- •ТЕхнологія пластмас
- •Лекція 4. Вплив температури на в’язкість полімерів
- •Вплив напруження зсуву на в’язкість полімеру
- •Лекція 5. Вплив молекулярної маси на в’язкість полімерів
- •Технологічні властивості
- •Технологія одержання, властивості і області використання полістиролу
- •Лекція 10. Синтез суспензійного пс, що одержується періодичним методом в реакторах з мішалкою
- •Оріентовні рецептури пвх композицій
- •Виробництво пвх емульсійним способом
- •Лекція 12. Композиції на основі пвх: вініпласт, пластикат
- •Основні властивості вінілпласта і пластиката
- •Способи переробки пвх
- •Валково-каландровий спосіб одержання рулоних матеріалів
- •Лекція 13. Властивості, використання пінополівінілхлориду
- •Лекція 14. Полівініловий спирт
- •Техніка безпеки при роботі з акрилатами
- •Властивості пфа
- •Фізико – механічні характеристики поліамідів
- •Фізико – механічні і теплофізичні властивості фенілону
- •Лекція 19 Технологія одержання і властивості поліімідів
- •Властивості і використання поліімідів
- •Фізико – механічні властивості пі
- •Фізико – механічні характеристики пк
- •Використання пк
- •Властивості і області використання петф
- •Антипластифікація
- •Стабілізатори
- •Лекція 24. Термоокислювальна та механічна деструкція
- •Акцептори
- •Лекція 25. Наповнювачі для виробництва полімерних матеріалів
- •Лекція 26. Термореактивні полімери
- •Безперервний метод одержання новолачних смол
- •Лекція 27. Композиційні матеріали на основі новолачних смол
- •Технологія одержання, використання і властивості епоксидної смоли
- •Виробництво епоксидних смол
- •Лекція 28. Властивості і використання епоксидних смол
- •Лекція 29. Кремнійорганічні сполуки
- •Області використання поліорганосілоксанів (пос)
- •Лекція № 30. Каучуки та гума
- •Натуральний каучук
- •Лекція 31. Синтетичні каучуки
- •Дивінілові каучуки
- •Двк дивінілстирольні та дивінілметилстирольні каучуки
- •Лекція 32. Маслонаповнені та сажонаповнені каучуки
- •Хлорпренові каучуки
- •Силансанові каучуки
- •Фторкаучуки
- •Лекція 33. Хімічні перетворення в каучуках
- •Лекція 34. Вулканізація каучуку
- •Зміна властивостей каучуку при вулканізації
- •Оптимум вулканізації
- •Плато вулканізації
- •Тепловий ефект вулканізації
- •Лекція 35. Складові гумової суміші
- •Вулканізуючі речовини
- •Агломерація частинок
- •Прискорювачі вулканізації
- •Характеристика неорганічних прискорювачів
- •Органічні прискорювачі вулканізації
- •Лекція 36. Зміна властивостей гумових композицій при дії прискорювачів
- •Пом’якшувачі гуми
- •Антиоксиданти
- •Пороутворювачі
- •Лекція 37. Утворення гумових сумішей
- •Виробництво гумових клеїв
- •Лекція 38. Підготовка гуми до пере робки. Зберігання гуми і каучуку
- •Лекція 39. Обладнання для переробки гумових композицій
- •Отримання теп
Антипластифікація
Якщо ввести в полімер пластифікатор, коли полімер знаходиться в склоподібному стані, то при невеликому вмісті пластифікатора модуль гнучкості зростає. При цьому збільшується межа міцності при розтягу і знижується ударна в’язкість. Такий процес називається антипластифікацією. Особливо властива антипластифікація для жорстко ланцюгових полімерів (гетероланцюгових). Таких як полікарбонат.
Якщо збільшити вміст пластифікатора, то це приведе до зниження механічних показників. Найбільш поширені в промисловості такі пластифікатори: дибутилфтолат (ДБФ), діоктилфтолат (ДОФ), дибутилсебацинат.
В промисловості часто використовують касторове масло, бензофеноли, дибутиладіпінат. Процес антипластифікації спостерігається при вмісті пластифікатора в полімері приблизно 5% мас.
Стабілізатори
Це речовини, які вводять в полімер з метою підвищення стійкості полімеру до різних дій: тепла, світла, кисню повітря,іонізуючого випромінювання. Всі ці дії можуть викликати як процес переробки полімеру, експлуатації його і зберігання.
В якості стабілізаторів використовують власне стабілізатори і антиоксиданти. Вони бувають: термостабілізатори, світлостабілізатори і антиоксиданти. Найбільше поширення одержали термостабілізатори, які підрозділяються на:
неорганічні;
органічні;
металорганічні.
Стабілізати вводять в полімер в кількості 0,05 – 2,0% (мас.).
Стабілізатори збільшують стійкість полімеру до дії кисню і озону повітря, а також до різних видів випромінювань (ультрафіолетові, інфрачервоні і радіаційно облучення).
Всі стабілізатори являються термостійкими в межах 300 - 400C.
Вплив стабілізатора на стабільні властивості оцінюється по зміні молекулярних характеристик, таких як
молекулярна маса в,язкостна (Мη), молекулярна маса числова (Мn), молекулярна маса масова (Мw), а також полідісперсність W = Мw/ Мn
Лекція 24. Термоокислювальна та механічна деструкція
Термоокисна деструкція протікає при температурах, що перевищують температуру переробки. В процесі деструкції переважно проходить зменшення ММ, утворення гель-фракції (трьохмірної структури полімеру-нерозчинна частина).
При термоокисній деструкції регулюючими факторами являється поглинання кисню повітря і підвищення температури. Поряд з зміною М проходить переважно зміна в’язкості. В процесі деструкції проходить декілька процесів:
власне деструкція (розрив макромолекул);
структурування (зшивка).
Ці 2 конкуруючі процесу найчастіше протікають при переробці полімерів. Оптимальним режимом переробки являється момент, коли наступає рівновага між деструкцією і структуруванням. Головна причина зміни М і в’язкості – це наявність кисню повітря і наступні процеси окислення.
Розклад полімеру може наступити за рахунок дії температури і світла. Крім того зберігаються в полімері в процесі полімеризації залишки ініціаторів різних добавок металополімерних з’єднань також сприяє процесу розкладу.
Для того, щоб знизити вплив кисню повітря на процеси розкладу, в полімер вводять акцептори. Якщо повністю видалити акцептори із системи і створити інертне середовище за рахунок азоту або аргону, то деструкція зводиться до чисто термічної, яка протікає значно повільніше, ніж термоокисна.