
- •ТЕхнологія пластмас
- •Лекція 4. Вплив температури на в’язкість полімерів
- •Вплив напруження зсуву на в’язкість полімеру
- •Лекція 5. Вплив молекулярної маси на в’язкість полімерів
- •Технологічні властивості
- •Технологія одержання, властивості і області використання полістиролу
- •Лекція 10. Синтез суспензійного пс, що одержується періодичним методом в реакторах з мішалкою
- •Оріентовні рецептури пвх композицій
- •Виробництво пвх емульсійним способом
- •Лекція 12. Композиції на основі пвх: вініпласт, пластикат
- •Основні властивості вінілпласта і пластиката
- •Способи переробки пвх
- •Валково-каландровий спосіб одержання рулоних матеріалів
- •Лекція 13. Властивості, використання пінополівінілхлориду
- •Лекція 14. Полівініловий спирт
- •Техніка безпеки при роботі з акрилатами
- •Властивості пфа
- •Фізико – механічні характеристики поліамідів
- •Фізико – механічні і теплофізичні властивості фенілону
- •Лекція 19 Технологія одержання і властивості поліімідів
- •Властивості і використання поліімідів
- •Фізико – механічні властивості пі
- •Фізико – механічні характеристики пк
- •Використання пк
- •Властивості і області використання петф
- •Антипластифікація
- •Стабілізатори
- •Лекція 24. Термоокислювальна та механічна деструкція
- •Акцептори
- •Лекція 25. Наповнювачі для виробництва полімерних матеріалів
- •Лекція 26. Термореактивні полімери
- •Безперервний метод одержання новолачних смол
- •Лекція 27. Композиційні матеріали на основі новолачних смол
- •Технологія одержання, використання і властивості епоксидної смоли
- •Виробництво епоксидних смол
- •Лекція 28. Властивості і використання епоксидних смол
- •Лекція 29. Кремнійорганічні сполуки
- •Області використання поліорганосілоксанів (пос)
- •Лекція № 30. Каучуки та гума
- •Натуральний каучук
- •Лекція 31. Синтетичні каучуки
- •Дивінілові каучуки
- •Двк дивінілстирольні та дивінілметилстирольні каучуки
- •Лекція 32. Маслонаповнені та сажонаповнені каучуки
- •Хлорпренові каучуки
- •Силансанові каучуки
- •Фторкаучуки
- •Лекція 33. Хімічні перетворення в каучуках
- •Лекція 34. Вулканізація каучуку
- •Зміна властивостей каучуку при вулканізації
- •Оптимум вулканізації
- •Плато вулканізації
- •Тепловий ефект вулканізації
- •Лекція 35. Складові гумової суміші
- •Вулканізуючі речовини
- •Агломерація частинок
- •Прискорювачі вулканізації
- •Характеристика неорганічних прискорювачів
- •Органічні прискорювачі вулканізації
- •Лекція 36. Зміна властивостей гумових композицій при дії прискорювачів
- •Пом’якшувачі гуми
- •Антиоксиданти
- •Пороутворювачі
- •Лекція 37. Утворення гумових сумішей
- •Виробництво гумових клеїв
- •Лекція 38. Підготовка гуми до пере робки. Зберігання гуми і каучуку
- •Лекція 39. Обладнання для переробки гумових композицій
- •Отримання теп
Технологія одержання, використання і властивості епоксидної смоли
На 100 мас. частин епоксидної смоли беруть 10 мас. частин затверджувача (гексаметилендіамін). Затверджувач холодного затвердіння. Щоб шов був еластичний вводять пластифікатор. На протязі 2 год. Проходять попереднє затвердіння, а 24 год. – кінцеве.
Епоксидні смоли містять різну кількість епоксі – груп.
Найчастіше епоксисполуки являють собою низько молекулярні сполуки, які перетворюються при дії затверджувачів і температури в неплавкий і нерозчинний стан.
В якості затверджувача виступають слідуючі сполуки: ПА-аміни – ПЕПА (поліетиленполіамін) і ПК кислоти і їх ангідриди.
Головним інститутом по розробці епоксидних сполук і смол є УкрНДІпластмас м. Донецьк.
Періодичному і безперервному методами одержання, у вигляді рідких, твердих або емульсійних продуктів. Основним продуктом при одержанні епоксидних смол є ароматичні поліаміди. Найчастіше використовуються сполуки на основі ДФП (дифенілолпропан) і епіхлоргідррина ЕХГ. Затверджені епоксидні смоли володіють досить високим рівнем ФХП. Характеризуються високою хімічною стійкістю і досить доброю адгезією до металів, органічних і неорганічних речовин.
Епіхлоргідрин (ЕХГ) являє собою безбарвну рідину, ,яка нерозчинна у багатьох розчинниках, складних ефірах і спиртах.
В промисловості ЕХГ одержують із ПП. При дії температури (при нагріві) суміші ЕХГ і ДФП проходить взаємодія епоксі груп ЕХГ з (епоксид) гідроксильними групами ДФП.
Епоксидні сполуки володіють високою реакційною здатністю і взаємодіють з речовинами, в склад яких входять: Н2, спирти і кислоти. При взаємодії з фенолами утворюються прості ефіри.
Взаємодія зі спиртом іде по тій же схемі, що й з фенолами. У випадку взаємодії зі складними органічними кислотами, утворюються складні ефіри.
Виробництво епоксидних смол
Епоксидні смоли з невеликою молекулярною масою 300 ÷ 600 одержують при слідуючих мольних співвідношеннях: ДФП+ЕХГ+луг= 1:2:2.
Для того, щоб одержати епоксидні смоли з різною М необхідно міняти співвідношення ЕХГ, і використовувати його в якості надлишку.
Для одержання смоли ЕД-22 (епоксидна смола на основі діанових сполук, 22-членоепоксидних груп), ДФП+ЕХГ=1:8÷1:10.
Найбільш поширена смола ЕД-16. в цьому випадку ДФП+ЕХГ=1:2,3.
Технологічний процес одержання епоксидних смол включає слідуючі стадії і одержується по наступній схемі:
приготування розчину ДФП і ЕХГ;
поліконденсація;
виділення смоли;
нейтралізація;
сушка.
Рис. 24. Схема одержання епоксидної смоли: 1, 2 – апарати; 3 - реактор горизонтального типу; 4, 7 - відстійник; 5, 9- циклонний апарат; 6, 8 – фільтр; 10 холодильник; 11 – збірник.
Вміст епоксидних груп в композиціях та їх відповідна молекулярна маса
Марка смоли |
Вміст епоксидних груп, % |
Молекулярна маса |
ЕД-22 |
22,1 - 23,5 |
360 - 390 |
ЕД-20 |
19 - 22 |
390 - 430 |
ЕД-16 |
16 - 18 |
480 - 540 |
ЕД-14 |
14 - 16 |
540 - 620 |
ЕД-10 |
10 - 12 |
660 - 860 |
ЕД-8 |
8 - 10 |
860 - 1080 |
ДФП розчиняється в апараті 1 в водному розчині лугу (NaOH). В апараті 2 одержують розчин епіхлоргідрину в бутиловому спирті. Після фільтрування розчини подаються в багатосекційний реактор горизонтального типу 3, який оснащений роторною мішалкою і сорочкою для обігріву і охолодження. В процесі конденсації реакційна суміш переміщається по реактору, а потім поступає в безперервно діючій відстійник 4, де проходить розділення на воду і органічні частини. Органічна частина, що має лужне середовище, на виході з відстійника нейтралізується двоокисом вуглецю і направляється в циклонний апарат 5. пари конденсуються, а суміш очищається в фільтрі 6, а потім подається на відстійник 7, де проходить відділення від випадкових солей NaCl, Na2CO3. Фільтрується на фільтрі 8 і потупає на циклонний апарат 9, де проходить відгонка бутилового спирту. Його пари охолоджуються в холодильнику 10, а конденсат з холодильника 10 направляється на очистку. Епоксидна смола збирається в збірнику 11. Із нього епоксидна смола зливається в бідони або бочки. Переважно бочки і бідони виготовляються з алюмінію. Молекулярна маса епоксидної смоли залежить від вмісту водного розчину лугу, швидкості загрузки полінокситів. Якщо бистро вливати епіхлоргідрин ЕХтв розчин ДФП, то М досягається 600 – 700, а якщо повільно вливати ЕХГ в розчин ДФП, то М повільно підвищується. Щоб одержати чистий продукт епоксидної смоли, його відмивають гарячою водою при t= 90C, причому число промивок досягає 8 – 10. Середні значення М епоксидних смол можуть бути одержані оплавленням НМ смоли з ДФП при t= 150C на протязі 3 – 4 год. Епоксидні смоли з М= 600 – 1500 відносяться до смол з середньою М. високомолекулярні епоксидні смоли з М= 1500 – 3000 можуть бути одержані при оплавленні НМС з ДФП при t= 200C на протязі 1,5 – 2 год.