78

Боротьба за незалежність Фінляндії та розбудова національної держави (кінець хіх – перша третина хх ст.)

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. БОРОТЬБА ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ФІНЛЯНДІЇ НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ 9

1.1. Фінляндія на межі XIX - XX ст. 9

1.2. Відносини царської Росії з Фінляндією у ході революційних подій початку ХХ ст. 17

1.3. Проголошення незалежності Фінляндії 29

РОЗДІЛ 2. НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВНІСТЬ У ФІНЛЯНДІЇ (20 – 30-і роки ХХ ст.) 40

2.1. Внутрішньополітична ситуація та діяльність уряду незалежної Фінляндії 40

2.2. Радянсько-фінські стосунки та «Зимова війна» 52

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ 68

4.1. Система управління охороною праці на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету 68

4.2. Аналіз умов праці на факультеті історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету та безпека досліджуваного об’єкта в надзвичайних ситуаціях 70

ВИСНОВКИ 73

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 75

Список джерел: 75

Список літератури: 75

Список інтернет-ресурсів: 77

ВСТУП

Актуальність дослідження. Складні внутрішньополітичні відносини сучасної України, складності взаємин між Києвом і регіонами, гострі дискусії з питання про статус регіонів роблять вельми актуальним звернення до історії розпаду імперій, а саме Російської імперії у першому десятилітті XX століття.

Помітний інтерес представляє існування в складі Російської імперії адміністративно-територіальних одиниць з різним статусом, таких як Бухарський емірат, Хівинське ханство, Царство Польське. У цьому контексті особливе місце займає історія Великого князівства Фінляндського у складі Російської імперії, яке на початку XX століття здобуло незалежність і в наступні роки еволюціонувало до розвиненої держави загального благоденства.

Національна проблема завжди посідала важливе місце в системі суспільних відносин, перетворившись на наріжний камінь соціальної і політичної мобілізації мас. Глибоке розуміння її сутності, вибір найбільш доцільної моделі вирішення національних аспектів, залежно від конкретних умов, багато в чому визначають ступінь зрілості суспільства, служать своєрідним показником ефективності руху на шляху національного самовизначення.

Питання розвитку національних рухів та утворення нових держав, дослідження змісту цих процесів, їх логіки та наслідків становлять значний науковий інтерес для істориків. У цьому плані цінним є вивчення історії Фінляндії на межі XIX - XX ст. – періоду, на який припадає початок відцентрових тенденцій, спричинених революційними подіями у царській Росії.

Тема боротьби за незалежність Фінляндії та подальші радянсько-фінські відносини тривалий час розглядалися з позицій марксистсько-ленінського вчення. В зв'язку з цим, сьогодні дуже важливо віднайти історичну правду та розібратися в складних переплетіннях революційних подій 1917-1918 років. Важливим є дослідження таких питань, як організація самостійної національної держави Фінляндії, визначення її соціальних і економічних основ та взаємостосунків з сусідніми країнами. З'ясування основних тенденцій суспільно-політичного розвитку Фінляндії в кінці ХІХ ст. необхідне для з'ясування передумов, які привели до проголошення незалежності Фінляндії у 1918 році.

Таким чином, метою дипломної роботи є висвітлення на основі доступних автору джерел та літератури процесу побудови незалежної Фінської держави у першій третині ХХ ст.

Для досягнення мети необхідним є вирішення наступних завдань:

• розглянути політичну ситуацію у Фінляндія на межі XIX - XX ст.;

• проаналізувати відносини царської Росії з Фінляндією у ході революційних подій початку ХХ ст.;

• дослідити події, що передували проголошенню незалежності Фінляндії;

• визначити ситуацію у Фінляндії у перші десятиліття її незалежності;

• розглянути політичні відносини Фінляндії та СРСР;

• з’ясувати політику Фінляндії у післявоєнний період.

Об’єктом дослідження є політичне життя Фінляндії першої третини ХХ ст.

Предметом дослідження визначено процес створення та розбудови незалежної Фінляндії.

Для розв’язання завдань дипломної роботи нами використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів дослідження: проблемно-хронологічний метод; методи аналізу і синтезу, диференціації та узагальнення, порівняльний методи.

Теоретичне значення дослідження полягає в розширенні й поглибленні знань про історичні події 1917-1918 років, що призвели до проголошення незалежності Фінляндії.

Практичне значення дослідження полягає в можливості використання отриманих знань у подальших дослідженнях з даної тематики, при підготовці навчальних посібників та методичних рекомендацій з курсу «Історії країн Північної Європи».

Аналіз історіографії обраної тематики засвідчує, що питанням створення та розбудови незалежної Фінляндії займалися переважно представники радянської історичної школи.

Радянсько-фінська війна 1939-1940 рр.. давно перебуває у фокусі уваги істориків ряду країн, в першу чергу - Фінляндії. Зростає інтерес до цієї теми в даний час і в Росії. У радянський час майже впродовж півстоліття в історіографії панувала думка, згідно з якою радянсько-фінська війна 1939-1940 рр. була спровокована фінською стороною. При описі причин її виникнення вказувалося в першу чергу на ворожу політику фінських правлячих кіл щодо СРСР, залежність Фінляндії від країн Заходу (обох протиборчих блоків), які нав'язали їй роль «військового плацдарму імперіалістичних держав». Відповідальність за виникнення війни покладалася, таким чином, на держави Заходу, «що спровокували» Фінляндію на військовий виступ проти СРСР, а також «реакційні кола» самої Фінляндії.¹

Подібні оцінки, однак, були характерні в першу чергу для публіцистичної літератури, що призначалася для масового читача. На тлі нормалізації і зміцнення добросусідських відносин між Фінляндією та СРСР до кінця 1950-х рр. вони поступово пішли в тінь, і про події «зимової війни» у цій ситуації згадували все рідше. Більше того, війна, як правило, називалася не війною, а «збройним конфліктом». До 1980-х рр. історики, по суті, уникали детально досліджувати позицію керівництва СРСР і політику, яку воно проводило на міжнародній арені наприкінці 1930-х рр., в тому числі щодо Фінляндії. Це стосується робіт таких відомих істориків, як Є. А. Амбарцумов¹, В. Г. Федоров², Ю. Комісаров³, В. В. Похлебкин⁴ та ін.⁵

У фінській історіографії протягом десятиліть після війни панувала теорія «колоди у стрімкому потоці», згідно з якою Фінляндія вступила у війну з СРСР в 1941 р. в силу «радянської загрози», тобто проти свого бажання, і лише «вдалася до допомоги» нацистської Німеччини. Ця концепція, очевидно, була спільною для західної історіографії періоду «холодної війни», про що свідчить відтворення відповідних оцінок та інтерпретацій як у німецькій, так і англомовній післявоєнній літературі. На критику цієї теорії і доведення того, що в 1940-1941 рр. існувала залежність Фінляндії від Німеччини, і були спрямовані зусилля тих радянських істориків, хто до кінця 1980-х рр. так чи інакше займався дослідженням питання. Найбільш послідовне обґрунтування хибності цієї теорії було дано в працях петербурзьких істориків Н. І. Баришнікова, В. Н. Баришнікова, В. Г. Федорова⁶.

Також цікавою є праця видного фінського історика Мауно Йокіпіі⁷ присвячена фінсько-німецькому військовому зближення й співробітництва на відносно короткому етапі європейської історії (березень 1940 - червень 1941 р.). Всупереч поширеній концепції «сплавної колоди» про нібито мимовільний вступ Фінляндії у війну проти СРСР, солідна документальна основа дослідження дозволила автору дійти висновку про свідоме і послідовне військово-політичне зближення Фінляндії з гітлерівською Німеччиною з метою нападу на Радянський Союз.

Загалом, на сучасному етапі розвитку історичної науки слід особливо виділити внесок фінських дослідників Генріка Мейнандера¹ та Осмо Юссіли².

У своїй творчості Генрік Мейнандер відзначається незалежністю думок та суджень про історію, він сміло відходить від стереотипів, і з цього погляду характерна його «Історія Фінляндії: лінії, структури, переломні моменти». В ній викладена історія Фінляндії з найдавніших часів до наших днів, шлях здобуття національної ідентичності та державності. У полі зору автора - соціально-економічний, політичний і культурний розвиток країни в суперечливій взаємодії з суспільним розвитком інших частин Балтійського регіону, Європи і світу в цілому. Особливу увагу приділено також сучасній історії Фінляндії та її членству в Європейському союзі.

Осмо Юссіла є авторитетним і міжнародно визнаним дослідником політичної історії Фінляндії, спеціалізується на тематиці російсько-фінляндських і радянсько-фінляндських стосунках. Його роботи, що охоплюють історію Фінляндії та Росії за останні двісті років, особливо зупиняють увагу на історії Великого князівства Фінляндського, радянсько-фінляндської «зимової війни» і так званої радянсько-фінської війни-продовженні. В колективній праці Юссіла О., Хентіля С., Неваківі Ю. «Політична історія Фінляндії» викладена політична історія Фінляндії в контексті загальноісторичного розвитку протягом її двохсотлітньої історії. Її автори - провідні фінські історики - на підставі новітніх досліджень і документальних джерел проаналізували головні віхи шляху, який пройшла Фінляндія від Великого князівства у складі Російської імперії до наших днів.

Також при дослідженні даної теми особливу увагу треба приділяти мемуарним джерелам. Так книга спогадів видатного державного і військового діяча Фінляндії - Карла Густава Маннергейма³, який справив великий вплив на політичне життя всієї Європи першої половини ХХ століття, проливає світло і на багато непростих моментів взаємин Росії та Фінляндії.

Джерельна база даної дипломної праці є не надто багатоманітною: у ній, переважно використовувались документальні і мемуарні джерела, статті історичних збірників та монографії.

Структурно ця дипломна робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.