6.3.Явище стилістичних фігур.

Якщо тропи виникають внаслідок переносного вживання лексичних одиниць, то фігури мають синтагматичну природу: грунтуються на лінійному розташуванні компонентів речення. Певний стилістичний ефект створюється завдяки тому, що еле­менти синтаксичної структури можна а) додавати, б) випускати, г) переставляти. Відповідно до цього виникають три групи виражальних засобів:

• фігури, засновані на розширенні структури завдяки повтору її компонентів (синтаксичній мультиплікації), - повтор, полісиндетон, ампліфікація, градація:

• фігури, засновані на редукції структури речення (синтаксичній компресії), - еліпсис, умовчання, асиндетон;

• фігури, засновані на зміні порядку розташування компонентів, - інверсія.

Між тропами й фігурами (існує важлива відмінність, на якій слід обов'язково наголосити. Тропи є формою поетичного мислення і вони збагачують думку новими смислами: пряме, звичайне значення слів у тропі руйнується і не перший план висуваються значення периферійні, асоціативні. Фігури ж є формою мовлення, вони не розширюють наше пізнання, але посилюють враження від висловленого. Психологія людського сприйняття є такою, що будь-яка нестандартність, незвичність привертає до себе увагу і здатна викликати емоційно-естетичні почуття.

Більшість стилістичних фігур є різновидами повтору - повторення слів, словосполучень чи конструкцій для посилення їхнього сприйняття. Розрізняють лексичний повтор ˗ повторення лексеми у стилістичному контексті; синонімічний повтор ˗ взаємодію близьких значень, виражених синонімами; частковий повтор ˗ використання у стилістичному контексті однокореневих, семантично близьких слів.

Специфічним поєднанням повторюваності і компонування є градація ˗ стилістична фігура, заснована на розташуванні слів, або виразів відповідно до ступеня їхньої значимості.

Повтор конструкцій, зокрема, однакова побудова суміжних речень або їх частин, називається паралелізмом, напр.:

Моя любов - мов білий лебідь,

Черкала в хвилях срібний шлях.

Моя любов - мов промінь сонця.

Жагуча спека на пісках...

(Вол. Кобилянський)

Деякі стилістичні фігури виникають у наслідок синтаксичної компресії, тобто випущення логічно необхідних елементів висловлення.

Еліпсис - це випущення структурно важливого члена речення, напр.: Ситий голодного не розуміє, старий ˗ молодого, багатий бідного. У результаті такого випущення відбувається перерозподіл інформації на ті елементи структури, що збереглися.

Асиндетон ˗ це пропуск сполучних засобів між компонентами речення або тексту.

Умовчання ˗ зумисний обрив висловлення в розрахунку на творче завершення його адресатом.

4. Фонічні засоби мови.

Повторюваність як конструктивний принцип використовується і при створенні різних засобів фонетичного, а також метро-ритмічного рівня. Предметніше вони розглядаються у фоностилістиці та поетиці і беруться до уваги при лінгвостилістичному аналізі, тому дослідникові слід орієнтуватися в основних поняттях метрики та фоніки і вміти характеризувати їх. Ідеться насамперед про такі метричні та фонічні елементи:

- стопа повторювані групи наголошених та ненаголошених складів, найкоротший відрізок певного метра, що має всі його ритмічні ознаки;

- вірш - рядок ритмізованого тексту;

- строфа - фонічно закінчена віршова сполука;

- рима - співзвуччя закінчень у суміжних або близькорозташованих словах;

- асонанс - повторення однакових або схожих голосних звуків;

- алітерація - повторення приголосних звуків для зближення семантично важливих слів;

- рефрен - повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах.

Ритмико-метричні засоби вносять упорядкованість у безформний світ тексту, а фонетична подібність слів здатна виявляти незвичні семантичні зв’язки між ними і тим самим породжувати нові смисли.

Звукові повтори можуть:

• поєднувати між собою слова, не пов'язані в мові, у нові смислові групи ˗ атракційна функція;

• увиразнювати зображуване - інтенсифікуюча функція;

• гармонізувати його фрагменти - гармонізуюча функція;

• сугестивну функцію. Особлива роль належить асонансам, які можуть її виконувати.