Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
EKZAM_PITANNYa_EP_F_Mk_1.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
333.31 Кб
Скачать
  1. Витрати економіста й витрати бухгалтера.

Економіст аналізує витрати виробництва інакше, ніж бухгалтер, якого цікавить перш за все фінансовий баланс фірми. Бухгалтери схильні до ретроспективного погляду на фінанси фірми, тому що вони змушені стежити за активом і пасивом і оцінювати ефективність діяльності фірми в минулому. До фактичних витрат належать фактичні видатки й амортизаційні відрахування на основні фонди, розмір яких визначається відповідно до чинного законодавства.  Економістів і керівників, навпаки, цікавлять перспективи фірми.

Можливі витрати вміщують зовнішні витрати підприємства, але не обмежуються тільки ними.  У свої розрахунки і бухгалтери, і економісти вміщують зовнішні витрати у формі грошових видатків. До останніх належать: заробітна плата робітників та службовців, витрати на сировину і матеріали, орендна плата за нерухомість. Грошові витрати відіграють важливу роль для бухгалтерського обліку, тому що вони пов'язані з прямими видатками, сплаченими компанією іншим фірмам і окремим особам, які беруть участь у забезпеченні виробничого процесу.  У загальному вигляді прибуток бухгалтера може бути розраховано за формулою Пб=В-Ззов де Пб – бухгалтерський прибуток; В – загальна виручка; Ззов – явні витрати (зовнішні видатки).  Зазначені види витрат суттєві і для економістів, тому що витрати на зарплату і матеріали становлять кошти, що могли б бути ефективно витрачені на інші цілі. Але економісти до витрат повинні зараховувати також і неявні витрати. Адже витрачені кошти, окрім очікуваного прибутку, можуть набирати форми упущеної вигоди. Через це при розрахунку прибутку економіста розмір витрат повинен бути доповнений ще однією складовою – неявними витратами, що становлять упущену вигоду: Пе=Вп-Ззов-УВ (8.2)  де Пе – економічний прибуток; ВП– прогнозована загальна виручка;  – прогнозовані явні витрати (зовнішні видатки); УВ – внутрішні витрати (упущена вигода). 

  1. Граничні величини: поняття, значення, використання. Граничні витрати, граничний дохід і граничний прибуток.

Слово граничний в економічній науці означає те саме, що й у повсякденній мові: «розміщений на границі, або на краю». Це поняття фундаментальне для економічного мислення, тому що економічні рішення, як і взагалі всі ефективні рішення, завжди пов'язані з просуванням уздовж границі, з позитивними або негативними приростами.

Граничні витрати - приріст витрат виробництва кожної додаткової одиниці продукції. У тому випадку, якщо продукція виготовляється не поштучно, а, наприклад, загальною вагою, або загальним обсягом, граничні витрати можна оцінити діленням загальних витрат (Ио) на зміну обсягу продукції (Q). У ринковій економіці граничні витрати є одним з головних інструментів управління ефективністю підприємства. 

Гранична корисність – це корисність, якудає кожна наступна одиниця даного товару.

Граничний дохід – дохід, який дає покупю кожна наступна одиниця товару.

Граничний прибуток – різниця між граничним доходом та граничними витратами.

  1. Беззбитковий (критичний) обсяг виробництва.

Точка беззбитковості – це такий фін. рубіж, на якому підприємтсво покриває свої витрати, але прибутку ще не отримує:

Qбн*Ціна-(витрати постійні+Qб.н.*Взмінні питомі)=0 Чим нижче точка беззбитковості, тим краще. Qбн=Впос/(Ц-Взм.пит) – натуральна

Qбв=Qбн*Ц – вартісна.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]