31. Планування собівартості продукції на підприємстві.

Собівартість продукції (виробів, робіт, послуг) – це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Цілі обліку собівартості продукції: а) своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом і збутом продукції; б) розрахунки фактичної собівартості окремих видів і усієї продукції; в) контроль за використанням матеріальних трудових і грошових ресурсів.

Витрати плануються і враховуються за двома напрямами:

1) економічними елементами, тобто економічно однорідними видами витрат (наприклад, матеріали, зарплата, амортизація, ін.) –кошторис витрат;

2) калькуляційними статтями, тобто залежно від місця (сфер виробничої діяльності) і цілеспрямованості використання ресурсів виникнення витрат – калькуляція.

Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеха за економічно однорідними елементами.

Калькуляція використовується головним чином для розрахунку собівартості одиниці продукції і подальшого формування базової ціни на продукцію.

За етапами формування можна виділити такі види собівартості:

технологічну – це сума витрат на здійснення технологічного процесу, з врахуванням використаних сировини і матеріалів;

виробничу – витрати на виробництво продукції;

повну – витрати на виробництво і збут.

32. Методи обліку й калькулювання фактичної собівартості продукції: нормативний, попередільний, позамовний.

Метод обліку виробничих витрат – це визначення складу і розміру витрат за окремими виробоами, групами, замовленнями та ін. Методи обілку витрат:1.стосовно технологічного процесу: замовний, попередільний.

Замовний метод обліку витрат на вир-во враховує застосовується в індивідуальних, дрібносерійних вир-вах, обробних галузях промисл, де вироб. продукція, що не повторюється, чи повтор. рідко, а також для врахування собівартості робіт у допоміжних вир-вах підприємства. Обєкт – окреме замовлення на заздалегіть установлену кільк виробів, або певний обсяг робіт чи послуг. Вир. витрати – на окреме замовлення. Калькулювання фактичної собівартості окремих виробів способом прямого обліку, тобто сума всіх витрат на вир-во поділяється на кільк виробів.

Попередільний – в масових вир-вах, де технологічний процес скл. з кількох посідовних переділів – окремих стадій обробки, виготовл. однорідна за вихідним матеріалом і характ обробки продукція. Виробничі витрати – за переділами вир процесу, а всеридині переділу – за калькуляц статтями витрат. Металургійна, текстильна, деревообробна, скляна промисл.

за способом збору інформації, що забезп контроль витрат:

Нормативний – 1)попереднє складання нормативних калькуляцій на основі технічно обгрунтованих діючих норма витрат за осн статтями видатків на вир-во у натуральному і грошовому вираженні. 2) облік змін діючих поточних норм і визн впливу цих змін на собівартість продукції. 3) виявлення відхилень фактичних витрат від діючих норм за причинами і винуватцями. Фактична собівартість обчисл додаванням до нормативної величини змін норм та відхилень від норм. Повсякденний і безперервний облік і контроль за поточними витратами.