Типи електроживлячих установок
До апаратури живлення відносять випрямні пристрої типу ВУК, ВУЛ та ВУТ. Різниця між ними полягає в тому що замість селенових вентилів почали використовувати кремнієві вентилі.[1, с.250]
Випрямляючий пристрій типу ВУК може мати номінальну потужність 2, 4, 9, 16 та 40 кВт. Для живлення АТС використовується пристрій типу ВУК-67/600. Він в 2,5 рази перевищує максимальну потужність всіх випрямлячів, що й дозволяє використовувати для живлення телефонних станцій великої потужності. Випрямляч будують в двох шафах для збільшення потужності, тобто в першій силовій шафі розташовують потужну випрямляючу схему, а в другій комутуючій шафі всі елементи що потрібні для випрямляча.
Пульсації струму та напруги в пристроях ВУК зменшені до норми навіть в тому випадку, коли ці пристрої працюють без буферних акумуляторних батарей, що дозволяє використовувати ці пристрої для без акумуляторних пристроїв електроживлення.
Пристрої ВУЛ працюють по так званій двопроменевій системі, що різко збільшує надійність передачі струму до пристроїв зв’язку в періоди тимчасових перервах подачі живлення. Це підвищення надійності забезпечується за допомогою пристрою ВУЛС що зображено на рисунку 3.
ВУЛС складається з двох однакових випрямлячів типу ВУЛ та шафи ШФ, в якій розташований згладжуючий фільтр, щ дозволяє здійснювати живлення без буферної батареї. З напрямку змінного струму кожен ВУЛ підключається до окремого фідеру. У випадку відключення одного з випрямлячів інший бере подачу живлення на себе до моменту коли другий випрямляч запрацює, при
цьому він не буде перевантажений роботою бо працює не на 100 % своїх
заданих характеристик.
Рисунок 3 – Комплект ВУЛС
Випрямляючий пристрій ВУТ на відміну від ВУК та ВУЛ мають в будові тиристорні вентилі, в яких використовується спосіб чисто електричного регулювання вихідних параметрів, що заснований на основі дії керуючих імпульсів на тиристори, що входять до складу випрямляючої схеми. При цьому методі досягається найбільша точність регулювання, збільшується коефіцієнт корисної дії (ККД), крім того з схеми виключаються громіздкі дроселі насичення. Завдяки цьому досягається велика економія міді та трансформаторної сталі, також зменшуються габарити і маса випрямлячів.
1.4 Вимоги до установ електроживлення будинків зв’язку
Склад обладнання ЕЖУ, вибір системи електроживлення різних видів апаратури зв’язку повинні визначатися у відповідності до документів:
- Відомчі норми технологічного проектування. «Електроустановки підприємств і споруд зв’язку України» (ВНТП) ;
- Основні положення по системам електроживлення вузлів електрозв’язку України;
- «Правила устрою електроустановок» (ПУЕ);
- Технічні вимоги на апаратуру зв’язку (по безперебійності живлення, допустимому діапазону зміни напруги живлення, захищеності від перенапруг.[2, с.240]
Основним зовнішнім джерелом електричної енергії повинні бути мережі трьохфазного змінного струму напругою 380/220В, частотою 50Гц. Допустимі межі зміни фазної напруги 187-242 або 213-227В, межі зміни частоти 47,5-52,5 Гц, коефіцієнт нелінійних спотворень не більше 10%.
Вузли зв’язку залізничного транспорту, підсилювальні та регенераційні пункти по надійності електроживлення відносяться до особливої групи першої категорії електроприймачів, які повинні забезпечуватися електричною енергією від трьох незалежних джерел змінного струму. В будинках зв’язку в якості резервного джерела змінного струму необхідно передбачати місцеву електричну станцію (дизель-генераторні агрегати ДГА).
Існуючі установки електроживлення виконані на базі випрямлячів типу ВУК та ВУТ не відповідають сучасним вимогам по ККД, коефіцієнту потужності, якості вихідної напруги, малогабаритним параметрам та вимогам до заряду і збереження акумуляторів. Акумуляторні батареї відкритого типу (СК) в результаті частих відключень напруги мережі мають низьку віддачу по ємності, та не відповідають вимогам ВНТП в плані заборони проектування нових електроустановок із застосуванням не герметичних акумуляторів.
Застосування в ЕЖУ стабілізаторів змінного струму спричиняє великий стрибок струму під час включення.
Для усунення вказаних недоліків в теперішній час існує два напрямки:
- для малопотужних випрямлячів є перехід від класичної схеми з трансформаторним входом до схеми з без трансформаторним входом та високочастотним перетворенням електроенергії
- для потужних випрямляючих пристроїв основний шлях модернізації є скорочення габаритів та маси за рахунок суміщення функцій стабілізації та випрямлення змінного струму шляхом переходу від некерованих діодів до тиристорів.