5.5 Розрахунок штучного освітлення

Розрахунок штучного освітлення виконується одним з таких методів: коефіцієнта використання, питомої потужності або точковим. У своєму дипломному проекті я буду розраховувати освітленість методом використання коефіцієнта[9].

При розрахунку будь-яким методом допускається відхилення розрахункової освітленості від нормальної не більше ніж на 10……20 %.

Розрахунок освітленості коефіцієнта використання виконується за формулою 9 :

, (9)

м

Ф - необхідний світловий потік лампи у кожному світильнику;

нормована мінімальна освітленість, Е= 200лк;

коефіцієнт запасу;

освітлювана площа, м²;

коефіцієнт мінімальної освітленості, величина яка знаходиться в межах

1,1-1,5; у нашому випадку для люмінесцентних ламп z= 1,1;

кількість світильників у приміщенні;

коефіцієнт використання світлового потоку.

виборі системи освітлення враховуємо, що комбінована система освітлення більш економічна, однак система загального освітлення створює

більш рівномірну освітленість робочих поверхонь. Я застосовую комбіновану систему освітлення.

При виборі джерела світла враховуємо, що для освітлення виробничих приміщень перевагу варто віддати газорозрядним лампам. Лами розжарювання варто встановлювати, якщо можливе зниження напруги більш ніж на 10% від номінального. Можливе зниження температури навколишнього повітря менше, +10% включає застосування люмінесцентних ламп зі звичайними схемами запалювання.

Тип світильників, установлених у виробничих приміщеннях, вибирається за технологічними умовами з урахуванням вимог до розподілу яскравості, за умовами середовища, за економічними показниками, а також з урахуванням естетичних вимог. Я вибрав тип світильника ПВЛІ.

Коефіцієнт запасу вибираємо залежно від ступеня забруднення атмосфери виробничих приміщень пилом, димом, кіптявою і застосованим джерелом світла. У моєму дипломному проекті використовується коефіцієнт запасу в приміщенні громадських і житлових будівель ( кабінети і робочі приміщення громадських будівель, житлові кімнати, навчальні приміщення, лабораторії ). Згідно таблиці 4 коефіцієнт запасу становить 1,5.

Дане виробниче приміщення має площу 25 м² ( 5 м у ширину і 5 м у довжину, висота стелі становить 3,5м).

Розрахункова висота підвісу h світильників задається, як правило, розмірами приміщення. Найбільш вигідне співвідношення відстані між світильниками до розрахункової висоти підвісу.

Визначаємо розрахункову висоту підвісу, м за формулою 10 :

, (10)

де Н- висота приміщення, H= 3,5м;

h_cв - висота підвісу світильника, h_cв=0,4 м;

h_{рп ˗} висота робочої поверхні над підлогою, h_рп=0,8 м;

Для світильників з люмінесцентними лампами визначення їхньої кількості виконується в такій послідовності:

- відстань між рядами світильників визначаємо за формулою 11 :

, (11)

де - співвідношення відстані між світильниками до розрахункової висоти підвісу, = 1,6

Відстань між крайніми світильниками і стіною становить 1,05 м.

- кількість рядів світильників, виходячи з розмірів приміщення, розраховуємо за формулою 12 :

N_p= , (1)

де А(В) - довжина(ширина) приміщення, А=5м, В=5м;

N_p= 1,35≈ 2

- кількість світильників у ряді визначаємо за формулою 13 :

, (13)

l_c- довжина світильника, l_c=1,36 м;

= 2,67 ≈ 3

- загальну кількість світильників розраховуємо за формулою 14 :

, (14)

N= =6

Для визначення коефіцієнта використання ή знаходимо індекс приміщення за формулою 15 :

, (15)

де h - розрахункова висота підвісу, м.

Значення і округлюємо до найближчих табличних значень, і>5 приймається і<5. Потім оцінюємо коефіцієнти відбиття поверхонь приміщення: стелі - р_п, стін - р_о, робочої поверхні або підлоги - р_р.

За даними таблиці 6 [10] р_п =70%, р_о = 50%, р_р = 30%.

За отриманим значенням і та р визначаємо величину коефіцієнта

використання світлового потоку для обраного світильника. Величина коефіцієнта використання становить 37%.

Визначаємо необхідний світловий потік у кожному світильнику і вибираємо необхідну лампу.

Виконавши розрахунки обираємо лампу ЛД66-2, що має Ф=3990 лс, що більше розрахункового значення на:

На основі визначеного коефіцієнта, який складає 8,5% робимо висновок, що розрахункова освітленість відповідає нормі, Так як допустимі зміни освітлення від норми не більше ніж на 10…20% відповідно до характеру роботи.

6 Принципи визначення економічної ефективності базової та нової ЕЖУ

6.1 Принципи визначення економічної ефективності

Обґрунтування економічної ефективності є обов'язковою умовою прийняття рішень щодо вкладення фінансових коштів у реконструкцію, будівництво та введення в експлуатацію нових технічних засобів будь-якого виробництва. Принцип ефективності, взагалі, має бути дотриманий як у технічному, технологічному, організаційному, так і в економічному аспектах[8, с. 295]. Проте, розрахунки економічної ефективності посідають особливе місце, оскільки, як правило, є кінцевим, остаточним кроком, що підсумовує загальну доцільність тих чи інших проектних заходів, які повинні сприяти поліпшенню функціонування технічних систем.

Основною задачею техніко-економічного обгрунтування (ТЕО) дипломного проекту є визначення економічного ефекту від використання в конкретній системі господарювання основних та побічних результатів, отриманих при вирішенні певної технічної або організаційної задачі. Оцінка ефективності прийнятого інженерно-технічного рішення повинна бути комплексною і враховувати всі його фінансові, соціальні й інші аспекти. Для вирішення цієї задачі необхідно провести ряд розрахунків за визначеною схемою.

При обґрунтуванні економічної ефективності технічних рішень можуть використовуватись два наступні методичні підходи:

- Оцінка абсолютної (загальної) економічної ефективності, яка спирається на співставлення економічних вигод і витрат за конкретним проектом з використанням у якості критерії в ефективності показників термін у окупності капіталовкладень, коефіцієнта абсолютної ефективності (за традиційними методиками, найбільш розповсюдженими за часів командно-адміністративної системи господарювання), або чистої приведеної вартості проекту, внутрішньої норми окупності (за методиками,які найширше використовуються у теперішній час).

- Оцінка порівняльної економічної ефективності, яка спирається на співставлення приведених витрат по двох чи більше альтернативних варіантах.

У числі варіантів ТЕО, для яких доцільно використовувати метод абсолютної (загальної) економічної ефективності: техніко-економічні обгрунтування організаційно-технічних рішень, що дозволяють збільшити прибутки підприємства (або за рахунок отримання додаткових фінансових надходжень, або за рахунок зменшення експлуатаційних витрат, або за рахунок обох зазначених факторів), в тому числі: будівництво нових автоматичних телефонних станцій (АТС) чи реконструкція діючих, технічне переозброєння існуючих телекомунікаційних систем зі збільшенням монтованої ємності, зі створенням можливості надання додаткових послуг зв’язку, прокладання нових телекомунікаційних мереж (магістральних, зонових), застосування апаратури, що дозволяє надавати абонентам додаткові види послуг підвищеної якості тощо.

В умовах залізничного транспорту додаткові фінансові надходження забезпечуються, як правило, за рахунок комерційної експлуатації засобів технологічного зв’язку: здачі частки каналів в оренду стороннім користувачам, надання телефонних номерів іншім юридичним та фізичним особам тощо.

Методичний напрям обчислення порівняльної економічної ефективності  доцільно використовувати у випадках неможливості визначення безпосередніх економічних вигод проекту у вигляді збільшення доходів та прибутків підприємства. У числі варіантів ТЕО, для яких він є прийнятним:

- обгрунтування організаційно-технічних рішень, які не призводять до збільшення доходів підприємства, у тому числі: застосування нових рішень в організації трактів первинної мережі , співставлення різних варіантів прокладання кабелю, варіантів організації міжстанційної або абонентської мережі (наприклад, застосування виносних концентраторів на абонентській мережі, вибір найефективнішого варіанту прокладання (підвішування) кабелю, вибір типу каналоутворюючої або комутаційної апаратури та ін.);

- обгрунтування налагодження серійного виробництва і впровадження нових технічних засобів довготривалого використання.

У якості ефекту впровадження нових технічних засобів сигналізації та зв’язку найчастіше виступають:

- економія експлуатаційних витрат ( витрат на оплату праці в результаті скорочення штатних посад працівників, витрат на оплату електроенергії на тягу поїздів за рахунок оптимізації руху електропоїздів, витрат на обслуговування кабельної мережі при впровадженні радіозв’язку);

- скорочення непродуктивних витрат (економія виплат на штрафи, пені та інші пов’язані з несвоєчасною доставкою вантажів платежі, ефект від зменшення кількості позаштатних ситуацій на залізницях та ін.);

- збільшення швидкостей руху (економія поїздогодин при збільшенні швидкостей руху, скороченні часу затримок потягів при виконанні колійних робіт та з обслуговування постійних пристроїв тощо);

- збільшення фінансових надходжень від реалізації послуг (ріст доходів від залучення нових клієнтів за рахунок збільшення конкурентоспроможності залізничних перевезень, збільшення трансконтинентальних та міжнародних перевезень, надання нових видів послуг, у т.ч. супутникового, стільникового зв’язку тощо).