Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
EKZAM_PITANNYa_EP_F_Mk_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
333.31 Кб
Скачать
  1. Продуктивність праці: методи розрахунку.

продуктивності праці полягає в тому, що вона виражає співвідношення між кількістю виробленої продукції та витратами робочого часу, затраченого на її вироблення, для планування та аналізу рівня продуктивності праці використ різні методи та показники вимірювання Прод Праці. Всі методи визначення П.П. поділяються на визнач прямих та обернених показників. До прямих показників належ виробіток прдккці. Визнач в натуральних,  вартісних  та нормативних показниках. До обернених показників належить трудоміскість, яка буває плановою, фактичною, нормативною. Виробіток – це кількісь продукції, яка виробляється за одиницю робочого часу. Натуральний метод визначення виробітку застосовється, коли обсяги виробництва визначаються в натуральних одиницях, в цьому випадку виробіток розраховується як відношення обсягу продукції в натуральному виразі до затрат праці.Вн= Онп. Перевагами натурального методу є: натуральні показники наочні для робітників і придатні для використання при розподілі колективного заробітку; натуральні показники не зазнають по собі впливу зміни цін, структури робіт та інфляційних процесів. Недоліки: неможливість його застосування у випадку коли підприємство виробляє різні види продукції. Вартісні показники більш універсальні і дозволяють оцінити рівень П. П. при виробництві різнорідної продукції. Ці показники зазанають на собі вплив матеріаломісткості  та рівень цін. Виробіток у вартісному вираженні визачається як відношення обсягу продукції у грошовому виразі до затрат праці або до середньо- спискової чисельності працівників Вн= Онп; Вт= Огп; Вт= Огсер. З метою запобігання впливу матеріаломіскості робіт на продуктивність праці доцільно розраховувати виробіток по чистій прдукції. Чиста продукція= вартість продукції- амортизація- матер витрати.

  1. -60. Поняття про інформацію та інформаційну економіку.

Інформація (у широкому розумінні) є основою механізмів, які зумовлюють еволюцію природи, однією із форм якої є соціально-економічний розвиток. Саме інформація визначає темп, напрямок і характер процесів, які відбуваються в суспільстві й економіці.

Під інформаційною економікою слід розуміти виробничу систему в поєднанні зі сферою споживання, де інформація є провідною продуктивною силою (вирішальним засобом і предметом праці), а також основним продуктом виробництва (предметом споживання). Перехід до інформаційного (постіндустріального) суспільства вимагає ще більш глибоких перетворень, адже інформаційний фактор перетворюється в основний предмет виробництва і споживання соціально-економічної системи.

  1. Виробництво комп'ютерів і засобів оброблення інформації.

  2. Виробництво програмних продуктів (software).

  3. Виробництво наукомісткої продукції.

  4. Виробництво патентно-ліцензійної продукції.

  5. Виробництво «розумів».

  6. Виробництво управлінських технологій.

  7. Виробництво технологій, у яких інформація є основним «робочим тілом».

  8. Виробництво і використання штучного інтелекту.

  9. Посередницька діяльність в економіці.

  10. Забезпечення комунікаційних процесів.

  11. Інформаційні послуги.

Інформаційна економіка заснована на принципово нових організаційних принципах і економічних відносинах. Інформаційні фактори – якісно відмінний компонент виробничої системи,  який вимагає принципово нових знань і світогляду працівників сфер виробництва і споживання. Тільки володіння цими компонентами дозволяє ліквідувати як окремим підприємствам, так і національним економікам.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]