Оріентовні рецептури пвх композицій

Назва	Суспензійний ПВХ	Емульсійний ПВХ
ВХ, мольні долі	100	100
Вода	150 - 200	150 - 200
Ініціатор	0,2 - 0,8	1 - 30
Стабілізатор	0,3 - 1	-
Емульгатор	-	1 - 3
Регулятор PH середовища	0,1 - 1	0,25 - 2

Виробництво пвх емульсійним способом

Емульсійним способом одержують ПВХ по безперервній схемі. При цьому одержують порошок дисперсність порядка 0,1 або 3 мк. Така дисперсність призводить до агломерування (злипання).

В той же час як суспензійний ПВХ має дисперсність порядку 30 – 60 мк. Недоліком емульсійним ПВХ являється те, що в нього після полімеризації залишаються залишки емульгатора, який негативно впливає на процес деструкції полімеру.

Технологічна схема одержання ПВХ емульсійним способом.

Рис.14. Схема одержання ПВХ емульсійним способом: 1 - емальований посуд; 2

- діазатор; 3 – збірник; 4, 5 – ємності; 6 – сушарка; 7 – циклон; 8 – фільтр; 9,10 – бункери.

В емальований посуд 1 ємкістю 15 м³ безперервно подається під тиском 1 – 1,1 МПа разом з водою рідкий ВХ. В цей реактор одночасно подається ініціатор і регулятор pH середовища. В верхній частині реактора (секції) за допомогою мішалки одержують емульсію, а через сорочку обігріву реактора здійснюється її нагрів до t= 40C.

По мірі проходження емульсії зверху до низу проходить полімеризація ВХ при t= 40 - 60C на протязі 15 – 20 год. Полімеризація може проводитися і в двух послідовно з’єднаних реакторах. Одержаний латекс містить до 42% ПВХ і направляється в діазатор 2, де проходить видалення непрореагованого ВХ. Потім ПВХ поступає в збірник 3, а звідти латекс направляється в ємності 4 – 5, де проходить стабілізація ВХ 5% розчином солі. Розпилювальна сушарка 6 дозволяє провести сушку ПВХ горячим повітрям , після чого ПВХ направляється в циклон 7, де ПВХ осідає. Пил ПВХ уловлюється фільтром 8, а порошок ПВХ з бункера 9 і 10 направляється на пакування. В чистому виді ПВХ не використовується, він використовується у вигляді композицій.

Лекція 12. Композиції на основі пвх: вініпласт, пластикат

В залежності від вмісту добавок розрізняють жорсткий ПВХ: вініпласт; м’який ПВХ: пластикат. В якості добавок використовують термо- і світлостабілізатори, пластифікатори, пом’ягчувачиі, антиоксиданти, антистатіки, барвники і пігменти.

Вініпласт містить до 5% (мас) добавок. Сюди входять: до 1 – 2% стабілізатора, змащуючі речовини (парафін, веретьонне масло), пластифікаторів – до 5%. Такі композиції використовують для одержання жорстких виробів, в т.ч. труб великого діаметру до 2 м, які йдуть на перекачку агресивних рідин, мусоропроводів і труб для гідромеліоративних цілей.

Пластикат – це композиція ПВХ, яка містить більше 5% мас. пластифікаторів.

ПВХ дуже термочутливий матеріал і він боїться великих зсувових напружень.

Такі композиції, як вініпласт і пластикат переробляються на двох черв’ячних машинах або черв’ячно – осциліруючих машинах. Такі машини використовують в зв’язку з відсутністю застояних зон у їх конструкціях.

ПВХ має дуже вузький температурний діапазон переробки. Точність підтримання температури в машинах ± 1. Цей полімер схильний до деструкції.