •2.3. Стильові норми.
- •Тема 3. Функціональні стилі мови
- •Тема 4: Лінгвістичний аналіз тексту. Художній текст та його специфіка
- •4.2.Естетична функція мови
- •4.4.Словесний образі його структура
- •Тема 5: Стилістичні засоби лексики План:
- •Поняття «стилістичні засоби лексики»
- •5.2..Види конотації.
- •5.3 Контекст та його види.
- •Тема 6. Мовні тропи та стилістичні фігури, фонічні засоби мови План:
- •6.1.Поняття та значення мовних тропів.
- •6.2.Різновиди мовних тропів.
- •6.3.Явище стилістичних фігур.
- •Фонічні засоби мови.
- •Тема 7: Семантична інформація тексту та її види План:
- •7.2. Комунікативно-мовленнєва структура тексту.
- •Тема 8: Стилістика мови змі: слова іншомовного походження.
- •Тема 9: Канцеляризми і штампи у мові змі
- •Теми практичних занять
- •Додатки
- •Функціональні стилі (лінгвостилістична характеристика)
- •Публіцистичний стиль
- •Інформаційний стиль
- •Розмовно-побутовий стиль
- •Комплексний лінгвістичний аналіз художнього тексту
- •Алгоритм аналізу віршованого тексту
- •V пункт.
- •Стилістичний розбір тексту
- •Типи мовлення
- •Питання до екзамену
- •Рекомендована література
- •1.Арешенков ю. О. Лінгвістичний аналіз художнього тексту: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2007. – 178 с.
- •03179 Україна, м. Київ, вул.. Львівська 49.
- •03179 Україна, м. Київ, вул.. Львівська 49.
Тема 7: Семантична інформація тексту та її види План:
7.1.Поняття та значення семантичної інформації тексту.
7.2. Комунікативно-мовленнєва структура тексту.
7.1.Поняття та значення семантичної інформації тексту.
Мовна комунікація, серед іншого й у сфері художньої творчості, ˗ це насамперед обмін текстами. З погляду лінгвістики, текст - це об'єднана смисловим зв'язком послідовність висловлень. Основним у цьому продукті процесу мовленнєвої творчості є зміст, смислова інформація.
Семантичною інформацією тексту (СІТ) називається набір відомостей, що змінюють або доповнюють уявлення адреса та про зміст повідомлення.
Текст складається із висловлень, які являють собою мовленнєву реалізацію речення (певних структурних схем). Окреме висловлення може розглядалися як мінімальна комунікативна одиниця. Межах речення і висловлення не збігаються: в одному реченні можна виділити два і більше висловлень (актуальне членування).
Змістова структура мовленнєвої одиниці складається з трьох частин:
референційної ˗ виражає співвіднесеність повідомлення із дійсністю;
модальної ˗ передає ставлення мовця до повідомлюваного;
текстової ˗ складається з елементів, що включають дане висловлення у ширші комунікативні межі.
7.2. Комунікативно-мовленнєва структура тексту.
Текст як продукт мовленнєвої діяльності створюється конкретним мовцем — автором. Співвіднесеність мовлення з особою мовця є одним з постулатів комунікації, що виявляється у відповідних граматичних формах. У деяких ситуаціях виникає необхідність передати чи відтворити мовлення іншої особи. Чужий текст може відтворюватися дослівно, із збереженням усіх формальних ознак, або приблизно, з дотриманням змісту повідомлення. Це спричинило появу двох основних способів передачі чужого мовлення: пряму мову й непряму мову. Система форм передачі чужого слова включає також конструкції з напівпрямою мовою, невласне прямою мовою та деякі інші різновиди.
Своєрідною формою дослівної передачі чужого мовлення є діалог ˗ пряма мова, що передає розмову двох або більше осіб. Речення, що їх вимовляють учасники діалогу, називаються репліками. Репліки діалогу можуть мати увідні слова, але найчастіше їх немає.
Одним із різновид прямої мови є цитати, тобто дослівні витяги з чужого тексту, що використовуються для підтвердження своєї думки.
Непряма мова передає загальний зміст чужого мовлення. як правило, у формі підрядного речення.
Речення з прямою та непрямою мовою є співвідносними за структурою та семантикою. По-перше, вони складаються зі слів автора та чужого мовлення, по-друге, і в непрямій мові слова автора коментують чуже мовлення, вказують, ким, як, коли, де, чому були висловлені певні слова.
Пряма мова передає зміст чужого мовлення, зберігаючи форму його вираження. Непряма мова дозволяє скоротити чуже мовлення, зробити лексичні заміни, змінити стилістичне забарвлення чужого мовлення і тим самим посилити його змістовий бік.
Невласне пряма мова - це такий спосіб передачі чужого мовлення, при якому чуже мовлення зливається з авторським. Невласне пряма мова не є підрядним реченням, як непряма мова, не вводиться авторськими словами, як пряма мова, а отже ˗ не є особливою синтаксичною конструкцією.