14.Риси культури Сародавнього Сходу.

Однією із загальних закономірностей історичного процесу

є нерівномірність його розвитку як у часі, так і в просторі.

В історії людства на певних етапах окремі народи ставали

носіями суспільного прогресу. До того ж на ранніх стадіях,

коли людина ще сильно залежала від природи, дуже

важливим був географічний чинник. Наприкінці

IV — III тис. до н. е. творцями перших цивілізацій на

Землі стали народи, які заселяли долини великих рік —

Тигру, Євфрату, Нілу, Інду, Гангу, Янцзи і Хуанхе.

Вирішальну роль у цьому відіграла наявність наносних

родючих земель, які утворювалися завдяки періодичним

розливам рік. В такій місцевості індивідуальна обробка

землі неможлива. Разом з тим об'єднання зусиль

селянських общин, накопичення спостережень за часом

розливу рік, іригаційні роботи забезпечували дуже багаті

врожаї.

Месопотамією (українською — Межиріччя або Дворіччя) називають область між ріками Тигром і Євфратом. Тут виникали держави: Аккад, Шумер, Вавилон, Асирія. Найбільшим досягненням було будівництво іригаційних систем(поливних),

храмів- зікуратів, палаців. Відомими пам’ятниками є «Висячі сади Семіраміди», ворота богині Іштар. Розвивалась і

філософська думка, зявилось нове релігійне вчення

зороастризм, духовним лідером став Заратустра. Тут були

створені перші бібліотеки. Перші правові норми:закони

Хаммурапі.

Значний вклад в розвиток людства зробив і стародавній

Єгипет. Храми і палаци, наукові знання(математика,

астрономія, література, міфологія).Розшифрував

давньоєгипетські ієрогліфи Франсуа Шампольйон.

Складними були і релігійні уявлення Египтян. Переважав політеїзм(багатобожжя), але фараон Ехнатон спробував

провести релігійну реформу і встановити монотеїзм

(однобожжя), але задум провалився, великий опір жреців.

Памятками архітектурного мистецтва залишились піраміди,

статуя Сфінкса.

Унікальні досягнення і Стародавніх Індії та Китаю.

Індія. «арійська цивілізація», імперію Маур'їв.

Були знайдені великі міста — Хараппа, Мохенджо-Даро,

У всіх містах була система каналізації, причому

здійснювалося як водопостачання, так і відведення стічних

вод. Нічого подібного в інших державах того часу ще не зустрічалося. Існували також громадські купальні, які

служили для ритуального обмивання. Поступово

зароджуються замкнуті групи-варни. джерелом мудрості вважаються «Веди» — збірники священних гімнів на честь арійських богів. Відомі 4 таких збірники. Найдавніший з них — «Рігведа». На зміну старим ведичним богам — Варуні,

Індрі, Сур'ї — приходять нові: Брахма вважається творцем

світу, Вішну — його охоронцем, а Шива — руйнівником.

Брахманізм склав легенди про подвиги героїв Крішни і

Рами, які покладено в основу епічних поем —

«Махабхарати» і «Рамаяни». Перша з них («Велика війна

нащадків Бхарати») була складена мудрецем і

співаком В'ясою Зародження нової релігії Буддизму.

Китай.

Було винайдено шовкопрядіння, бронзоливарну справу, ієрогліфічну писемність, зародилися основи

містобудування. Правителі держави — вани (князі) —

одночасно вважалися верховними жерцями. При їх дворі працювали вчені, які вели літописи, спостерігали небесні

явища, добре знали історичні події минулого. Велика увага приділялася астрономії(Ші Шенєм було складено перший у світовій історії зоряний каталог,). У VI — V ст. до н. е. зароджуються даосизм і конфуціанство. Засновником даосизму вважається мудрець Лао-цзи.Значною є літературна спадщина:»книга пісень». Архітектурні споруди- пагоди.

В історії культури Стародавньої Греції дослідники виділяють такі періоди: егейський, або кріто-мікенський (III —II тис. до н.е.), героїчний або гомерівський (XI —IX ст. до н.е.), архаїчний (VIII — VI ст. до н.е.), класичний (V —IV ст. до н.е.).

Досягненнями були: поеми Гомера «Іліада» та «Одіссея».

Будувалися архітектурні споруди: палаци,храми. Які були прикрашені різними видами колон та скульптурними зображеннями жінок(каріотиди) і чоловіків(атланти)

.Лідером культурного розвитку були Афіни. Міфологія стала

найважливішим елементом грецької культури Значне

місце у грецькій міфології посідали легенди про героїв —

дітей богів і смертних. Найбільшою шаною користувався

син Зевса Геракл, який звільнив землю від чудовиськ.

Поширені були сказання про могутнього Персея,

переможця страшної" Медузи, від погляду якої все живе

перетворювалося на каміння, про Тесея та ін. Зароджуються і філософи( Сократ) і перший театр(трагедії Евріпіда та

комедії Арістофана). Скульптури Фідія – Зевс.

Своєрідним етапом стала культура доби Еллінізму – періоду після Східного походу А.Македонського, коли відбувається

злиття східних культур та грецької. Полісна ідеологія

поступово змінюється космополітичною ("космополітес" — громадяни світу). Водночас поширюється фаталізм — віра у цілковите підкорення людини долі. В релігійних віруваннях яскраво простежувався синтез грецької та східної культур. У

середовищі підкорених народів, зокрема в Ірані й Іудеї,

виникають вчення про скорий прихід божественних

посланців — месій. Невпевненість у завтрашньому,

складність і мінливість долі сприяли поширенню в

елліністичному світі месіанських культів. Виникають

філософські школи-епікурейців, стоїків, кініків. Змінюється архітектура – зявляються громадські споруди.

У розвитку культури Стародавнього Риму можна виділити такі основні періоди: етруський (VIII — II ст. до н.е.), "царський" (VIII — VI ст. до н.е.), Римської республіки (510 — 31 pp. до н.е.), Римської імперії (31 р. до н.е. — 476 р.

У мистецтві етрусків домінувало прагнення до реалізму,

особливо помітне в розписах гробниць і скульптурах тварин.

Етруська скульптура: великі саркофаги, на яких зображені

чоловіки й жінки на бенкеті, статуї Аполлона, голови

Сілена і менад, Хімера — напівлев-напівдракон, і,

звичайно, всесвітньо відома Капітолійська вовчиця.

Основу найдавніших римських релігійних вірувань становив анімізм. Світ був сповнений добрими і злими духами,

богами і богинями, які опікувались кожною дією, кожним

кроком людини. У Римі встановилась аристократична

республіка, яка носила військовий характер, після

завоюваня Греції разом з богами римляни запозичили і

грецькі міфи, дещо латинізувавши їх. З-поміж

філософських течій найбільший успіх мали епікуреїзм і

стоїцизм. Провідними жанрами римської літератури

у III ст. до н.е. були епос і драма. Гостра політична і

соціальна боротьба, яка розгорнулась у Римі з другої

половини II ст. до н.е., сприяла розвиткові низки прозаїчних жанрів: публіцистики, памфлетів, промов, мемуарів,

історичних коментарів. Відомими архітектурними

спорудами були: терми(бані), акведуки( водопровод),

Колізей, вілли знаті, тріумфальні арки. Для римського

мистецтва була характерна натуралістична точність

зображення у портретах, практичність і водночас пишність архітектури, використання рельєфів, присвячених

історичним подіям. Центром торговельного і суспільного

життя Риму став форум Романум — площа, навколо якої розташовувались культові та громадські споруди: Табулярій (державний архів), храм Сатурна, храм богині Конкордії,

базиліка Юлія. Для римської культової архітектури був

типовим храм Вести з округлою формою з колонами.